Рішення

від 01.07.2014 по справі 911/2043/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа № 911/2043/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко», Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Мельники

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорда Груп», Київська область, м. Бровари

про стягнення 203587,36 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Лисенко О.В. (довіреність №28 від 15 січня 2014 року);

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроко» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорда Груп» (далі - відповідач) про стягнення 203587,36 грн.

На розгляд суду подано вимогу щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 190000,00 грн., що були перераховані позивачем на рахунок відповідача 31 січня 2014 року платіжним дорученням №395 від 31 січня 2014 року на підставі договірних зобов'язань щодо поставки відповідачем білково-енергетичного концентрату «Білкамін». Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 11791,47 грн. та 3% річних в розмірі 1795,89 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 30 травня 2014 року та призначено справу до розгляду на 17 червня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 17 червня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 1 липня 2014 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 30 травня 2014 року та від 17 червня 2014 року, у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

1 липня 2014 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 190000,00 грн. основного боргу, 19380,00 грн. інфляційних втрат та 1608,49 грн. 3% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

1 липня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2013 року між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - продавець) укладено договір поставки за №31/10/2013.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити білково-енергетичний концентрат «Белкамін» для тварин.

Згідно пункту 3.3 договору прийом-передача товару здійснюється за кількістю: на підставі товаросупроводжувальних документів (товарної накладної), за якістю - згідно сертифікату якості.

Відповідно до пункту 4.2 договору форма оплати продукції встановлюється за домовленістю сторін та вказується у відповідному рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №395 від 31 січня 2014 року позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру від 31 січня 2014 року на суму 190000,00 грн.

Відповідач станом на момент звернення позивача з позовом до суду не передав позивачу товар та не повернув грошові кошти у розмірі 190000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару на уму 190000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, відповідач, на умовах договору, взяв на себе зобов'язання передати позивачу товар.

Однак, як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання станом на день прийняття рішення у справі не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

20 березня 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача (яка зазначена в договорі, а саме: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності 14а) претензію №230 від 17 березня 2014 року, у якій вимагав повернення грошових коштів за не отриманий товар у розмірі 190000,00 грн.

Частиною 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та те, що претензія була направлена на адресу відповідача 20 березня 2014 року, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів у розмірі 190000,00 грн. виникло з 28 березня 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору за №31/10/2013 від 31 жовтня 2013 року, а саме, не передав позивачу попередньо оплачений останнім товар. Отже, позовна вимога в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 190000,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 1608,49 грн.

Згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1499,18 грн. за період з 28 березня 2014 року по 1 липня 2014 року.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 19380,00 грн.

Згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 13680,00 грн. за період з 28 березня 2014 року по 1 липня 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються договором про надання правових послуг адвоката від 17 березня 2014 року за №16/14.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданим 15 травня 2006 року, ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 9.1 додатку №1 до договору про надання правових послуг адвоката, за послуги, вказані в п. 1.1 даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000,00 грн.

Як зазначає позивач, сплата вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 17 березня 2014 року на суму 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Проте, всупереч зазначеному вище, позивачем до суду не подано оригіналу ордера адвоката та оригіналу для огляду у судовому засіданні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що було витребувано судом у позивача ухвалою суду від 30 травня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат за послуги адвоката.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорда Груп» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Степана Разіна, 7, код 37495671) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко» (19934, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Мельники, код 31561188) - 190000 (сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. 3% річних, 13680 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 4103 (чотири тисячі сто три) грн. 58 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 4 липня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.