Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/7533/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/7533/14 23.06.14 За позовом Приватного підприємства "Виробничо – комерційне підприємство "Каро"     доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адамс – Трейд" простягнення 60 800,66 грн.                                                                                             Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                   Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "Виробничо – комерційне підприємство "Каро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Адамс – Трейд" про стягнення 60 800,66 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо поставки оплаченого товару. Ухвалою від 28.04.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.05.2014 року. В судовому засіданні 30.05.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено. Представник відповідача в судове засідання 30.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином. У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 30.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.06.2014 року. Представник позивача в судове засідання 23.06.2014 року не з'явився, проте подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити. В судове засідання 23.06.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні 23.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -            ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку – фактури № СФ-348 від 30 травня 2011 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 56 000,00 грн., на доказ чого надано платіжне доручення № 236 від 31 травня 2011 року. В свою чергу, відповідач позивачу оплачений товар не передав. У серпні та грудні 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача листи, з вимогами повернути грошові кошти, які були отримані відповідачем 31.05.2011 року, що засвідчується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Також, в червні 2014 року позивач керуючись вимогами ч. 2 ст. 693 ЦК України звернувся до відповідача з проханням поставити оплачений товар, проте відповідач залишив вищезазначені вимоги без задоволення та належного реагування. Станом на день розгляду справи в суді, відповідач дискатор 7м гідро не поставив, суму перерахованих коштів не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач також не надав, а тому сума неповернутих коштів становить 56 000,00 грн. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 56 000,00 грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 800,66 грн. за період з 31.05.2011 року по 07.04.2014 року. Враховуючи те, що сторони не погодили строк поставки оплаченого товару шляхом укладення відповідного договору, а лист з проханням поставити оплачений, згідно платіжного доручення, товар позивач надіслав відповідачу лише в червні 2014 року, господарський суд міста Києва не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, оскільки вони були нараховані поза межами прострочення. Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог.         Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, – В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс – Трейд" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Воровського, буд. 4, код ЄДРПОУ 34494628) на користь Приватного підприємства "Виробничо – комерційне підприємство "Каро" (місцезнаходження: 56301, Миколаївська обл., Врадіївський р –н, смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, буд. 21, код ЄДРПОУ 20892727) 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. – попередньої оплати, 1 682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн. 74 коп. судового збору. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.          Повне рішення складено     01.07.2014 року          Суддя                                                                                          Спичак О.М.