Ухвала

від 01.07.2014 по справі 910/12847/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

---

УХВАЛА про повернення позовної заяви 01.07.14 № 910/12847/14. Суддя Цюкало Ю.В., розглянувши позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про  визнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ: 26.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н від 24.06.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аргумент Принт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про визнання договору недійсним. Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт" позовна заява б/н б/д не відповідає вимогам норм чинного законодавства та підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.           Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі  суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову. Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку  від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі  суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову. Як вбачається з  матеріалів справи, позивач в якості доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача та третіх осіб надано фіскальний чек №0001634 від 24.06.2014, №0001635 від 24.06.2014, №0001636 від 24.06.2014, №0001632 від 24.0.2014, №0001633 від 24.06.2014. З наведених описів вкладення вбачається, що на адреси відповідача та третіх осіб було направлено копію Договору поставки із додатками та протоколом розбіжностей, копію виписки з ЄДРПОУ про реєстрацію позивача. Втім, з наданих описів слідує, що позивачем не було направлено копію позовної заяви відповідачу та третім особам, всупереч вимог норм чинного законодавства України. Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів. З огляду на викладене позовна заява з додатками підлягає поверненню без розгляду. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).   Як визначено ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відомості про місцезнаходження юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". В позовній заяві б/н від 24.06.2014 позивачем вказано наступну адресу відповідача: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 57. За вказаною адресою відповідачу було направлено позовні матеріали. В той же час, позивачем не вказано на жодне з джерел (відповідні довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо), з яких він отримав дані про належність відповідачу саме вказаної у позовній заяві адреси. Окрім того суд зазначає наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Згідно з п. 3 ч. 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. У відповідності до листа Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, згідно з Бюджетним кодексом України, Законом України “Про судовий збір”, банківські реквізити для сплати судового збору до господарського суду міста Києва наступні: одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), господарський суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа) код 05379487. Позивачем, в якості доказу сплати судового збору, надано оригінал платіжного доручення №485 від 20.06.2014 на суму 1  218,00 грн. Однак, у вказаному платіжному дорученні відсутній код платежу: 22030001 в порушення вимог норм чинного законодавства України.           Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Згідно додатку 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку  платника  в картці  зі  зразками  підписів  та  відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені   розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі  зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 51 (дата виконання)  зазначаються число, місяць та  рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі  ДД/ММ/РРРР  або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом  відповідального   виконавця   та   відбитком  штампа банку.         Проте, у наданому разом з позовною заявою платіжному дорученні  №485 від 20.06.2014 відсутні підписи відповідальних осіб платника, печатка позивача, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена Інструкція. Таким чином, платіжне доручення  №485 від 20.06.2014 не є належним доказом сплати судового збору відповідно до норм чинного законодавства України.           Також, суд звертає увагу позивача на те, що копії всіх документів, що додані до позовної заяви мають бути завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55), яким визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “згідно з оригіналом”, назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис. Як вбачається з матеріалів справи, документи додані до позовної заяви не завірені належним чином як того вимагає вищезазначена інструкція. Враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку. Керуючись  ч. 1, п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, - УХВАЛИВ: Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аргумент Принт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про визнання договору недійсним і додані до неї документи заявникові без розгляду. Суддя                                                                                                                           Ю.В. Цюкало