Рішення

від 02.07.2014 по справі 910/10088/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/10088/14 02.07.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» до                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілмарк»                        про               стягнення 62 180,18 грн Суддя Пукшин Л.Г. Представники від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились В судовому засіданні 02.07.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілмарк»  грошові кошти у розмірі   62 180,18 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № АП-54 від 25.01.2014 р. на підставі якого відповідач як продавець зобов'язався поставляти  позивачу товар, вказаний у специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору. За доводами позивача, останнім 27-28 січня 2014 р. здійснено 100% передплату за товар у розмірі 59   631,69 грн, згідно умов договору та специфікації № 1, проте відповідачем так і не поставлено товар позивачу. За невиконання договірних зобов'язань, позивачем також нараховані штрафні санкції у вигляді 3% річних у розмірі 441,11 грн та пені у розмірі 2   107,38 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2014 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/10088/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2014 р. Ухвалою суду від 18.06.2014 розгляд справи відкладався до 02.07.2014 через неявку уповноважених представників сторін у судове засідання. 02 липня 2014 року позивач подав через загальний відділ суду клопотання по розгляд справи без уповноваженого представника позивача та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, оскільки станом на 01.07.2014 р. відповідачем так і не було поставлено товар згідно договору та специфікації. У судове засідання 02.07.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив вдруге, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 03190 м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 5, офіс 12, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, та враховуючи клопотання позивача, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників сторін. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив. 23 січня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю«Стілмарк» (надалі - відповідача, продавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» 9надалі – позивача. покупець) було укладено договір купівлі-продажу № АП-54 (надалі – договір). Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити, а покупець на умовах договору прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості і по цінах, згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами цього договору. Продукція поставляється партіями. Згідно з п. 1.3. договору ціни на товар, яки постачається за договором вказується в специфікації до даного договору, що являються невід'ємними частинами договору. Загальна вартість даного договору визначається на основі всіх видаткових накладних на поставку, підписаних сторонами даного Договору. Поставка товару здійснюється транспортом за рахунок продавця, якщо інше не вказано в специфікаціях (п. 2.1. договору). Строк поставки товару вказується в специфікаціях (п. 2.2. договору). У п. 2.9. договору зазначено, що приймання товару здійснюється в пункті поставки представниками продавця і покупця та оформляється видатковою накладеною. Відповідно о п. 3.1. договору умови оплати – вказуються в специфікаціях. За доводами позивача, ТОВ «СТІЛ ВОРК» 27.01.2014 р. здійснено 100% передплату за товар у розмірі 56   365,69 грн, згідно умов договору та специфікації № 1, та 28.01.2014р.  згідно рахунку № 243 від 28.01.2014 р. -  у сумі 3   266,00 грн, що підтверджується матеріалами справи,  проте відповідачем в порушення умов договору так і не поставлено товар позивачу. Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасності поставки товару. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки. У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.   Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 662  ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № 162 від 22.01.2014 р. на суму 56   365,69 грн та № 243 від 28.01.2014 р. на суму 3   266,00 грн, позивач здійснив 100 % передплату на загальну суму 59   631,69 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та податковими накладними (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи). За умовами договору строк поставки та оплата за товар визначається у специфікаціях. Як свідчать матеріали справи, у специфікації № 1 на поставку продукції (додаток № 1 до договору № АП-54 від 23.01.2014 р.) визначено: умови оплати –  100% передплата та  строк поставки – протягом 5 банківських днів. Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України. На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив поставку товару і отриману від позивача попередню оплату в сумі 59   631,69 грн. не повернув, суд, вважає що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 59   631,69 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов'язань та доказів  на спростування обставин, повідомлених позивачем. Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 441,11 грн та пені у розмірі 2   107,38 грн. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за не поставлений товар у строк є грошовим зобов'язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених ч. 2. ст.. 625 ЦК України (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2011 р. № 16/164). Пунктами 6.1.-6.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором продавець та покупець несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України. У випадку невиконання взятих на себе зобов'язань, сторона, яка не виконала свої зобов'язання, виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми договору, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочки.   Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір пені та 3% річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням  норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає суми у розмірі, заявлені позивачем – 3% річних у розмірі 441,11 грн та пені у розмірі 2   107,38 грн. За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю. Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись     ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілмарк» (03190 м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 5, офіс 12, ідентифікаційний код 38590812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ  ВОРК» (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, буд. 50, приміщення 32, ідентифікаційний код 35006184) грошові кошти у розмірі   59 631 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять одну) грн 69 коп., пеню у розмірі 2   107 (дві тисячі сто сім) 38 грн, 3% річних у розмірі 441 (чотириста сорок одну) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. 3.     Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 03.07.2014 року              Суддя                                                                                                                            Пукшин Л.Г.