Ухвала

від 18.06.2014 по справі 6-18469св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

18 червня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал», ОСОБА_4, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» (далі - ТОВ «Конкорд Капітал»), ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 2 522 325,96 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України суму інфляції у розмірі 7 566,98 грн за прострочення грошового зобов'язання за період 12 вересня 2012 року до 28 лютого 2013 року протягом 170 днів та 3% річних у розмірі 35 312,56 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 27 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк» (далі - ВАТ «Мегабанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), і TOB «Конкорд Капітал» укладено кредитний договір з сумою кредиту у розмірі 22 000 000 грн; додатковою угодою від 03 березня 2011 року надано кредит у розмірі 26 758 381 грн та в розмірі 578 423,55 дол. США.

На забезпечення зобов'язання за кредитним договором 06 травня 2008 року між ним як майновим поручителем та ПАТ «Мегабанк», укладено договори іпотеки, предметом яких були земельні ділянки.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 24 березня 2009 року між ВАТ «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки та 03 березня 2010 року додаткову угоду № 1 до договору поруки, відповідно до умов якого останній поручився за виконання TOB «Конкорд Капітал» зобов'язання за кредитним договором, включаючи будь-яке збільшення розміру зобов'язання боржника.

З метою погашення частини заборгованості за кредитним договором між ним (позивачем) та ПАТ «Мегабанк» було укладено договір про реалізацію предмета іпотеки шляхом видачі довіреності на продаж предмета іпотеки. Земельні ділянки як предмет іпотеки було реалізовано банком від його імені, кошти від реалізації направлені на погашення кредиту.

Враховуючи викладене, позивач, вважаючи себе новим кредитором з правом вимоги у розмірі погашеної кредитної заборгованості, просив стягнути солідарно з відповідача та поручителя суму грошових коштів, за яку було реалізовано предмет іпотеки, та витрати зі сплати податку з доходів фізичних осіб, загалом на суму 2 522 325,96 грн.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Конкорд Капітал» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, укладеним 27 березня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ТОВ «Конкорд Капітал» у розмірі 2 402 215,20 грн та у відшкодування витрат зі сплати податку з доходів фізичних осіб за договорами купівлі-продажу предмету іпотеки у розмірі 120 110,76 грн, а також суму інфляції та трьох процентів річних за період з 12 вересня 2012 до 28 лютого 2013 у розмірі 42 879,54 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3, скасовано рішення апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року та залишено в силі заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено його права та інтереси, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 27 березня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ТОВ «Конкорд Капітал» укладено кредитний договір з сумою кредиту в розмірі 22 000 000 грн зі сплатою процентів у розмірі 17,5 % річних та строком повернення до 26 березня 2008 року. В подальшому шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору розмір, валюту кредиту та розмір процентів за користування грошовими коштами було змінено, і відповідно до додаткової угоди № 13 до зазначеного кредитного договору, укладеної 03 березня 2011 року між вказаними сторонами, банком ТОВ «Конкорд Капітал» надано кредит у розмірі 26 758 381 грн. зі сплатою 10 % річних, та у розмірі 578 423, 55 дол. США зі сплатою 7,25 % річних, та строком повернення грошових кошів до 30 грудня 2011 року (т. 1 а.с.4-30)

У забезпечення зобов'язань ТОВ «Конкорд Капітал» за кредитним договором 06 травня 2008 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2095.

Відповідно до умов п.1.2. договору іпотеки позивач в забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором передав в іпотеку належні позивачу на праві приватної власності три земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення садівництва на території Маковищенської сільської ради Макарівського району Київської області, площею 2,6503 га, 6,3552 га та 6,5933 га. (т. 1 а.с.31-39, 40-42).

Також в забезпечення зобов'язань ТОВ «Конкорд Капітал» за кредитним договором 24 березня 2009 року між ВАТ «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено договори поруки та додаткові угоди № 1 від 03 березня 2010 року та № 2 від 03 березня 2011 року до договору поруки, відповідно до умов яких відповідач ОСОБА_4 поручився за виконання ТОВ «Конкорд Капітал» зобов'язань за кредитним договором, включаючи будь-яке збільшення розміру зобов'язань боржника, враховуючи зміни згідно з додатковою угодою № 13 до кредитного договору від 03 березня 2011 року.

ПАТ «Мегабанк» у зв'язку з невиконанням ТОВ «Конкорд Капітал» зобов'язань за кредитним договором 11 жовтня 2011 року пред'явило письмову вимогу до відповідача ТОВ «Конкорд Капітал» та до поручителя -відповідача ОСОБА_4 про дострокове погашення заборгованості, а також до позивача - іпотекодавця ОСОБА_3

14 грудня 2011 року ПАТ «Мегабанк» звернулося до Київського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 01 листопада 2011 року в гривневому еквіваленті становила 41 759 672,28 грн, серед інших поручителів до ОСОБА_4 та до іпотекодавця ОСОБА_3 з вимогою про стягнення штрафу за договором іпотеки у розмірі 3 362 268 грн.

