Рішення

від 24.06.2014 по справі 911/1239/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2014 Справа № 911/1239/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт Транспорт Солюшн», м.Одеса

до відповідача: Приватного підприємства «Фортуна Вуд Експорт», м. Артемівськ

про: стягнення 43835грн.08коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Васильєв О.В. (довіреність від 20.06.2014р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарконт Транспорт Солюшн», м.Одеса (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Фортуна Вуд Експорт», м. Артемівськ, про стягнення суми основного боргу у розмірі 41875грн.32коп., пені у розмірі 1959грн.76коп., що разом становить 43835грн.08коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування №29/07 від 29.07.2013р. щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2014р. (суддя Бацуца В.М.) позовну заяву в порядку ст. 17 ГПК України передав за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.04.2014р. провадження у справі №911/1239/14 було порушено та призначено до розгляду на 20.05.2014р.

У зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог ухвали суду від 24.04.2014р., суд ухвалою від 20.05.2014р. відклав розгляд справи на 24.06.2014р.

16.06.2014р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких в тому числі повідомив, що пеня розрахована позивачем з 29.08.2013р., обґрунтовуючи позицію умовами п. 3.2. договору №29/07 від 29.07.2013р. та направленням 26.08.2013р. на електронну адресу відповідача рахунку №1308189. Стосовно розміру експедиторської винагороди позивач, посилаючись на умови п. 2.2.5 договору №29/07 від 29.07.2013р., письмово пояснив, що спочатку вартість винагороди усно узгоджувалася сторонами і у подальшому визначалася у рахунках, від відповідача заперечень на розмір експедиторської винагороди не надходило.

Представник позивача в призначене на 24.06.2014р. судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Під час судового засідання 24.06.2014р. представник позивача стверджував, що відповідно до умов п. 3.2 договору №29/07 від 29.07.2013р. експедитор (позивач) направив клієнту (відповідачу) засобами електронного зв'язку рахунок №1308189 від 26.08.2013р. на суму 41575грн.32коп., у підтвердження чого посилався на додану до позову роздруківку з електронної пошти (а.с.30), повідомив, що дублікат рахунку №1308189 від 26.08.2013р. разом з претензією №1569 від 28.10.2013р. був надісланий ще поштовим відправленням 28.10.2013р., у підтвердження чого посилався на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким відповідач отримав претензію разом з рахунком 08.11.2013р. За усними поясненнями представника позивача, доручення на організацію спірних послуг надавалися відповідачем позивачу засобами електронної пошти, що відповідає умовам п. 2.2.3 договору №29/07 від 29.07.2013р.

Відповідач своїх представників в судові засідання жодного разу не направив, письмово свою позицію по суті спору до відома суду не довів, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Відповідач був належним чином повідомлений про час розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленням про отримання ухвали суду за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.04.2014р.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відсутність представників відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 69 ГПК України останнім днем розгляду справи є 24.06.2014р., суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

29.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" (експедитор) та Приватним підприємством "Фортуна Вуд Експорт" (клієнт) був укладений договір транспортного експедирування № 29/07 (далі за текстом - договір), згідно з п.1.1 якого експедитор зобов'язаний за оплату та за рахунок клієнта виконати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експотрно-імпортних, транзитних вантажів, а також виконати та організувати додаткові послуги, необхідні для виконання договору. Розмір експедиторської винагороди є складовою частиною вартості перевезення та залежить від транспортних та інших витрат за кожним конкретним перевезенням.

Відповідно до п. 1.2 договору, транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Цивільним та Господарським кодексами України.

У п.2.1. договору сторони визначили обов'язки експедитора, зокрема:

- представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями з перевезення, перевалки та транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажу клієнта (п.2.1.1. договору);

- здійснювати митне оформлення та декларування вантажів (п.2.1.2 договору);

- видавати портам доручення на відвантаження експортних, імпортних та транзитних вантажів (п.2.1.6 договору).

