Рішення

від 03.07.2014 по справі 923/770/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р. Справа № 923/770/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аранта", м. Київ

до Генічеської районної державної адміністрації, м. Генічеськ Херсонської області

третя особа - Генічеська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Херсонській області

про припинення нарахування орендної плати

за участю представників сторін:

від позивача - Кириченко О.С., представник, дов. у справі,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - Товкус М.А., головний державний інспектор, дов. у справі

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аранта", м. Київ звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Генічеської районної державної адміністрації про припинення нарахування орендної плати за договорами оренди землі від 28.02.2008 р. та 13.10.2008 р., мотивуючи свої вимоги неможливістю використання земельних ділянок.

Представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі з підстав зазначених у позові, посилаючись на неможливість використання земельних ділянок у зв'язку з безпосередньою близькістю до земельних ділянок військ Російської Федерації. Просить задовольнити позовні вимоги та припинити нарахування орендної плати за земельні ділянки на весь час, протягом якого земельні ділянки не можуть бути використані орендарем згідно з умовами договорів оренди землі від 28.02.2008 р. та 13.10.2008 р.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, позовні вимоги не визнаються з посиланням на відсутність перешкод у користуванні земельними ділянками, просить розглянути справу у відсутність представника відповідача та відмовити у задоволенні позову.

Третьою особою - Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Херсонській області подано до суду відзив на позов. Представником зазначено на необґрунтованість позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність перешкод у користуванні відповідачем земельними ділянками, оскільки земельні ділянки знаходяться на значній відстані від блокпосту військ Російської Федерації.

Заслухавши представників позивача, третьої особи, розглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2008 р. та 13.10.2008 р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Аранта", м. Київ та відповідачем Генічеською районною державною адміністрацією укладено договори оренди земельної ділянки, відповідно до яких відповідачем передано позивачу в оренду строком на 49 років дві земельні ділянки загальною площею 10 га (по 5 га кожна) для будівництва та експлуатації пансіонатів, які розташовані на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Відповідно до умов договорів (п. 9) за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендну плату у розмірі встановленому договором.

Посилаючись на неможливість користування земельними ділянками, у зв'язку з вторгненням російських військ на територію області в районі села Стрілкове, позивач вважає за необхідне припинити нарахування орендної плати за користування земельними ділянками, зазначаючи на відмову відповідача у припиненні нарахування орендної плати. При цьому, свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до підпункту 2.9 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Системний аналіз вказаних норм законодавства визначає можливість захисту порушеного права та передбачає спосіб такого захисту і положеннями, як Земельного кодексу України, так і Цивільного кодексу України не передбачено обраного позивачем способу захисту, а саме припинення нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, позивачем заявлено вимогу про захист порушеного права шляхом припинення нарахування орендної плати за користування земельними ділянками, що не відповідає вказаним вище положенням та не передбачено чинним законодавством, зокрема ст. 152 Земельного кодексу України, тобто позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає правовідносинам, що склалися між ним та відповідачем з огляду на надані кожному з них за законом права та обов'язки.

Посилання позивача на можливість звільнення наймача від сплати орендної плати, що передбачено ч. 6 ст. 762 ЦК України, судом не приймається до уваги, оскільки положеннями вказаної норми врегульовано правовідносини найму, які передбачають можливість та підстави звільнення від плати за користування майном, а не припинення нарахування відповідної плати на певний час.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відносяться на позивача.

При цьому, у зв'язку із сплатою позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, оскільки позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у розмірі 609 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 13, 15, 27 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Аранта", ідентифікаційний код 32377682, м. Київ, вул. Братиславська, 14-Б з Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1115 від 27.05.2014 р.

Повне рішення складено 04.07.2014 р.

Суддя В.Г. Ситюк