Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/6862/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6862/14 23.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" доПриватного підприємства "ПКС - Авто" простягнення 36 646,61 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мережко О.О. - дов. № 020412 від 02.04.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ПКС - Авто" про стягнення 33 153,71 грн. - основного боргу, 2 326,20 грн. - пені, 629,89 грн. - інфляційних втрат та 536,81 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки шин № ДПЛ/13-061 від 01.02.2013 року не оплатив в повному обсязі поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 33 153,71 грн.

Ухвалою від 17.04.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.05.2014 року.

Представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання 23.05.2014 року представник відповідача не з'явився, проте подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Крім того, представник позивача подав у судовому засіданні клопотання про продовження строку вирішення спору, яке також судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 23.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.06.2014 року.

В судовому засіданні 23.06.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2014 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством "ПКС - Авто" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки шин № ДПЛ/13-061 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язався передавати (поставляти) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати в порядку, встановленому цим договором, шини для автомобілів.

Відповідно до п. 3.4 Договору загальна вартість товару згідно цього договору є вартість всіх партій, які поставляються згідно цього договору та фіксуються у Специфікаціях з урахуванням коригувань, передбачених п. 3.2 даного Договору.

Згідно п. 4.4 Договору усі розрахунки за поставлений на умовах відстрочення товар в межах даного договору, повинні бути проведені не пізніше 10 вересня 2013 року.

Пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що у випадку якщо 14-денний строк для оплати поставленого товару виходить за межі 10 вересня 2013 року, покупець зобов'язується оплатити товар не пізніше 10 вересня 2013 року.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 739 899,37 грн., що засвідчується видатковою накладною № 322 від 27.02.2013 року.

В свою чергу відповідач частково оплатив товар на суму 220 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи та частково повернув товар на суму 486 745,66 грн., на доказ чого надано видаткову накладну (повернення) № ПК-0000002 від 08.08.2013 року.

У зв'язку з вищевикладеним у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 33 153,71 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 153,71 грн.

Згідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 33 153,71 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.1 Договору за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, постачальник вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі 10% від вартості партії за кожний день прострочення оплати та до моменту фактичного отримання коштів постачальником (тобто за весь період прострочення). Сторони цим домовились, що обмеження передбачені п. 6 ст. 231 та п. 6 ст. 232 ГК України не застосовується до відповідальності сторін, врегульованої цим договором.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 9.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 326,20 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням п. 9.1 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, суми здійснених проплат та вартості повернутого товару, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 536,81 грн. та інфляційних втрат в сумі 629,89 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням умов договору, простроченої суми заборгованості та порядку розрахунків узгодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПКС - Авто" (місцезнаходження : 03126, м. Київ, просп. Відрадний, 95, літера Г, офіс 432, код ЄДРПОУ 33149097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, Голосіївський р -н, вул. Жилянська, буд. 75, літера А, код ЄДРПОУ 34453885) 33 153 (тридцять три тисячі сто п'ятдесят три) грн. 71 коп. - основного боргу, 2 326 (дві тисячі триста двадцять шість) грн. 20 коп. - пені, 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 89 коп. - інфляційних втрат, 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 81 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.07.2014 року

Суддя Спичак О.М.