У п.2.2. договору сторони визначили обов'язки клієнта, зокрема:

- видача експедитору довіреності або, за домовленістю з ним, іншим особам рознарядки на відвантаження експортних, імпортних та транзитних вантажів із порта не пізніш, ніж за 4 доби до прибуття судна, доручення на організацію робіт. Видавати доручення та інструкції поштою, електронною поштою або факсом. (п.2.2.2, 2.2.3. договору);

- здійснювати оплату послуг експедитора за діючими ставками та розцінками на підставі виставлених рахунків, відповідно до умов п. 3.1. договору. (п. 2.2.5 договору).

За умовами п.3.1 договору, послуги експедитора та інші платежі, пов'язані з використанням договору оплачуються клієнтом на умовах 100% передплати, якщо інше не обумовлено сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів від дати пред'явлення рахунку клієнту з переведенням зазначених у розрахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку, зазначених у розділ «Реквізити сторін» даного договору, з наступним наданням оригінала рахунку. Якщо попередні послуги експедитора клієнтом не оплачені, а наступні послуги оплачені, то експедитор зараховує таку оплату клієнта за раніш неоплачені надані послуги. При наявності фінансової заборгованості клієнта, простроченої більш ніж на 10 днів, експедитор може призупинити дію даного договору в односторонньому порядку до погашення боргу клієнтом, при цьому експедитор звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, проте, це не звільняє клієнта від виконання своїх зобов'язань в повному обсязі.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2013р. та якщо ні одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить іншу сторону в письмову виді про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п.6.1. договору).

Згідно з п.6.4. договір, додатки до нього, рахунки, акти виконаних робіт та інші документи, підписані обома сторонами та передані шляхом факсимільного та електронного зв'язку мають силу оригіналу, з наступним наданням оригінальних документів.

Договір транспортного експедирування №29/07 від 29.07.2013р. підписаний директорами ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та ПП "Фортуна Вуд Експорт" без будь-яких заперечень, скріплений печатками сторін.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором № 29/07 від 29.07.2013р. на підставі доручення та інструкцій відповідача здійснив трансортно-експедиторське обслуговування вантажу (пиломатеріал обрізний (порода дерева сосна)), перетарував, завантажив його в контейнери TRLU7441746, TCNU9485802 та доставив до ДП «Одеський морський торговельний порт», здійснив митне оформлення вантажу, відвантажив на судно та доставив вантаж за призначенням, виставив відповідачу рахунки на оплату №1308105 від 20.08.2013р. та №1308189 від 26.08.2013р. на загальну суму 42458грн.81коп., в свою чергу відповідач здійснив лише часткову оплату за рахунком №1308105 від 20.08.2013р. у розмірі 583грн.49коп., внаслідок чого виникла заборгованість за рахунком №1308189 від 26.08.2013р. у розмірі 41875грн.32коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1569 від 28.10.2013р. про сплату суми заборгованості в розмірі 41875грн.32коп. та пені у розмірі 1021грн.76коп., яка була отримана відповідачем 08.11.2013р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Посилаючись на те, що заборгованість у розмірі 41875грн.32коп. відповідачем так і не була сплачена, вказані обставини призвели до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом позову є стягнення суми боргу в розмірі 41875грн.32коп. та пені у розмірі 1959грн.76коп.

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем умов договору транспортного експедирування №29/07 від 29.07.2013р. щодо своєчасної та повної оплати транспортно-експедиційних послуг за рахунком №1308189 від 26.08.2013.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.

Договір №29/07 від 29.07.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм ст. 929 Цивільного кодексу України.

Зазначений договір укладено між двома сторонами (Експедитором та Клієнтом) у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений печатками (частина 1 статті 181 ГК України), як випливає із його умов ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" (позивач у справі) є Експедитором, а ПП "Фортуна Вуд Експорт" (відповідач у справі) є Клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

У відповідності до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 29/07 від 29.07.2013р. позивач зобов'язується за плату і за рахунок відповідача організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацій та забезпеченням перевезень.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як стверджує позивач, доручення на організацію обумовлених договором послуг здійснювалися шляхом листування між сторонами засобами електронної пошти, у підтвердження чого до позову додані відповідні роздруківки за реквізитами e-mail адресів сторін, які вказані у розділі договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».

