Рішення

від 22.01.2007 по справі 317/17-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

317/17-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.01.07                                                                                           Справа №  317/17-06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроспецтехсервіс”

до                  Закритого акціонерного товариства  Племзаводу “Агро-регіон”

про                стягнення заборгованості та повернення майна          

  Суддя  Суховий В.Г.

Представники:

позивача:   Пархомов В.В.;

відповідача: Марченко О.О.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроспецтехсервіс” (далі – Позивач) до Закритого акціонерного товариства  “Племінний завод “Агро-регіон” (далі –Відповідач)  про стягнення 20 512,50 грн. заборгованості з орендної плати та повернення майна –жатки для збирання кукурудзи.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” по договору оренди № Ю1/1155 від 23.09.2003, та договором про відступлення права вимоги  № Ю13/05 від 10.04.2006 між ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” та позивачем. Зокрема, у зв'язку з неповерненням відповідачем кукурудзозбиральної жатки, останній повинен сплатити орендну плату за її користування за 2003, 2004 та 2005 роки, що відповідно становить 15 000 грн. (п.2.2.2 Договору оренди визначає розмір орендної плати – 5 000 грн.). Крім того, на думку позивача, ЗАТ “Племінний завод “Агро-регіон” згідно зі ст. 214 ЦК України повинен відшкодувати збитки пов'язані з інфляцією і виплатити 3% річних за користування коштами у сумі 5 512,50 грн.

У зв'язку з клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи № 359 від 18.12.2006р. та  № 377 від 24.11.2006р. розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 22.01.2007р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач проти позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроспецтехсервіс” підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

23 вересня 2003 року між ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” та Закритим акціонерним товариством “Племінний завод “Агро-регіон” було укладено договір оренди № 701/1155, відповідно до умов якого (п.1.1) орендодавець надає, а відповідач (ЗАТ Племінний завод “Агро-регіон”, орендар) приймає в тимчасове користування кукурудзозбиральну жатку № 670900, балансовою вартістю 86 678 грн.

Згідно з п.п 2.2.2, 2.2.3, відповідач (орендар) зобов'язаний своєчасно внести орендну плату за користування жаткою у сумі 5 000 грн. на розрахунковий рахунок ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” до 01.10.2003р. Після завершення сезону збиральних робіт відповідач зобов'язаний доставити своїм транспортом та за власний рахунок технічно справну та укомплектовану жатку орендодавцю.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на час укладання Договору оренди № 701/1155 від 23.09.2003) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно акту прийому-передачі від 23.09.2003 та товаро-транспортної накладної серії 11 КС –3Б № 593 (належним чином завірена копія в матеріалах справи) ЗАТ “Агротехнологічна компанія Таврида” передала, а ЗАТ “Племінний завод “Агро-регіон” прийняв кукурудзозбиральну жатку № 670900.

Проте, як свідчать матеріали справи, після закінчення дії Договору оренди                    № 701/1155 від 23.09.2003 відповідач кукурудзозбиральну жатку № 670900 ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” не повернув, орендну плату за її користування згідно виставленого рахунку-фактури № 347 від 24.12.2003 не сплатив.

Як передбачено ст. 258 ЦК Української РСР, чинного на момент закінчення строку дії – договору оренди, строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Пунктом 4.1 Договору оренди № 701/1155 від 23.09.2003 передбачено, що строк дії договору з 22.09.2003 по 01.12.2003.

В разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць (ст. 260 ЦК Української РСР).

Як свідчать матеріали справи, закритим акціонерним товариством “Агротехнологічна компанія “Таврида” неодноразово на адресу відповідача надсилалися листи з вимогою повернути орендоване майно у зв'язку з закінченням дії Договору оренди, які фактично є запереченнями наймодавця щодо поновлення договору оренди на невизначений строк. Зокрема це лист № Ю11/642 від 14.08.2004, лист № 7012/684 від 19.09.2004, претензія № Ю12/828 від 22.12.2004, лист № Ю13/384 від 20.10.2005 (копії в матеріалах справи). Однак, відповідачем відповіді надано не було, орендну плату не сплачено, кукурудзозбиральну жатку № 670900 ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” не повернуто.