03 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Мегабанк» укладено договір про надання ОСОБА_3 повноважень ПАТ «Мегабанк» шляхом видачі довіреності на продаж предмета іпотеки і погашення за рахунок отриманих від реалізації предмета іпотеки грошових коштів заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с.59-60).

За умовами цього договору, ОСОБА_3 03 серпня 2012 року видано довіреність ПАТ «Мегабанк» на представництво інтересів ОСОБА_3 з питань, пов'язаних із замовленням та одержанням документів, а також продаж виключно юридичним особам від імені останнього предметв іпотеки земельних ділянок (т. 1 а.с. 61-62).

17 серпня 2012 між ОСОБА_3, від імені якого діяв ПАТ «Мегабанк», та приватним підприємством «Ісмєт» було укладено три договори купівлі-продажу предмета іпотеки - вищевказаних земельних ділянок з ціною відповідно: земельна ділянка кадастровий № 3222784600:06:006:0040 - 1 015 368,20 грн; кадастровий № 3222784600:06:006:0041 - 408 146,20 грн; кадастровий № 3222784600:06:007:0028 - 978 700,80 грн (т. 1 а.с. 65-76).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3, вважаючи себе новим кредитором з правом вимоги у розмірі погашеної кредитної заборгованості, просив солідарно стягнути її на свою користь з ТОВ «Конкорд Капітал» та поручителя ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» позивач набув право вимоги до боржника за кредитним договором в межах грошової суми отриманої від реалізації предмета іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів того, що первісним кредитором, яким є ПАТ «Мегабанк», передано будь-які документи, інформація, якою засвідчуються права нового кредитора, а договір та довіреність від 03 серпня 2012 року не містять положень щодо уступки права вимоги.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, касаційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_3 набув право вимоги до боржника за кредитним договором в межах грошової суми отриманої від реалізації предмета іпотеки, відповідають вимогам закону та підтверджені матеріалами справи, а також вважав правильним висновок про неможливість передачі новому кредитору ОСОБА_3 оригіналу кредитного договору, оскільки внаслідок виконання ним свого обов'язку відбулося лише часткове погашення заборгованості, а тому відсутність цих доказів є підставою для виконання обов'язку перед новим кредитором лише в позасудовому порядку.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_5 посилався на те, що судовим рішенням, яким задоволено позов ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ «Конкорд Капітал» та ОСОБА_4 кредитної заборгованості в сумі 2 522 325,96 грн, порушені його права та інтереси, як іпотекодавця, проте він не був залучений до участі у справі.

Зокрема, зазначав, що він отримав від ОСОБА_3, як нового кредитора, вимогу про погашення кредитної заборгованості ТОВ «Конкорд Капітал» за кредитним договором від 27 березня 2007 року.

Згідно з іпотечним договором від 29 березня 2007 року № 06/2007-з-3 він (ОСОБА_5) у забезпечення виконання вимог ТОВ «Конкорд Капітал» за кредитним договором він передав в іпотеку належні йому на праві власності земельні ділянки, розташовані на території Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області.

Вважає, що ОСОБА_3 не набув ні прав кредитора, ні права вимоги до ТОВ «Конкорд Капітал» та до нього.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Проте згідно з п.6.7. кредитного договору від 27 березня 2007 року № 06/2007, який викладено у новій редакції додатковою угодою № 14 від 15 березня 2011 року, встановлено обов'язок отримання письмової згоди обох сторін договору для заміни кредитора у кредитних зобов'язаннях, а також в частині застосування наслідків неотримання згоди боржника на заміну кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2013 року ОСОБА_3 звертався до суду з вимогами до ТОВ «Конкорд Капітал» та ПАТ «Мегабанк» про визнання недійсним п. 6.7. зазначеного вище кредитного договору.

22 лютого 2013 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_3 у задоволенні цих вимог.

Апеляційний суд м. Києва погодився з рішенням суду першої інстанції та 09 квітня 2013 року залишив його без змін.

При цьому виключив з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що права ОСОБА_8, як поручителя, до якого перейшли права кредитора, можуть бути захищені при вирішенні спору щодо стягнення коштів у розмірі виконаного зобов'язання.

Втім суди, при вирішенні даного спору, не звернули уваги на обставини, встановлені рішеннями Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року та апеляційного суду м.Києва від 09 квітня 2013 року, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиційне значення і не підлягають доказуванню.

Тобто, із вказаних судових рішень вбачається, що ОСОБА_3 було відомо про порядок заміни кредитора у зобов'язанні, про ризики неотримання згоди боржника і кредитора на таку заміну, а також про те, що за змістом ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Суди не звернули уваги на відсутність в матеріалах справи доказів про заміну кредитора в установленому законом і договором порядку та не спростували заперечення ПАТ «Мегабанк» під час розгляду справи, яке наполягало на тому, що будь-яких письмових згод щодо заміни кредитора за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 06/2007 між банком та ТОВ «Конкорд Капітал» не укладалось.

Наведене свідчить, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у процесі якого суду слід урахувати наведене та вирішити питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 348 ЦПК України залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до статей 345 і 346 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, ч. 2 ст. 348 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року скасувати.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

В.І. Журавель

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко