Рішення

від 01.07.2014 по справі 906/520/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2014 р. Справа № 906/520/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився4

від відповідача: Нонік О.С. - директор, паспорт НОМЕР_1.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (смт. Нові Білокоровичі Олевський район)

до Приватного підприємства "Вудзовнішсервіс" (с.Білокоровичі, Олевський район, Житомирська область)

про стягнення 35733,74 грн.

Строк розгляду спору продовжено до 08.07.14р. за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 35733,74 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договорів купівлі-продажу №219 від 21.12.12р. і 384 від 10.06.13р., з яких 34099,30 грн. - сума основного боргу, 1191,14 грн. - 3% річних та 443,30 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав. Щодо стягнення інфляційних та 3-х% річних зазначив, що позивач невірно визначив період нарахування вказаних сум, оскільки дані зобов'язання повинні нараховуватись з моменту поставки товару.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договори купівлі-продажу №219 від 21.12.12р. і №384 від 10.06.13р., розрахунок суми боргу, товарно-транспортні накладні, довіреності, специфікації-накладні, претензію, довідки, лист відповідача, банківські виписки, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідку і витяг з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.12р. та 10.06.13р. між сторонами були укладені договори купівлі-продажу необробленої деревини №219 і №84 відповідно (а.с.10-13), згідно з умовами яких за результатами проведення спеціалізованого аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 та 3 кварталів 2013 р., позивач (продавець) передає у власність на умовах франко-склад відповідача (покупця) пиловник хвойний, пиловник сосновий, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цих договорах (п.п.1.1 договорів).

Відповідно до п.п.1.2 вказаних договорів, на підставі п.1.3 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, та Регламенту біржі, продавець продає, а покупець купує товар для власної переробки.

Пунктами 4.2 договорів сторони визначили, що загальна сума договору №219 від 21.12.12р. становить 114500,00 грн., сума договору №84 від 10.06.13р. складає 26500,00 грн.

Як передбачено пунктами 7.1 договорів, платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

На виконання умов даних договорів, позивач передав, а відповідач прийняв передбачений договорами товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 14-30).

Пунктами 8.1 договорів сторони визначили, що покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару в повному обсязі не виконав.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

10.07.13р. позивач направив відповідачеві письмову претензію з вимогою сплатити суму боргу (а.с.9).

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку за договорами щодо оплати вартості отриманого товару, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 34099,30 грн., що визнав представник відповідача в засіданні суду.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договорів купівлі-продажу №219 від 21.12.12р. та №84 від 10.06.13р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договорами зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договорами строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34099,30 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1191,14 грн. 3% річних та 443,30 грн. інфляційних.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що позивач збільшив період нарахування 3-х% річних та інфляційних, оскільки пунктами 5.1 договорів купівлі-продажу сторони передбачили, що місячна партія поставки становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку на протязі 1-го, 3-го кварталів 2013 р.

Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних, відпуск продукції відбувався в кінці березня - на початку квітня 2013р. При цьому, остання поставка відбулась 06.04.13р. (а.с.23).

Згідно з п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, 3% річних та інфляційні повинні нараховуватись з 07.04.13р., тобто з наступного дня після дати останньої поставки.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.5), позивач нараховував 3% річних та інфляційні з січня місяця 2013 р. по лютий місяць 2014 р.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок вказаних сум.

Розрахунок інфляційних за період з квітня 2013р. по лютий 2014р.:

- 34099,30 грн. (сума боргу) х 101,2 (середній індекс інфляції за вказаний період) / 100 - 34099,30 грн. = 406,19 грн.

Розрахунок 3% річних за період з 07.04.13р. по 28.02.14р.:

- 3 / 365 (днів) х 34099,30 грн. (сума боргу) х 328 (кількість днів прострочки) / 100 = 919,27 грн.

Отже, задоволенню підлягають 3% річних в сумі 919,27 грн. та інфляційні в розмірі 406,19 грн.

А оскільки позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення 443,30 грн. інфляційних та 1191,14 грн. 3% річних, тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 37,11 грн. (443,30 грн. - 406,19 грн.) інфляційних та 271,87 грн. (1191,14 грн. - 919,27 грн.) 3% річних.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судовому засіданні та у листі №16/1 від 11.02.14р. (а.с.55) суму основного боргу визнав.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 34099,30 грн. основного боргу, 919,27 грн. 3% річних та 406,19 грн. інфляційних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 271,87 грн. 3% річних та 37,11 грн. інфляційних суд відмовляє в задоволенні позову, про що зазначав вище.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вудзовнішсервіс", 11055, Житомирська область, Олевський район, с. Білокоровичі, урочище Басівка, код ЄДРПОУ 38335564

на користь Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство", 11054, Житомирська область, Олевський район, смт. Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 00991798

- 34099,30 грн. - основного боргу;

- 919,27 грн. - 3% річних;

- 406,19 грн. - інфляційних;

- 1811,20 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 271,87 грн. 3% річних та 37,11 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (на вимогу)