У підтвердження надання позивачем відповідачу відповідно до укладеного між сторонами договору послуг суду надані міжнародні товарно-транспортні накладні СMR №450 та №451, відповідно до яких відправником вантажу (пиломатеріали) є ПП «Фортуна Вуд Експорт», в Одеському порту представником інтересів якого є ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн". Також в матеріалах справи наявна митна декларація (форма МД-2) №500060702/2013/004650 на спірне перевезення, відповідно до якої декларантом/представником відправника ПП «Фортуна Вуд Експорт» є позивач.

На спірне перевезення позивачем відповідно до умов п.2.1.6 договору оформлено доручення № 64 від 15.08.2013р. на завантаження вантажу.

Господарський суд приймає до уваги, що відповідачем не надано жодних заперечень відносно виконання позивачем прийнятих за договором зобов'язань, факт отримання послуг не спростований відповідачем під час розгляду справи.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином у відповідності з умовами договору транспортного експедирування № 29/07 від 29.07.2013р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, за умовами п.3.2 договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів від дати пред'явлення рахунку клієнту з переведенням зазначених у розрахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку, зазначених у розділ «Реквізити сторін» даного договору, з наступним наданням оригінала рахунку.

За умовами п. 2.2.5 договору, до обов'язків відповідача входить здійснювати оплату послуг експедитора за діючими ставками та розцінками на підставі виставлених рахунків.

Так, позивачем були оформлені рахунки на оплату №1308189 від 26.08.2013р. на суму 41875грн.32коп. та № 1308105 від 20.08.2013р. на суму 583грн.49коп., які наявні в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що рахунок № 1308105 від 20.08.2013р. на суму 583грн.49коп. був повністю оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №32 від 11.09.2013р.

Скориставшись правом, обумовленим п. 3.2. договору, позивач засобами електронного зв'язку 26.08.2013р. направив на електронну адресу відповідача, яка визначена у розділі договору «Реквізити сторін», рахунок №1308189 від 26.08.2013р. (а.с. 30). У подальшому вказаний рахунок був надісланий відповідачу разом з претензією №1569 від 28.10.2013р., про отримання відповідачем 08.11.2013р. свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Таким чином, враховуючи передбачені п.3.2. умови договору щодо строків оплати, граничний строк оплати послуг за рахунком №1308189 від 26.08.2013р. на суму 41875грн.32коп. настав для відповідача 29.08.2013р., а вже з 30.08.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з його оплати.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманих послуг у розмірі 41875грн.32коп. матеріали справи не містять.

Оскільки матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 42458грн.81коп., докази сплати суми заборгованості в розмірі 41875грн.32коп. суду не представлені, розмір боргу у вказаному розмірі не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 41875грн.32коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 1959грн.76коп., яка нарахована за рахунком №1308189 від 26.08.2013р. за період з 29.08.2013р. по 23.12.2013р. на суму 41875грн.32коп.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, сторони у п. 3.3. договору передбачили, що за прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за котрий оплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, суд не погоджується з обраним позивачем початком періоду нарахування пені за рахунком №1308189 від 26.08.2013р., оскільки виходячи з вищевикладеного висновку суду щодо граничного строку оплати вказаного рахунку, позивач має право нараховувати пеню на суму 41875грн.32коп. починаючи лише з 30.08.2013р.

Таким чином, суд здійснивши власний розрахунок пені за період з 30.08.2013р. по 23.12.2013р.(в межах обраного позивачем періоду нарахування) на суму 41875грн.32коп. дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені у розмірі 1730грн.08коп. Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 229грн. 68коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 546, 548, 612, 625,629, 929, 931 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт Транспорт Солюшн», м.Одеса, до Приватного підприємства «Фортуна Вуд Експорт», м. Артемівськ, про стягнення суми основного боргу у розмірі 41875грн.32коп., пені у розмірі 1959грн.76коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фортуна Вуд Експорт» (місцезнаходження відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.04.2014р. - 84500, обл. Донецька, м.Артемівськ, вул. Петровського, буд. 78-А, Ідентифікаційний код 38312416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт Транспорт Солюшн» (65026, м. Одеса, Приморська, 16, оф. 305, ідентифікаційний код 38437228) суму основного боргу в розмірі 41875грн.32коп., пеню у розмірі 1730грн.08коп., судовий збір у розмірі 1817грн.43коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 24.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова