Рішення

від 26.06.2014 по справі 910/7793/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7793/14 26.06.14

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Вок"

про стягнення 123 890,49 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явились

вільний слухач: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Вок" (надалі-відповідач) про стягнення 123 890,49 грн., з яких: 110 330,00 грн. - основного боргу, 9 941,79 грн. - пені, 1 324,45 грн. - інфляційних втрат, 2 294,25 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором виконання робіт №1266 від 31.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці, справу №910/7793/14 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

26.05.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що сума основного боргу становить 80 330,00 грн., враховуючи, що відповідачем було проведено часткову оплату боргу у розмірі 30 000,00 грн.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відпустки, справу №910/7793/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, приміщення ресторану «Чечевиця» та на грошові кошти, що обліковуються на рахунку відповідача в межах суми 123 890,49 грн.

Розглянувши, подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів, зокрема, не вказав обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте в судове засідання своїх представників не направив.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2013 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азія Вок" було укладено договір виконання робіт №1266, умовами якого передбачено, що позивач приймає на себе зобов'язання організувати (забезпечити) виготовлення та встановлення меблів та столярних виробів, за вказівками відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти вироби та сплатити вартість їх виготовлення та монтажу у сумі 329 430,00 грн. у триденний строк після завершення робіт та підписання відповідних актів.

Згідно п. 3.1. договору, оплата товарів відповідачем здійснюється за договірною ціною: на період проведення робіт - авансування на придбання матеріалів згідно запитів позивача, після закінчення робіт та підписання відповідних актів - оплата остаточної суми, визначених актом, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у триденний строк після підписання такого акту.

Відповідно до п. 3.2. договору, при порушенні строків оплати позивач має право на вимогу від відповідача штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день порушення умов оплати. Також позивач має право відмовитись від виконання будь яких гарантійних зобов'язань до остаточної оплати виготовлених товарів та виконаних робіт.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, останнім були виконані, а відповідачем прийняті передбачені договором роботи на загальну суму 329 430,00 грн., що підтверджується актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 22.07.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копія в матеріалах справи).

Однак відповідач здійснив оплату виконаних робіт на суму 219 100,00 грн., що відображено в актів прийняття робіт.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт за договором виконання робіт №1266 від 31.05.2013 р. на суму 110 330,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 941,79 грн. - пені, 1 324,45 грн. - інфляційних втрат, 2 294,25 грн. - 3% річних за період з 26.07.2013 р. по 04.04.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору виконання робіт №1266 від 31.05.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, виконав всі передбачені договором роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості на суму 329 430,00 грн., що підтверджується актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 22.07.2013 р.

Проте, як встановлено судом, відповідач оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі не провів, внаслідок чого заборгував останньому 110 330,00 грн.

При цьому, відповідач у відзиві стверджує про часткову оплату виконаних робіт 23.07.2014 р. на суму 30 000,00 грн., на підтвердження чого надав суду копію виписки з рахунку.

Дослідивши надану копію виписки, суд дійшов висновку, що 30 000,00 грн. було сплачено відповідачем по іншому договору, оскільки призначення платежу у виписці зазначено: «оплата за столярні вироби згідно договору від 01.07.2013 р.», відповідно, жодним чином не стосується правовідносин сторін в межах договору виконання робіт №1266 від 31.05.2013 р.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п.3.2. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи вартістю 110 330,00 грн. виник з моменту підписання акту здачі-приймання робіт та повинен бути виконаний до 26.07.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору виконання робіт №1266 від 31.05.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 110 330,00 грн. боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 941,79 грн. пені за період з 26.07.2013 р. по 04.04.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що останнім було допущено помилку, оскільки пеню нараховано за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 7 324,10 грн., розрахованої за період з 26.07.2013 р. по 26.01.2014 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ та за період не більше 6 місяців.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 324,45 грн. - інфляційних втрат та 2 294,25 грн. - 3% річних за період з 26.07.2013 р. по 04.04.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Вок" (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 12, оф. 9, ідентифікаційний код - 38290183), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 110 330 (сто десять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. - заборгованості, 7 324 (сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 10 коп. - пені, 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 25 коп. - 3% річних, 1 324 (одну тисячу триста двадцять чотири) грн. 45 коп. - інфляційних втрат та 2 425 (дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 46 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.06.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.