Рішення

від 27.06.2014 по справі 906/469/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" червня 2014 р. Справа № 906/469/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання:Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гомонов В.П. - предст. Коростен. РДА, дов. №02-7/32 від 30.05.14р.

від відповідача: від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, дов. №003 від 29.04.14р., Бахур М.В. - керівник (спец. витяг з ЄДР від 14.04.14 р.) - участь в засіданні 24.06.14р.

прокурор: Рудченко М.М. - служб. посв. №019274, вид. 05.08.13 р.

В засіданні суду 24.06.14р. оголошувалась перерва до 27.06.14р. згідно ст. 77 ГПК України.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростенського міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської районної державної адміністрації (м. Коростень)

- за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ставищенської сільської ради Коростенського р-ну Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348102)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Полісся" (с. Ставище, Коростенський район, Житомирська область)

про розірвання договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до нього, зобов'язання повернути земельну ділянку

Коростенський міжрайонний прокурор Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської районної державної адміністрації подав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Полісся" про розірвання договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до нього, зобов'язання повернути земельну ділянку за невиконання умов договору оренди земельної ділянки від 02.02.2007 в частині своєчасної сплати орендної плати.

В обгрунтування позову прокурор, серед іншого, доводить наступне:

- п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати;

- згідно ст. 32 цього Закону , на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону , а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України;

- відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України , підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати;

- п. 12.3 договору передбачено , що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором;

- станом на 21.03.14року ТОВ "Кераміка Полісся" має заборгованість по орендній платі за землю в сумі 89 767,16 грн.;

- невиконання умов договору оренди суперечить інтересам держави в особі Коростенської РДА, оскільки відповідачем порушено право орендодавця на своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі, у зв'язку з чим не наповнюється бюджет району.;

- оскільки земельна ділянка загальною площею 7,7826 га знаходиться на території Ставищенської сільської ради Коростенського району , остання підлягає поверненню до земель запасу сільської ради.

Ухвалою від 14.04.14 р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходів для підготовки до розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті прокурор предмет та підстави не змінив, відповідач зустрічного позову не подав.

В засіданні суду 20.05.14року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 03.06.14року продовжено строк вирішення спору та вжито додаткові заходи щодо розгляду справи на 24.06.14року.

В засіданні суду 24.06.14року оголошувалась перерва до 12:45 год. 27.06.14року для визначення правової позиції прокурора стосовно припинення провадження у справі.

Після оголошеної в засіданні суду перерви 27.06.14року прокурор наполягає на задоволенні позову, просить достроково розірвати договір оренди земельної ділянки та повернути останню до земель запасу Ставищенської сільської ради Коростенського району.

Представник позивача позов прокурора не підтримав, оскільки на орендованій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача, а відтак останній у будь-якому разі матиме право нею користуватися. Окрім того, враховуючи динаміку сплати орендної плати за минулі роки, районна адміністрація вважає, що розірвання договору оренди негативно вплине на економічну ситуацію в районі, призведе до вивільнення близько 40 найманих працівників, ненадходження орендної плати за землю до бюджету Ставищанської сільської ради , де зазначене підприємство є основним бюджетним наповнювачем ( а. с. 32, 95).

Представник відповідача повідомив суду про сплату заборгованості по оплаті орендних платежів на суму 97 500 грн. , на підтвердження чого надав суду квитанцію про сплату, просить суд припинити провадження у справі, оскільки саме несплата орендних платежів стала підставою для звернення прокурора з позовом до суду про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 02.02.2007р. в редакції додаткової угоди від 11.05.10р.

До винесення рішення у справі ухвалою від 27.06.14року суд залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ставищенську сільську раду Коростенського р-ну Житомирської області, на користь якої відповідач сплачує орендну плату за землю.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2007 року між орендодавцем Коростенською районною державною адміністрацією та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Кераміка Полісся" підписано договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Ставищанської сільської ради Коростенського району Житомирської області (поза межами населеного пункту) з проведенням його державної реєстрації 07.02.2007 року за № 040721000002 ( Далі - Договір оренди). (а.с. 10-14).

Згідно п. 2. та 5 Договору оренди в оренду передано земельну ділянку загальною площею 7,7826 га із земель промисловості, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна ( виробничі приміщення та споруди) з метою відновлення роботи цегельного заводу. Зміна цільового призначення земельної ділянки - забороняється.

За умовами п.9 Договору оренди орендар зобов'язаний , серед іншого, вчасно сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки.

Дія Договору оренди припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав , визначених законом.

Договір оренди , як визначено у п. 3 , укладено строком на 10 (десять) років із переважним правом орендаря на його поновлення на новий строк.

Згідно п. 4 Договору оренди щомісячна плата за оренду становить 1336,66грн. та сплачується до місцевого бюджету Ставищанської сільської ради.

За актом приймання - передачі від 07.02.2010року орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 7,7826 га із земель промисловості за рахунок земель запасу Ставищанської сільської ради для відновлення роботи цегельного заводу.

11 травня 2010 року між сторонами підписано додаткову угоду до Договору оренди , за умовами якої п. 2.4 та п.4 в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки , з проведення її державної реєстрації 21.09.2010року за № 041022500014 ( а. с. 16-17).

З врахуванням внесених у Договір оренди змін , щомісячна плата за оренду становить 5029,51 грн. , річна - 60354,06 грн., та сплачується до місцевого бюджету Ставищанської сільської ради.

Судом встановлено, що на орендованій земельній ділянці, знаходиться цілісний майновий комплекс цегельного заводу, що належить на праві приватної власності ТОВ "Кераміка-Полісся", що складається з таких будівель та споруд: нежитлова будівля контори з побутовими приміщеннями загальною площею 274,2 м. кв., цех підготовки сировини з підвалом, галерея подачі сировини , формовочний цех загальною площею 237,3 м. кв. , каналізаційний колодязь, навіс для сушки загальною площею 718,5 м. кв., навіс для сушки загальною площею 689,6 м. кв., навіс для сушки загальною площею 799,1 м. кв., навіс для сушки загальною площею 871,6 м. кв., кільцева піч загальною площею 141,0 м. кв., димовитяжка загальною площею 20, 4 м. кв., водонапірна башня, артсвердловина (а. с. 89 -91).

Проведеною Коростенською міжрайонною прокуратурою перевіркою додержання вимог земельного законодавства на території Коростенського району встановлено, що ТОВ "Кераміка Полісся" систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.

На запит прокурора, Коростенська ОДПІ письмово підтвердила, що сума боргу відповідача з орендної плати станом на 01.03.2014року становить 89767,16 грн. , щомісячні нарахування - 6038,63 грн., дата останньої сплати 02.12.2013року, нарахування в 2014 році відсутні, оскільки підприємством не подано звітність на 2014рік, сплата у 2014 році - відсутня ( а. с. 18, 50-51).

На підставі отриманої інформації, прокурор звернувся з цим позовом до суду в інтересах орендодавця земельної ділянки Коростенської районної державної адміністрації, мотивуючи доводи позову тим, що у зв'язку із несвоєчасним отриманням орендної плати не наповнюється бюджет району, що порушує інтереси держави.

До дати винесення рішення у справі, відповідач сплатив борг з орендної плати на загальну суму 97 500 грн. та просив припинити провадження у справі. Позивач позов прокурора не підтримав. Прокурор не погодився на припинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши останні у сукупності за правилами ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку у позові відмовити.

Згідно статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зміст терміну «систематична несплата земельного податку або орендної плати» як підстави для припинення права землекористування раніше законодавчо визначався у ч.5 ст.17 ЗУ «Про плату за землю», зараз не чинного.

У Податковому кодексі України ці положення відтворені не були.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (абз. 2 п.3.3 мотив. частини Рішення КСУ 10 грудня 2009 року у справі 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна).

За змістом ст. 4 цього Кодексу земельні відносини є цивільними.

Виходячи із цього, термін «систематичність» господарський суд тлумачить з урахуванням положень ч.1 ст.782 ЦКУ, яка надає наймодавцеві право відмовитися від договору найму при невнесенні плати протягом трьох місяців «підряд».

Водночас доводи позову про те, що відповідно до правової позиції судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 12 грудня 2012 року ( № рішення в реєстрі 28310898, справа № 6-146цс12) умовою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати протягом трьох місяців, господарський суд оцінює у сукупності з іншими правовими позиціями Верховного Суду України у подібних правовідносинах відповідно до ч. 2. ст. 38 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" , статті 111-28 ГПК України.

У постанові Верховного Суду України ( судова палата у господарських справах) від 08.05.12року у справі № 5021/966/2011 року викладено правову позицію про те, що при застосуванні ст.ст. 782 та 783 ЦК України, що визначають право наймодавця розірвати договір найму , в тому числі, з підстав невнесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, слід одночасно враховувати приписи ч.2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання будь - якого договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі і с т о т н о г о порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

У постанові Верховного Суду України ( судові палати у цивільних та господарських справах) від 18 вересня 2013 року ( № рішення в реєстрі 34064402, справа № 6-75цс13) стосовно застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України викладено наступну правову позицію:

- і с т о т н и м є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору;

- оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою;

- оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України;

- іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору;

- вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона;

- у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Натомість обставини цієї справи свідчать, що сторона договору оренди Коростенська районна державна адміністрація не вимагає його дострокового розірвання з підстав систематичної несплати орендної плати відповідачем.

Відповідно до вище викладеної правової позиції Верховного Суду України господарський суд не встановив , що внаслідок несплати відповідачем у період з 02.12. 2013року по 20.06. 2014 року орендної плати за оренду земельної ділянки, позивачу Коростенській РДА завдано реальних збитків.

Більше того, умова п.4 Договору оренди в редакції додаткової угоди від 11.05.2010року свідчить, що останній в частині сплати орендної плати укладений на користь третьої особи - Ставищенської сільської ради.

Судом не встановлено, що Ставищанській сільській раді неналежним виконанням відповідачем зобов'язання завдано реальних збитків і що сільська рада не зможе отримати очікувану орендну плату в подальшому.

Оскільки основу господарського порядку в Україні становить принцип верховенства права ( ст. 5 ГК України), то зазначений конституційний принцип вимагає від держави утримуватися від обмеження майнових прав (стаття 1, частина друга статті 3, статті 21, 22, 64 Конституції України (підпункт 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року 5-рп/2005 ).

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнові права, зокрема, право оренди, є складовою поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції ) (Рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.99 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії» суд визнав за державою право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до з а г а л ь н и х і н т е р е с і в (рішення від 6 листопада 2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії» ) та припиняти право користування ним задля з а х и с т у т а к и х інтересів ( рішення у справі «Маатшап Смітс та інші проти Нідерландів» від 3 травня 2001 року, рішення у справі « Аллан Якобсон проти Швеції» від 25.10.1989 року, рішення у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД»та інші проти Ірландії» від 29.11.1991р.).

Отже, згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси.

За наведених обставин, коли йдеться про наявність оціночних понять у нормативно-правовому акті, який підлягає застосуванню, можливість приймати рішення з урахуванням загальних засад цивільного законодавства: добросовісності, розумності та справедливості ( ст. 3 ЦК України) дозволяє правова позиція Конституційного Суду України, викладена у рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/004 (справа про охоронюваний законом інтерес) про те , що поняття "інтерес" у вузькому розумінні цього слова є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони, має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб, не може суперечити суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до ст. 1 ГПК України звернення до господарських судів здійснюється за захистом своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів; предмет та підстави звернення з позовом визначаються позивачем самостійно у позовній заяві. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.

Позов прокурором подано насамперед в і н т е р е с а х д е р ж а в и в особі Коростенської РДА, оскільки несплатою відповідачем орендної плати не наповнюється бюджет району.

Однак право отримувати орендні платежі, як згідно статті 69 Бюджетного кодексу України, так і Договору оренди належить Ставищенській сільській раді , яка представляє інтереси територіальної громади села Ставище.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села ( ст. ст. 1 та 6 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").

Право територіальної громади самостійно вирішувати питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад здійснюється через сільські ради та їх виконавчі органи ( п. 3 Рішення КСУ від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Сільські ради, як це логічно випливає із змісту частини третьої статті 140 Конституції України, є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх і н т е р е с а х функції і повноваження місцевого самоврядування.

Приймаючи рішення, господарський суд враховує , що у ч.2. ст. 636 ЦК України передбачено, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 3 цієї статті з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак згода Ставищенської сільської ради на дострокове розірвання Договору оренди відсутня.

Окрім того, господарський суд враховує, що на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди, знаходяться об'єкти нерухомого майна ТОВ "Кераміка-Полісся" - цілісний майновий комплекс цегельного заводу, складові якого судом визначено в описовій частині цього рішення (а. с. 90).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тим обставинам, яку конкретно площу земельної ділянки займають будівлі та споруди відповідача, однак в силу приписів ч.2 ст. 124 та ч.2 ст. 134 ЗК України право оренди земельної ділянки, на якій розміщенні зазначені об'єкти нерухомості, не підлягає продажу на конкурентних засадах.

Судом встановлено, що орендована відповідачем земельна ділянка , за цільовим призначенням належить до земель промисловості та надана в оренду саме для відновлення цегельного заводу.

За приписами ч. 1 ст. 66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Отже, для потреб промисловості враховуються земельні ділянки зайняті також під'їзними шляхами, інженерними мережами тощо, а не лише будівлями (спорудами), право власності на яке підлягає обов'язковій державній реєстрації.

У Договорі оренди встановлено обмеження - заборона змінювати цільове призначення.

Отже, орендована земельна ділянка може використовуватися лише за цільовим призначенням - для відновлення цегельного заводу. Зазначене вказує про те, що відповідач за будь-яких умов вважатиметься єдиним потенційним її орендарем.

Відтак, господарський суд вважає, що із позовної заяви не вбачається, за захистом яких саме порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів саме позивача (Коростенської РДА ) та держави в цілому у межах господарських правовідносин подано позов. Відсутність порушених цивільних прав позивача та держави, які підлягають захисту в порядку господарського судочинства, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки факт несплати відповідачем орендної плати мав місце та судом встановлений, на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 27, 33, 43, ч.2 ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Полісся" (11582, вул. Заводська, 10, с. Ставище, Коростенського р-ну, Житомирської обл., ідентифікаційний код 34152430) в доход Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16, код одержувача 380 357 26, код судового збору 034 99 16) - судовий збір у розмірі 2 436, 00 грн.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.07.14року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - прокурору м. Житомира ( в книзі нарочним)

3- Коростенському міжрайонному прокурору ( 11500, вул. Красіна,10 , м. Коростень)

4 - Коростенській РДА ( 11500, вул. Грушевського, 60/2 м. Коростень)

5 - ТОВ "Кераміка Полісся" (11582, Житомирська область, Коростенський район, с. Ставище, вул. Заводська, буд. 10 )

6 - Ставищенській сільській раді ( 11582, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Ставище, вул. Жовтнева, буд. 17) ( рек.)