Рішення

від 01.07.2014 по справі 914/1921/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2014 р. справа № 914/1921/14

за позовом: ЛКП «Львівське шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району», м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Стройка Плюс», Львів

про стягнення 40 371,47 грн.

Суддя Юркевич М.В.

за участю представники сторін:

від позивача : Стецик О.В. - юрисконсульт

від відповідача: Чернявський М.І. - юрисконсульт

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява ЛКП «Львівське шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» до товариства з обмеженою відповідальністю «Стройка Плюс» про стягнення 38 525,59 грн. основного боргу, 462,44 грн. інфляційних втрат та 1 383,74 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 17.06.2014 р.

17.06.2014р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2014р. з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 01.07.2014р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2014р. надав витребувані документи.

Представник відповідача вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті позовних вимог не надав, однак в судовому засіданні усно повідомив, що проти позовних вимог не заперечує та визнає свою заборгованість перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом з'ясовано:

07.02.2013 року між ЛКП «Львівське шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стройка Плюс" (відповідачем) було укладено договір №22, у відповідності до умов якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю асфальтобетонну суміш, а останній взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити вартість поставленого товару.

На виконання умов укладеного договору, позивач на підставі видаткової накладної № РН 0000006 від 01.03.2013. поставив відповідачу асфальтобетон на загальну суму 38 525,59 грн.

Відповідач підписав вказану вище накладну без зауважень.

Згідно п.5.1. договору , оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як стверджує позивач, відповідачем в порушення умов договору не виконано обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Так, 16.10.2013р. позивач звернувся до відповідача із претензією №01-118 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар. Однак, претензія була залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача 40 371 47 грн. заборгованості (в т.ч. 462,44 грн. інфляційних втрат та 1 383,74 грн. 3 % річних) в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи та представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підставними, такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В силу приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору №22 від 07.02.2013 р.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи та представлених суду доказів, позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №0000006 від 01.03.2013р. на суму 38 525,59 грн., внаслідок чого в останнього виникло зобов'язання оплатити його вартість. Відповідач підписав накладну без зауважень.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт поставки відповідачу товару, у свою чергу останній своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав. Доказів протилежного суду не надав.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеного, позивачем здійснено нарахування:

· 3 % річних: (за період прострочення - з 10.03.2013р. до 20.05.2014р.) - на суму 1 383,74 грн.

· інфляційні втрати: (за період прострочення - з 10.03.2013р. до 20.05.2014р.) - на суму 462,44 грн.

Господарський суд, перевіривши нараховані позивачем суми, дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Зокрема, при нарахуванні сум інфляційних втрат та 3% річних позивач розраховував період заборгованості починаючи з 10.03.2014р., що є вихідним днем. А в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним наступний робочий день. Відтак, розрахунок штрафних санкцій необхідно здійснювати починаючи з 11.03.2014р.

З огляду на вищенаведене, за результатами перерахунку господарський суд встановив, що розмір 3 % річних становить 1380, 58 грн.

В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що ним неправильно обраховано інфляційні втрати. Зокрема, заявлена сума є нижчою від тої, на яку мав право позивач. Проте, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому дійшов висновку задоволити вимоги позивача в частині заявлених до стягнення 462,44 грн. інфляційних втрат.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем визнано позов не подано доказів погашення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,75,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ЛКП «Львівське шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» задоволити частково.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Стройка Плюс» (79495, м. Львів-Винники, вул. Кільцева, 9/104, код ЄДРПОУ 36544806) на користь ЛКП «Львівське шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (79068, м. Львів, вул. Інструментальна, 13, код ЄДРПОУ 03348946) 38 525,59 грн. основного боргу, 462,44 грн. інфляційних втрат, 1 380,58 грн. 3 % річних та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог ЛКП «Львівське шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 01.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.07.2014р.

Суддя Юркевич М. В.