Таким чином, оскільки після закінчення строку дії Договору оренди № 701/1155 від 23.09.2003 на адресу відповідача надсилалися листи щодо повернення орендованого  майна, відсутні підстави вважати Договір оренди поновленим на невизначений строк в силу приписів ст. 260 ЦК Української РСР. А відповідно і безпідставним є нарахування відповідачу орендної плати за Договором оренди за 2004 та 2005 роки, оскільки зазначений Договір в цей час вже не діяв.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за Договором оренди є правомірними лише за 2003 рік у сумі 5 000 грн.  

10 квітня 2006 року між ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” та ТОВ “Агроспецтехсервіс” (позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги                    № Ю13/05 від 10.04.2006р., відповідно до якого (п. 1.1) первісний кредитор (ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида”) передає, а новий кредитор (ТОВ “Агроспецтехсервіс”, позивач) приймає на себе право вимоги, що належить ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида”, і стає кредитором за Договором оренди                      № Ю1/1155 від 23.09.2003.

Згідно з п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги за цим договором позивач одержує право замість ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” вимагати від відповідача (боржника) належного виконання зобов'язань за основним договором на суму 20 512,50 грн., а також відшкодування вартості  кукурудзозбиральної жатки на суму 86 678 грн.

Пунктом 2.2 даного договору передбачено, що ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” зобов'язане сповістити відповідача про відступлення права вимоги за цим Договором в термін до 20.04.2006р.

У відповідності до ст.ст. 516-517 ЦК України та п.2.2 Договору про відступлення права вимоги ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” було надіслано відповідачу листа від 12.04.2006 з повідомленням про укладання  Договору про відступлення права вимоги  № Ю13/05 від 10.04.2006р.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, приписи ст. 514 ЦК України передбачають перехід до нового кредитора прав в обсязі, що існували на момент переходу цих прав –10.04.2006р.                     А оскільки, як вже було зазначено вище, у ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” існувало право щодо стягнення з відповідача лише орендної плати за Договором оренди № 701/1155 за 2003 рік у сумі 5 000 грн., то і до позивача (нового кредитора) за Договором про відступлення права вимоги перейшли права в обсязі, що існували на момент переходу цих прав, а саме щодо стягнення орендної плати за користування кукурудзозбиральної жатки у 2003 році у сумі 5 000 грн.

Зазначення ж в п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги  № Ю13/05 про право ТОВ “Агроспецтехсервіс” (нового кредитора) вимагати від відповідача виконання зобов'язань за Договором оренди на суму 20 512,50 грн., а також відшкодування вартості  кукурудзозбиральної жатки на суму 86 678 грн., не створює у позивача таких прав, оскільки. У первісного кредитора ЗАТ “Агротехнологічна компанія “Таврида” за Договором оренди № 701/1155 по відношенню до відповідача таких прав не існувало, а відповідно і передати їх новому кредитору за договором від 10.04.2006 не можливо.

Вимоги про стягнення інфляційних і 3% річних підлягають частковому задоволенню з розрахунку боргу 5 000 грн. за період з жовтня 2003 по вересень 2006 включно.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000 грн. - основного боргу, 450 грн. –3% річних та     1 876,48 грн. –інфляційних.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства  Племзаводу “Агро-регіон” (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, 1;                                код 32054570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроспецтехсервіс” (75101, Херсонська обл., м. Цюрупинськ-1, вул. Гвардійська, 160; код 33201900) 5 000 грн. основного боргу, 450 грн. –3% річних та 1 876,48 грн. –інфляційних, а також судові витрати: держмито у розмірі 73,26 грн. та 42,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Видати наказ.

3. У частині  вимог про стягнення 10 000 грн. заборгованості з орендної плати, 3186,02 грн. 3%річних та інфляційних, та повернення жатки для збирання кукурудзи - відмовити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.