Постанова

від 01.07.2014 по справі 802/2075/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 липня 2014 р. Справа № 802/2075/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Костенко О.А.

представника відповідача: Херсонної Т.Й., Охрімовського Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "САМОСС"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "САМОСС" (далі - ТОВ "САМОСС") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0011521503 від 06.05.2014 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності ТОВ "САМОСС" з єдиного податку з юридичних осіб відповідачем було складено акт № 32/15/38394829 від 17.04.2014 року, яким встановлено порушення товариством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб протягом строків, передбачених п. 295.3 ст. 295 ПК України. На підставі вказаного акту перевірки 06.05.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку платника податків, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач вважає, що контролюючий орган невірно визначив останній день строку для сплати єдиного податку, оскільки граничний строк подання податкової декларації припадав на 09.02.2014 року, який є вихідним днем (неділя), а відтак, з урахуванням положень п. 49.20 ст. 49 ПК України, такий строк переносився на 10.02.2014 року. Отже, саме з цієї дати слід обчислювати встановлений п. 295.3 ст. 295 ПК України 10-денний строк сплати єдиного податку. Тому останнім днем сплати узгоджених грошових зобов'язань для товариства було 20 лютого 2014 року, а не 19 лютого 2014 року як помилково вважає відповідач. Таким чином, порушення термінів сплати (перерахування) єдиного податку позивач не допустив, а передбачений п. 126.1 ст. 126 ПК України штраф застосований до нього неправомірно.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги ТОВ "САМОСС" заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, зазначають, що при проведенні камеральної перевірки позивача і прийнятті оскаржуваного рішення Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити враховуючи наступне.

Встановлено, що 30.01.2014 року ТОВ "САМОСС" подало податкову декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, у якій визначило суму єдиного податку, що підлягає сплаті за податковий (звітний) квартал, в розмірі 119269,86 грн. (а.с. 10-12).

Відповідно до платіжного доручення № 147 від 31.01.2014 року товариство сплатило єдиний податок за ІV квартал 2013 року в сумі 73356,76 грн. (а.с. 9).

20.02.2014 року позивачем подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року (а.с. 13-15), якою зменшило грошові зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на суму 45913,10 грн.

Таким чином, самостійно задекларовані грошові зобов'язання ТОВ "САМОСС" зі сплати єдиного податку за ІV квартал 2013 року становили 73356,76 грн. і були повністю сплачені (виконані) 20.02.2014 року.

17.04.2014 року Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку-юридичної особи ТОВ "САМОСС" за ІV квартал 2013 року, за результатами якої складено акт № 32/15/38394829 від 17.04.2014 року.

При цьому контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб протягом строків, передбачених п. 295.3 ст. 295 ПК України. Так, на думку відповідача, граничним терміном сплати єдиного податку було 19 лютого 2014 року, тоді як датою сплати позивачем податкових зобов'язань є 20 лютого 2014 року. Відтак, тривалість затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання становить 1 день і має наслідком відповідальність, встановлену п. 126.1 ст. 126 ПК України.

З урахуванням наведеного 06.05.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011521503, яким до ТОВ "САМОСС" застосовано штраф за платежем "єдиний податок з юридичних осіб" у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань, а саме в розмірі 4591,31 грн. (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої-шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пунктом 296.3 статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої-шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Водночас змістовний аналіз положень ст. 50 ПК України дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може або впливати, або не впливати на визначення кінцевих показників податкових зобов'язань платника податків.

Судом встановлено, що позивачем самостійно виявлено помилку, допущену при розрахунку, яка полягала в тому, що у податковій декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року від 30.01.2014 року було невірно визначено суму податку до сплати за податковий (звітній) квартал в розмірі 119269,86 грн., хоча така сума становила 73356,76 грн.

Разом з тим, у зв'язку із самостійним виявленням вказаної помилки та з метою її виправлення, 20.02.2014 року на підставі ст. 50 ПК України ТОВ "САМОСС" подало уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, в якій зменшило суму задекларованого податку на 45913,10 грн.

При цьому єдиний податок, що підлягав сплаті за ІV квартал 2013 року позивачем було сплачено в належному розмірі ще 31.01.2014 року.

Таким чином, зменшивши раніше задекларовану суму єдиного податку на суму 45913,10 грн. згідно з уточнюючою декларацією від 20.02.2014 року, ТОВ "САМОСС" повністю виконало свої грошові зобов'язання зі сплати цього податку за вищевказаний податковий (звітній) період 20 лютого 2014 року.

Проте, на думку відповідача, останнім днем для сплати єдиного податку для позивача було 19 лютого 2014 року, тобто 10-ий календарний день після граничного строку подання податкової декларації за ІV квартал 2013 року, яким слід вважати 09 лютого 2014 року. Отже, затримка сплати узгодженого грошового зобов'язання становить 1 день, а тому на підставі ст. 126 ПК України до товариства підлягають застосуванню штрафні санкції у розмірі 4591,31 грн., що становить 10 % погашеної суми податкового боргу.

Однак, на переконання суду, вказані висновки Вінницької ОДПІ не відповідають вимогам податкового закону і фактичним обставинам справи та є помилковими.

Так, згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У ході розгляду справи встановлено, що останнім днем для подачі декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року було 09 лютого 2014 року (40 календарних днів від 01.01.2014 року). Водночас цей день є вихідним (неділя). Відтак, з урахуванням положень п. 49.20 ст. 49 ПК України останній день строку подання вищезазначеної податкової декларації переносився на операційний (банківський) день, що настає за вихідним, тобто на 10 лютого 2014 року.

Таким чином, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України останнім днем сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань є 20.02.2014 року, а отже висновок акту камеральної перевірки про наявність порушення товариством терміну сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з єдиному податку за ІV квартал 2013 року є безпідставними.

Як стверджує відповідач, пункт 49.20 статті 49 ПК України не може бути застосований у даному випадку, оскільки на відміну від подання декларації сплата податкового зобов'язання не переноситься на наступний робочий день.

Проте суд вважає такі доводи відповідача помилковими, адже для встановлення факту порушення строку сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб визначальним є саме встановлення граничного строку (останнього дня) подання платником декларації з цього виду податків, оскільки саме від цього строку (дня) в силу вимог п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України слід обчислювати 10-денний строк сплати узгоджених грошових зобов'язань.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд також бере до уваги ту обставину, що згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу відбувається у випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Водночас судом встановлено, що позивач сплатив узгоджену суму грошових зобов'язань з єдиного податку за ІV квартал 2013 року ще 31.01.2014 року та не допустив порушення термінів їх сплати, визначених згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 295.3 ст. 295 ПК України. Відтак, правових підстав для притягнення його до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України немає.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ за № 0011521503 від 06.05.2014 року, а тому адміністративний позов ТОВ "САМОСС" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області за № 0011521503 від 06.05.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САМОСС" (ідентифікаційний код 38394829) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при звернені до адміністративного суду, а саме судовий збір в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович