Ухвала

від 25.06.2014 по справі 6-14059св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

25 червня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення майнової та моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення майнової та моральної шкоди.

Посилався на те, що згідно договору купівлі - продажу, укладеного між ним та ОСОБА_5, 22 квітня 2011 року він є власником будівлі човнової станції, що знаходиться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, загальною площею 5264 м.кв, яка перебуває у комунальній власності. Вказані приміщення човнової станції та земельну ділянку незаконно займає відповідач. На неодноразові звернення до відповідача з вимогами звільнити вказане приміщення, Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» відповідало відмовою. Через такий стан він не має можливості використовувати свою власність з метою заради якої вона купувалась, через що зазнав значних збитків. Купуючи вищевказану човнову станцію, він мав намір здавати її в оренду з метою отримання прибутку. Згідно довідки від 22 квітня 2013 року № 39, виданої СПД ФО ОСОБА_6, вартість оренди одного квадратного метру нежитлового приміщення в районі вул. 50 років СРСР у м. Кременчуці в період 2011-2013 роках становила 60-80 грн на місяць. Вартість неотриманого ним прибутку за увесь цей період складе 229 248 грн, згідно розрахунку. Окрім того, він також зазнав значної моральної шкоди, яка полягає у порушенні його права власності, переживаннях та викликаному ними погіршенні стосунків з його рідними та близькими, порушенні душевної рівноваги, необхідністю постійно думати як врегулювати це питання, відвідинами юристів, неприємними розмовами з відповідачем і як наслідок - погіршення стану його здоров'я в результаті чого йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 10 000 грн. Тому позивач просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягну майнову та моральну шкоду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково. Виселено Товариство охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» з самовільно зайнятого приміщення будівлі човнової станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ЗобовКјязано Товариство охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 5264 кв.м, кадастровий номер 5310436500:08:006:0040, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 229 248 грн. Стягнуто з Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» на користь

ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 2 521 грн 78 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Крюкіського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 грудня 2013 року виправлено допущені описки в рішенні суду від 3 грудня 2013 року, а саме: у другому абзаці резолютивної часини рішення адресу АДРЕСА_1, замінено на адресу АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого

2014 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про виселення, зобовКјязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення завданої майнової шкоди та судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення майнової шкоди відмовлено. В іншій частині судове рішення залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області судові витрати в розмірі 1 260 грн 89 коп. Стягнуто з

ОСОБА_4 н а користь Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» судові витрати в розмірі 1 265 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2014 року та залишити в силі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 грудня 2013 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 квітня 2011 року позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить будівля човнової станції, що знаходиться за адресою

АДРЕСА_1, яка в цілому складається із будівлі човнової станції літ. «А», загальною площею 159,2 кв.м розташована на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності загальною площею 5264 кв.м, кадастровий номер 5310436500:08:006:0040. Вказаний договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а. с. 14-15).

Спірна земельна ділянка перебуває у власності Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Товариство охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» на підставі договору оренди від 26 квітня 2006 року, що укладено з Кременчуцькою міською радою Полтавської області, користується земельною ділянкою загальною площею 5264 кв.м (а. с. 27-34). Договір укладено строком до 1 травня 2011 року.

Питання виділення в користування ОСОБА_5 частини земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля човнової станції загальною площею 159,2 кв.м та встановлення її меж Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області не розглядалося.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав

Встановивши відсутність доказів які підтверджували б наявність: права користування певною частиною земельної ділянки ОСОБА_5, встановлення меж земельної ділянки, яка є необхідною а достатньою для здійснення експлуатації будівлі човнової станції, апеляційний суд дійшов вірного висновку відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого

2014 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого

2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення майнової та моральної шкоди, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова Т.Л. Ізмайлова