Рішення

від 10.06.2014 по справі 910/6849/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6849/14 10.06.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський ремонтно-механічний завод"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інссталь"

про стягнення 19 623,62 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський ремонтно-механічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інссталь" про стягнення 19 623,62 грн., з яких 17 672,83 грн. - основна заборгованість, 148,16 грн. - проценти річних, 1 802,63 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 0412/01 від 04.12.2013 р., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/6849/14 та призначено її до розгляду на 22.05.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі, а також документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.06.2014 р.

У вказане судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 10.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

04.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський ремонтно-механічний завод» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інссталь» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 0412/01 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якої вказані у специфікаціях, доданих до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Поставка товару здійснюється на умовах 70% передоплати зі складу постачальника в м. Київ згідно з «Інкотермс-2000», якщо інше не передбачено сторонами у відповідній специфікації (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях та оплачується згідно з виставленим рахунком. Ціна Договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій.

Згідно з п. 4.3 оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 70% переплати від загальної суми, яка вказана у специфікації (Додатку № 1). Залишок оплати в розмірі 30% від загальної суми специфікації покупець перераховує на поточний рахунок продавця протягом 21 банківського дня, після дня виконання продавцем своїх обов'язків по даному Договору.

У специфікації сторони погодили поставку товару на суму 36 515,57 грн. з терміном поставки - 3 дні з дати надходження грошей на розрахунковий рахунок постачальника.

02.12.2013 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру на суму 36 515,57 грн.

04.12.2013 р. позивач перерахував на рахунок відповідача 25 560,90 грн. (70% вартості поставки товару).

У свою чергу, відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 7 888,07 грн. Товар на суму 17672,83 грн. поставлено не було.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами повернути грошові кошти у сумі 17672,83 грн., однак вказані претензії залишились без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 17.12.2013 р. про повернення 17 672,83 грн.

Станом на дату розгляду справи товар на суму 17 672,83 грн. не поставлено, кошти не повернуті.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 17 672,83 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

У разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки (п. 8.3 Договору).

Пунктом 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Виходячи з наведеного вище, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 08.12.2013 р. по 19.03.2014 р., відповідно до якого розмір пені становить 642,03 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок 3% річних позивача та прийнято як вірний.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 17 672,83 грн. основного боргу, 642,03 грн. пені та 148,16 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 1 160,60 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1718,95 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інссталь» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13 літ. «А», офіс 4, код 38890865) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський ремонтно-механічний завод» (94204, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Московська, 13, кв. 26, код 37612232) 17 672 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 83 коп. боргу, 642 (шістсот сорок дві) грн. 03 коп. пені, 148 (сто сорок вісім) грн. 16 коп. 3% річних, 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 95 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 04.07.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова