Постанова

від 01.07.2014 по справі 820/8314/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2014 р. № 820/8314/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представників позивача - Ситніка О.О., Оковитої А.Є.,

представника відповідача - Вартанян Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014р. №0000044100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 35091,0грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 17545,50 грн. та №0000054100 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 298048,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 198699 грн. та штрафними санкціями - 99349,00 грн.)

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акту перевірки від 23.01.2014р. за № 16/41-00-17/14310052 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 р. за формою "В-1" № 0000044100 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 35091,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 17545,50 грн. за липень, грудень 2012р., січень 2013р., за формою "Р" № 0000054100 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 198699,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 99349,00 грн. за лютий, серпень - листопад 2012 р., квітень, травень 2013 р. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала та вказала, що винесені СДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.09.2000 року за № 64 і станом на даний час перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів.

В період з 16.12.2013 р. по 24.12.2013р. та з 14.01.2014 р. по 16.01.2014 р. фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, про що складено Акт за № 16/41-00-17/14310052 від 23.01.2014 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі за текстом - ДП "ХМЗ "ФЕД") з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ "Геосат Плюс" (код ЄДРПОУ 24337508) за період з липня по листопад 2012 р. та січень 2013 р., ТОВ "Арлета" (код ЄДРПОУ 38398632) за період квітень, травень 2013 р., ТОВ "Барс-11" (код ЄДРПОУ 37797302) за період листопад 2012 р., ТОВ "Іонотех" (код ЄДРПОУ 23763410) за період липень, жовтень 2012 р., ТОВ НВП "Спеценергосервіс" (код ЄДРПОУ 32135502) за період вересень 2012 р., СП "Інженерно-Авіаційна Служба" (код ЄДРПОУ 32029020) за лютий 2012 р., Харківський інженерний метрологічно-сертифікаційний центр (код ЄДРПОУ 24474642) за вересень 2012 р." .

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.п. "г", "и" п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту на 233789,38 грн., а саме: за лютий 2012 р. на суму 16060,00 грн., липень 2012 р. на суму 17370,60 грн., серпень 2012р. на суму 4008,43 грн., вересень 2012р. на сум 15551,81 грн., жовтень 2012 р. на суму 17442,73 грн, листопад 2012 р. на суму 70868,26 грн., грудень 2012 р. на суму 3367,60 грн., січень 2013 р. на суму 14352,35 грн., квітень 2013 р. на суму 7924,20 грн., травень 2013 р. на суму 66843,40 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 198699,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 35091,00 грн.

До вказаних висновків перевіряючи дійшли на підставі того, що ДП "ХМЗ "ФЕД" неправомірно завищено податковий кредит у вказані вище періоди, так як правочини з контрагентами позивача ТОВ "Геосат Плюс", ТОВ "Арлета", ТОВ "Барс-11", ТОВ "Іонотех", ТОВ НВП "Спеценергосервіс", СП "Інженерно-Авіаційна Служба" та Харківський інженерний метрологічно-сертифікаційний центр податковий орган вважає такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також з огляду на інформацію податкового органу про можливі порушення податкового законодавства такими контрагентами.

На підставі Акту перевірки Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 р. за формою "В-1" № 0000044100 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 35091,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 17545,50 грн. за липень, грудень 2012р., січень 2013р., за формою "Р" № 0000054100 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 198699,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 99349,00 грн. за лютий, серпень - листопад 2012 р., квітень, травень 2013 р.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

В судовому засіданні встановлено наступне:

1) Між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" (в якості покупця) та ТОВ "Геосат Плюс" (в якості продавця) був укладений договору купівлі-продажу № ПР10405 від 04.05.10 та товар - гума сира. Крім того на підставі виставлених рахунків-фактур №№ ГП-0001176 від 28.08.12, ГП-0001198 від 03.09.12, ГП-0001199 від 03.09.12, ГП-0001213 від 05.09.12, ГП-0001359 від 02.10.12, ГП-0001374 від 08.10.12, ГП-0001396 від 09.10.12, ГП-0001404 від 10.10.12, ГП-0001551 від 16.11.12, ГП-0001676 від 07.12.12 постачався товар - герметик, пластини, грунт.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладеного правочину, позивачем надані до суду наступні первинні документи: договір, податкові накладні №№ 11 - 13 від 03.07.12, № 19 від 04.07.12, № 26 від 06.07.12, №№ 46, 47 від 10.07.12, № 81 від 18.07.12, №№ 127, 128 від 25.07.12, № 132 від 26.07.12, № 135 від 27.07.12, № 33 від 10.08.12, № 37 від 13.08.12, № 9 від 05.09.12, №№ 20 - 22 від 06.09.12, № 28 від 07.09.12, № 38 від 11.09.12, №№ 62, 63 від 17.09.12, №№ 95 - 97 від 21.09.12, № 120 від 28.09.12, №№ 16 - 20 від 03.10.12, № 41 від 09.10.12, №№ 78 - 80 від 16.10.12, № 83 від 17.10.12, № 97 від 22.10.12, № 104 від 23.10.12, № 109 від 24.10.12, № 115 від 25.10.12, № 124 від 29.10.12, № 10 від 01.11.12, №№ 48 - 50 від 09.11.12, № 62 від 13.11.12, № 97 від 22.11.12, № 100 від 23.11.12, №№ 112, 113 від 28.11.12, №№ 1, 2 від 04.01.13, №№ 7 - 9 від 10.01.13, №№ 14 від 14.01.13, № 18 від 16.01.13, № 45 від 23.01.13, № 48 від 24.01.13, № 58 від 28.01.13, № 60 від 29.01.13, №№ 64, 65 від 30.01.13, № 69 від 31.01.13 на загальну суму ПДВ у розмірі 80822,28 грн.

Перевезення ТМЦ здійснювалось власними силами та засобами ручною поклажею або автотранспортом позивача за подорожніми листами та товарно-транспортними накладними від 10.07.12, 18.07.12, 10.08.12, 13.08.12, 20.08.12, 18.09.12, 24.09.12, 01.10.12, 08.10.12, 22.10.12, 25.10.12, 01.11.12, 05.11.12, 06.11.12, 13.11.12, 04.12.12, 05.12.12, 05.12.12, 23.01.13, 25.01.13, 21.02.13

На підтвердження якості товару позивачем надані до матеріалів справи сертифікати якості та паспорти.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 6589, 6590, 6592 від 03.07.12, № 6667 від 04.07.12, № 6825 від 06.07.12, № 6933 від 10.07.12, № 7688 від 24.07.12, № 7736 від 25.07.12, № 7778 від 26.07.12, № 8027 від 02.08.12, № 8129 від 06.08.12, № 8452 від 14.08.12, № 8866 від 21.08.12, № 9357 від 05.09.12, №№ 9411, 9423, 9424 від 06.09.12, № 9538 від 07.09.12, № 9676 від 11.09.12, №№ 9971 - 9973 від 17.09.12, №№ 10251, 10252 від 21.09.12, №№ 10737 - 10741 від 03.10.12, № 10858 від 09.10.12, №№ 11059 - 11061 від 16.10.12, № 11135 від 17.10.12, № 11332 від 22.10.12, № 11487 від 24.10.12, № 11571 від 25.10.12, № 11628 від 29.10.12, № 11847 від 01.11.12, №№ 12107, 12108, 12147 від 08.11.12, № 12297 від 12.11.12, № 12675 від 22.11.12, № 12732 від 23.11.12, №№ 12934, 12944 від 28.11.12, № 14313 від 04.01.13, №№ 14482, 14483 від 10.01.13, № 14682 від 16.01.13, №№ 14937, 14938, 14940 від 04.01.13, № 15096 від 28.01.13, № 15170 від 29.01.13, № 15302 від 31.01.13.

Отримання товару здійснювалось робітниками заводу на підставі довіреностей та підтверджується видатковими накладними №№ ГП-0000733 від 25.06.12, ГП-0000801 - ГП-0000803 від 10.07.12, ГП-0000827, ГП-0000828 від 10.07.12, ГП-0000841, ГП-0000842 від 17.07.12, ГП-0000849 від 18.07.12, ГП-0000879, ГП-0000880 від 25.07.12, ГП-0000896 від 26.07.12, ГП-0000956 від 10.08.12, ГП-0000968 від 13.08.12, ГП-0001012 від 20.08.12, ГП-0001085 від 06.09.12, ГП-0001094, ГП-0001095, ГП-0001097 від 10.09.12, ГП-0001104 від 11.09.12, ГП-0001134, ГП-0001135 від 18.09.12, ГП-0001154, ГП-0001156 - ГП-0001160 від 18.09.12, ГП-0001196, ГП-0001197 від 28.09.12, ГП-0001224 від 08.10.12, ГП-0001259 від 12.10.12, ГП-0001288, ГП-0001289 від 17.10.12, ГП-0001300 від 18.10.12, ГП-0001309, ГП-0001310 від 22.10.12, ГП-0001330 від 25.10.12, ГП-0001340 від 26.10.12, ГП-0001370 від 31.10.12, ГП-0001379, ГП-0001380 від 05.11.12, ГП-0001391 - ГП-0001393 від 05.11.12, ГП-0001437, ГП-0001438 від 05.11.12, ГП-0001487 від 23.11.12, ГП-0001512 від 28.11.12, ГП-0001532, ГП-0001533 від 03.12.12, ГП-0001540 - ГП-0001542 від 04.12.12, ГП-0001555 від 05.12.12, ГП-0001563 від 06.12.12, ГП-0001588 від 12.12.12, ГП-0001645 від 21.12.12, ГП-0000002 від 04.01.13, ГП-0000003 від 08.01.13, ГП-0000011 від 14.01.13, ГП-0000039, ГП-0000040, ГП-0000042 від 23.01.13, ГП-0000050, ГП-0000051 від 25.01.13, ГП-0000060 від 29.01.13, ГП-0000066 - ГП-0000068 від 30.01.13, ГП-0000071 від 31.01.13, ГП-0000112 від 19.02.13, ГП-0000119 від 21.02.13.

Товар був оприбуткований на складах ДП "ХМЗ "ФЕД" за прибутковими ордерами №№ 157 від 25.06.12, 162 - 164 від 10.07.12, 138 від 13.07.12, 477, 478 від 17.07.12, 171 від 18.07.12, 178, 179 від 25.07.12, 182 від 26.07.12, 185 від 10.08.12, 186 від 13.08.12 187 від 20.08.12, 507 від 06.09.12, 62, 509, 510 від 10.09.12, 193 від 11.09.12, 199, 200 від 18.09.12, 202 - 207 від 24.09.12, 3, 4 від 01.10.12, 5 від 08.10.12, 9 від 12.10.12, 76 від 17.10.12, 77 від 18.10.12, 10, 11 від 22.10.12, 14, 25 від 25.10.12, 16 від 26.10.12, 20 від 01.11.12, 21, 35 від 05.11.12, 22 - 24 від 06.11.12, 26, 27 від 13.11.12, 66 від 23.11.12, 67 від 29.11.12, 37 - 39 від 04.12.12, 41, 42, 214 від 05.12.12, 215 від 06.12.12, 48 від 12.12.12, 56 від 21.12.12, 70 від 04.01.13, 105 від 08.01.13, 76 від 14.01.13, 83, 84, 86 від 23.01.13, 91, 92 від 25.01.13, 134 від 29.01.13, 101 - 103 від 30.01.13, 104 від 31.01.13, 179 від 19.02.13, 114 від 21.02.13 і в подальшому використаний в господарській діяльності, що підтверджується його видачею у виробничі підрозділи позивача та передачею в якості давальницької сировини за лімітними картами, вимогами та накладними.

З пояснень представника позивача вбачається, що продукція отримана від ТОВ "Геосат Плюс" (гумова суміш, герметик, пластини, ґрунт) використовуються ДП "ХМЗ "ФЕД" для виробництва ізолюючих матеріалів, що встановлюються (паливна та регулююча апаратура літаків та гелікоптерів).

2) Між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" (в якості покупця) та ТОВ "Арлета" (в якості продавця) був укладений договір купівлі-продажу металопродукції (титану) № 01/02-К від 01.02.2013р. Вказаним договором визначено умову постачання FCA - м. Київ (Інкотермс 2010), доставку продукції здійснюють фірми перевізники, обов'язок продавця вважається виконаним в момент передачі товару перевізнику.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладеного правочину, позивачем надані до суду наступні первинні документи: договір, податкові накладні № 97 від 29.04.13, № 7 від 07.05.13, № 25 від 13.05.13, № 74 від 21.05.13, № 124 від 31.05.13 на загальну суму ПДВ у розмірі 74767,60 грн.

Перевезення ТМЦ з м. Київ здійснювалось ТОВ "Транспортна компанія "САТ" до філії останнього (м. Харків, вул. Кацарська 58а) на підставі договору перевезення вантажів № 2448 від 10.01.11 укладеного між вказаним перевізником та ДП "ХМЗ "ФЕД", звідки власним автотранспортом позивача за подорожніми листами та товарно-транспортними накладними від 30.04.13, 08.05.13, 14.05.13, 24.05.13, 03.06.13.

На підтвердження якості товару позивачем надані до матеріалів справи виписки із сертифікатів виробника, що обумовлено умовами договору.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 442 від 29.04.13, № 3179 від 07.05.13, № 3252 від 13.05.13, № 544 від 21.05.13, №№ 69, 70 від 31.05.13.

Отримання товару здійснювалось робітниками заводу на підставі довіреностей та підтверджується видатковими накладними № 30061 від 30.04.13, № 08051 від 08.05.13, № 14051 від 14.05.13, № 23052 від 23.05.13, № 31054 від 31.05.13.

Товар був оприбуткований на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" за прибутковими ордерами № 168 від 30.04.13, №169 від 08.05.13, № 170 від 14.05.13, № 180 від 24.05.13, №184 від 03.06.13 і в подальшому використаний в господарській діяльності, що підтверджується його видачею у виробничі підрозділи позивача та за лімітними картами та вимогами.

3) Між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" (в якості покупця) та ТОВ "Барс-2011" (в якості продавця) був укладений договір купівлі-продажу металопродукції (титану) № 85 від 19.07.12 на постачання металопродукції. Вказаним договором визначено умову постачання FCA - м. Київ (Інкотермс 2010), доставку продукції здійснює ТОВ "ТК "САТ", обов'язок продавця вважається виконаним в момент передачі товару ТОВ "ТК "САТ".

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладеного правочину, позивачем надані до суду наступні первинні документи: договір, податкові накладні № 52 від 06.11.12, № 95 від 09.11.12, № 319 від 30.11.12 на загальну суму ПДВ у розмірі 58585,00 грн.

Перевезення ТМЦ з м. Київ здійснювалось ТОВ "Транспортна компанія "САТ" до філії останнього (м. Харків, вул. Кацарська 58а) на підставі договору перевезення вантажів № 2448 від 10.01.11 укладеного між вказаним перевізником та ДП "ХМЗ "ФЕД", звідки власним автотранспортом позивача за подорожніми листами та товарно-транспортними накладними від 06.11.12, 08.11.12, 12.11.12, 03.12.12.

На підтвердження якості товару позивачем надані до матеріалів справи виписки із сертифікатів виробника, що обумовлено умовами договору.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 11992 від 06.11.12, № 12117 від 08.11.12, № 13002 від 30.11.12.

Отримання товару здійснювалось робітниками заводу на підставі довіреностей та підтверджується видатковими накладними № 61102 від 06.11.12, № 81102 від 08.11.12, № 121101 від 12.11.12, № 31201 від 03.12.12.

Товар був оприбуткований на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" за прибутковими ордерами № 36 від 07.11.12, № 40 від 08.11.12, № 42 від 12.11.12, № 59 від 03.12.12 і в подальшому використаний в господарській діяльності, що підтверджується його видачею у виробничі підрозділи позивача та за лімітними картами та вимогами.

З пояснень представника позивача вбачається, що титан придбаний у ТОВ "Арлета" та ТОВ "Барс-11".

4) Між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" (в якості покупця) та ТОВ "Іонотех" (в якості продавця) було укладено два усних договору на постачання обладнання.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладених правочинів, позивачем надані до суду наступні первинні документи: податкові накладні № 33 від 27.07.12 та № 23 від 24.10.12 на загальну суму ПДВ у розмірі 1011,00 грн.

Перевезення ТМЦ здійснювалось робітником позивача ручною поклажею.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 769 від 26.07.12, № 11428 від 24.10.12.

Отримання товару здійснювалось робітником заводу у м. Харків, вул. Полтавський шлях 123 (податкова адреса постачальника в період здійснення правочинів, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ останнього) на підставі довіреностей та засвідчено видатковою накладною №8/021 від 02.08.12 та накладною №10/291 від 29.10.12.

Товар був оприбуткований на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" за прибутковими ордерами № 337 від 02.08.12, № 32 від 29.10.12 і в подальшому використаний в господарській діяльності, що підтверджується його видачею у виробничі підрозділи позивача за вимогами.

З пояснень представника позивача вбачається, що отримані від ТОВ "Іонотех" блоки відображення інформації, управління тирісторами, регулятор-демотулятор положення це комплектуючі до верстатів. Вказані вироби були необхідні для ремонту верстатів.

5) Між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" (в якості замовника) та ТОВ НПП "Спеценергосервіс" (в якості виконавця) було укладено договір № 2/7 від 12.07.12 на виконання робіт з теплотехнічних випробувань парових котлів позивача.

Виконання робіт засвідчено Актом приймання-передачі виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень від 12.03.13р. Оплата за проведені роботи підтверджується платіжними дорученнями № 10475 від 27.09.12 та № 294 від 12.03.13. ТОВ НПП "Спеценергосервіс" виписано податкові накладні № 7 від 27.09.12 та № 34 від 12.03.13.

Правомірність формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією встановлена постановами Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.13 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року винесених у справі № 820/10730/13-а.

6) Між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" (в якості покупця) та СП "Іженерно-авіаційна служба" ТОВ (в якості продавця) було укладено договір № 82х/10-205 від 15.03.10 на постачання матеріалів та комплектувальних виробів.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладеного правочину, позивачем надані до суду наступні первинні документи: договір, податкові накладні № 1 від 09.02.12, № 3 від 27.02.12 на загальну суму ПДВ у розмірі 80226,67 грн.

Перевезення товару здійснювалось власним автотранспортом позивача за подорожнім листом та товарно-транспортною накладною від 09.02.12 та транспортом постачальника за товарно-транспортною накладною від 27.02.12.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 7643, № 7644 від 24.07.12.

Отримання товару здійснювалось робітниками заводу на підставі довіреностей та засвідчено видатковими накладними № РН-0000001 від 09.02.12, №РН-0000003 від 27.02.12.

Товар був оприбуткований на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" за прибутковими ордерами № 187 від 09.02.12, № 214 від 27.02.12 і в подальшому використаний в господарській діяльності, що підтверджується його видачею у виробничі підрозділи позивача за вимогами.

З матеріалів справи (накладні внутрішнього переміщення, акти здачі готової продукції) вбачається, що придбані у СП "Іженерно-авіаційна служба" ТОВ комплекти деталей використані для виробництва насосних станцій та ремонту привод генератора 21.

7) Між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" (в якості замовника) та Харківським інженерним метрологічно-сертифікаційним центром (в якості виконавця) було укладено усний договір на виконання робіт з ремонту зразкової повірочної установки УППУ-1М № 086, яка використовується для перевірки показників електричного струму/фази в засобах вимірювальної техніки (амперметрів, вольтметрів тощо).

На підтвердження доводів про реальність господарської операції позивачем надані до суду наступні первинні документи: рахунок-фактури № 203-4/137-9 від 13.09.12, акт виконаних робіт № 8 від 25.09.12, платіжне доручення № 10015 від 17.09.12, податкова накладна № 8 від 17.09.12.

Як встановлено під час розгляду справи, основним видом господарської діяльності позивача у перевіряємий період було виробництво комплектувальних виробів авіаційної та іншої техніки військового та цивільного призначення, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо виробничої необхідності придбання від контрагентів вказаних вище товарів та послуг.

Оглянувши долучені позивачем до справи копії первинних документів, що були складені по взаємовідносинам між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ "Геосат Плюс", ТОВ "Арлета", ТОВ "Барс-11", ТОВ "Іонотех", ТОВ НВП "Спеценергосервіс", СП "Інженерно-Авіаційна Служба", Харківський інженерний метрологічно-сертифікаційний центр, оцінивши їх за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (надалі за текстом - Положення № 88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо посилання відповідача на помилки в товарно - транспортних накладних, обов'язковість яких визначена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 р. № 363(наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363), суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, а так само помилки в їх оформленні не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Товарно - транспортні накладні відповідно до Правил перевезення № 363 - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізник і Замовник як учасників транспортного процесу.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податків, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також ст. 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про здійснення правочинів з ТОВ "Геосат Плюс", ТОВ "Арлета", ТОВ "Барс-11", ТОВ "Іонотех", ТОВ НВП "Спеценергосервіс", СП "Інженерно-Авіаційна Служба" та Харківський інженерний метрологічно-сертифікаційний центр без мети настання реальних наслідків та, відповідно, неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами необґрунтованими.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, наведеними нормами передбачено, що при від'ємному значенні суми податку така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню.

Оскільки судовим розглядом встановлено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "НВП Енергобаланс - Україна", ТОВ "Компанія Технополіс", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "Діпнет", ТОВ "Хімцентр", ТОВ ВКФ "Лотос", ТОВ "Альфаклас", ТОВ "ТПП "Спектр", ТОВ "АПК Харківцукорзбут", ТОВ Фірма "Спецмайстер", ТОВ "Ілліс" суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення підприємством приписів п.п. 200.1-200.4 ст.200 ПК України.

Суд критично ставиться до посилання податкового органу в акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, документальних виїзних (невиїзних) перевірок контрагентів позивача, як підстави встановлення порушень податкового законодавства ДП "ХМЗ "ФЕД". Оскільки висновки податкового органу про порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у т.ч. по ланцюгу постачання, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні вказаних вище договорів з ТОВ "Геосат Плюс", ТОВ "Арлета", ТОВ "Барс-11", ТОВ "Іонотех", ТОВ НВП "Спеценергосервіс", СП "Інженерно-Авіаційна Служба" та Харківський інженерний метрологічно-сертифікаційний центр, які на думку податкового органу є спірними правочинами. Відповідачем під час розгляду справи не доведено відсутності факту перевезення товарів за спірними правочинами та відсутності факту подальшого використання цих товарів в межах господарської діяльності.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскарженими та у судовому порядку не визнаними не дійсними.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що не актом перевірки не матеріалами справи не встановлено порушень в оформленні податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача, та на підставі яких позивач скористався правом на податковий кредит. Крім того не встановлено фактів недійсності наданих позивачем документів, фактів відсутності у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, фактів завищення вартості товарів чи послуг або фактів несумісності зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю позивача.

Таким чином, правочини, укладені позивачем з його контрагентами, спрямовані на реальне настання правових наслідків, виконані в повному обсязі, господарські операції мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, витрати за правочинами фактично понесені, а отримані за правочинами товари (роботи, послуги) використані в межах господарської діяльності, тобто фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між Позивачем та вказаними вище контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів від 06.02.2014р. №0000044100, №0000054100.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 04.07.2014р.

Суддя Рубан В.В.