Ухвала

від 23.06.2014 по справі 2а-9836/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 9104/144464/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г.,Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання незаконними дій та зобов'язання здійснити призначення пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить в визнати дії відповідача протиправними щодо відмови в задоволенні порушеного права на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку призначити одночасно із пенсією за вислугу років пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з моменту звернення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 1984 році йому було встановлено 2 групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби. 04.04.2011 р. був звільнений з органів прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, а у вересні 2011 р. його було переведено на пенсію за вислугу років. Вважає, що відповідно до положень чинного законодавства має право на одночасне призначення двох пенсій: за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» та пенсії по інвалідності згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що відповідно до ст.ст. 10,45 ЗУ «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один вид пенсії за її вибором.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив ОСОБА_1, вважає, що така прийнята з груби порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а тому просить скасувати оскаржувану постанову й справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно тим, що викладені в адміністративному позові, зокрема зазначає, що пунктом 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а згідно ст. 6 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання одночасного призначення із пенсією за вислугу років та пенсію з моменту звернення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст.1 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. 1-1 даного Закону законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

За правилами статей 10, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один вид із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший проводиться з дня подання заяви і усіма необхідними документами.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на норму ст. 6 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» за якою особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку, наступним.

Згідно п.16 розділу XV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про прийняття оскаржуваної постанови з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2011 року у справі №2а-9836/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

Р.Б.Хобор