Рішення

від 26.06.2014 по справі 910/8415/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8415/14 26.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір Трейдінг»

Про стягнення 1 273 030,82 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Жданюк Д.В. - по дов. № 48.2-08д/220/14 від 25.02.2014

від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір Трейдінг» про стягнення 1 273 030,82 грн., з яких: 560 900,58 грн. боргу за кредитом, 37 066,14 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 635 070,69 грн. боргу по відсоткам за кредитом, 39 993,41 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків згідно кредитного договору № 02-10/06.2 від 05.10.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8415/14 та призначено справу до розгляду на 27.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8415/14 від 27.05.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 06.05.2014, розгляд справи був відкладений на 05.06.2014.

Позивач в судовому засіданні 05.06.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8415/14 від 05.06.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 06.05.2014 та ухвали від 27.05.2014, розгляд справи був відкладений на 26.06.2014.

Відповідач в судове засідання 26.06.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 06.05.2014 та ухвал від 27.05.2014, від 05.06.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 28, кв. 16, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.05.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

05.10.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сувенір Трейдинг» (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 02-10/06.2 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 48 000 швейцарських фунтів 00 сантимів у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума кредиту дорівнює 192 480,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Отримання кредиту в розмірі 48 000 швейцарських фунтів 00 сантимів, що дорівнює 192 480,00 грн. підтверджується меморіальним валютним ордером № 100/06 від 05.10.2006.

08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - договір купівлі-продажу прав).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

21.03.2007 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої, у зв'язку зі зміною програмного забезпечення банку, в якому здійснюється обслуговування кредитних процесів, сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладанні, а саме № 02-10/06.2, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 10134637000 (реєстраційний номер договору). При цьому, при внесенні платежів згідно умов договору в платіжних документах позичальника зазначається реєстраційний номер договору.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору строк кредитування:

1.2.1. надання кредиту здійснюється у наступний термін з 05.10.2006 по 06.10.2009.

1.2.2. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 05.10.2009.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони узгодили графік погашень по кредиту.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору плата за кредит в цьому договорі розуміється як проценти, так і комісії банку:

1.3.1. за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99% річних, якщо не встановлена інші ставка згідно умов цього договору.

1.3.2. за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни. встановлені графіком погашення кредиту, у разі наявності такого графіку) процентна ставка встановлюється у розмірі 13,49% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

1.3.3. сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом «а» та/або «б» п. 9.2. договору.

1.3.4. нараховування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України.

Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного на дання кредитних коштів, якщо умовами пп. 1.3.2., 1.3.3., 9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного міся ця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов Договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами л. 1.3.2. та/або пп. 1.3.3., 9.2. до говору.

Згідно з п. 2.2. додаткової угоди № 1 від 21.03.2007 позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту:

Банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне поверненій кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а позичальник не пізніше дати повного повернень кредиту зобов'язується сплатити Банку суму таких нарахованих процентів.

При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочій день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями договору купівлі-продажу прав визначено наступні терміни:

«Позичальник» означає позичальника за кредитним договором, зазначеним у додатку 1 (Перелік Прав вимоги за кредитами) цього договору (зі змінами станом на дату закриття відповідно до пункту 2.2(b) цього договору).

«Дата закриття» означає 19.12.2011.

«Кредитний договір» (та всі разом далі - кредитні договори) означає кожний договір про надання кредиту між позичальником та продавцем в якості кредитодавця, що зазначений в додатку 1 (Перелік прав вимоги за кредитами) до цього договору (зі змінами станом на дату закриття відповідно до пункту 2.2(b)) (який має бути наданий продавцем покупцю в електронній формі у дату закриття), разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (за наявності).

«Права вимоги за кредитами» (або кожне окремо далі - право вимоги за кредитами) означає всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальників в якості позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи, в залежності від випадку, усі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця в якості кредитодавця за такими кредитними договорами), а також права вимоги продавця по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення. Сторони домовились, що ринкова вартість прав вимоги за кредитами, які є предметом купівлі-продажу за цим договором, дорівнює ціні купівлі.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу прав продавець цим погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погодився придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Пунктом 2.3. договору купівлі-продажу прав права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця (передача), та, з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписаних продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

З акту приймання-передачі документації від 21.03.2012 за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 продавець передав, а покупець прийняв документи щодо стягнення заборгованості боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір Трейдінг» за кредитним договором № 10134637000, номер кредитного договору (первісний) 02-10/06.2.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за кредитним договором має виконувати новому кредитору - позивачу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 560 900,58 грн. боргу за кредитом та 635 070,69 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з 560 900,58 грн. боргу за кредитом та 635 070,69 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту та сплаті відсотків не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 2.3. додаткової угоди № 1 від 21.03.2007 за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме:

в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;

в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті;

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.3. додаткової угоди № 1 від 21.03.2007 пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості , але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 37 066,14 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 39 993,41 грн. за несвоєчасне повернення відсотків.

Вимоги позивача в частині стягнення 37 066,14 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 39 993,41 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір Трейдінг» (м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 28, кв. 16, код ЄДРПОУ 32455367) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-В, код ЄДРПОУ 34047020) 560 900 (п'ятсот шістдесят тисяч дев'ятсот) грн. 58 коп. боргу за кредитом, 37 066 (тридцять сім тисяч шістдесят шість) грн. 14 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 635 070 (шістсот тридцять п'ять тисяч сімдесят) грн. 69 коп. боргу по відсоткам за кредитом, 39 993 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 41 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 25 460 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 03.07.2014.

СуддяВ.В.Сівакова