Рішення

від 18.06.2014 по справі 922/2122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р.Справа № 922/2122/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Екотеп", м. Львів до ТОВ "Колір", м. Харків про стягнення коштів в сумі 15 378,33 грн. за участю сторін :

позивача - Ткаченко С.І

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотеп" ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з ТОВ "Колір" (надалі - відповідач) суму 11995,18 грн. основного боргу, 2396,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 30 листопада 2013 року по 22 травня 2014 року, 817,47 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 30 листопада 2013 року по 27 травня 2014 року, 169,08 грн. 3 % річних за період з 30 листопада 2013 року по 27 травня 2014 року та судові витрати.

10.06.2014 року позивач надав заяву про зміну розміру позовних вимог ( у зв'язку з частковою оплатою суми основного боргу у розмірі 5147,42 грн.) та просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача 6847,76 грн. суму основного боргу, 2396,60 грн., відсотки за користування товарним кредитом за період з 30 листопада 2013 року по 22 травня 2014 року, 817,47 грн., пені, 169,08 грн., 3 % річних, та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 603/5 від 06.03.2012 року.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання до 18.06.2014 року.

У призначеному судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (у зв'язку з повною оплатою відповідачем суми основного боргу) та просить суд стягнути з відповідача 3383,15 грн., з яких 2396,60 грн. відсотки за користування товарним кредитом за період з 30 листопада 2013 року по 22 травня 2014 року, 817,47 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за період з 30 листопада 2013 року по 27 травня 2014 року, 169,08 грн. - 3% річних за період з 30 листопада 2013 року по 27 травня 2014 року, а також покласти на відповідача судові витрати.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На адресу господарського суду Харківської області повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 30 травня 2014 року, яка була надіслана на адресу відповідача ТОВ "Колір" вказану в позовній заяві із довідкою пошти в якій вказано "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14 ""Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином".

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.03.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту за № 603/5 , додаткова угода № 1 від 10.01.2013 року та додаткова угода № 2 від 10.01.2014 року ( а.с.11-13). У відповідності до предмету договору позивач зобов'язався поставити поліграфічні матеріали, а відповідач прийняти товар і оплатити його вартість в строки та порядку, передбачені цим договором. ( п.1.1. договору). Для відпуску продукції відповідач надає позивачу належним чином оформлену довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка з зазначенням марки продукції та необхідної кількості ( п.4.1 договору). Сторони погодились, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу . Отримувач зобов'язався здійснити оплату за кожну поставлену партію товару в повному розмірі на протязі 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару в повному обсязі на протязі 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. При цьому позивач застосовує по кожній партії поставленого товари умови товарного кредиту, а відповідач зобов'язався виконувати їх належним чином. ( п.5.2 договору). Сторони даного договору дійшли згоди, що у даному договорі діють наступні розміри відсотків за користування товарним кредитом, а саме :

За користування товарним кредитом по даному договору протягом більшого періоду, ніж 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, відповідач сплачує позивачу відсоток у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару. ( п.5.4 договору). Своє право застосовувати умови товарного кредиту позивач реалізує шляхом виставлення відповідачу рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку оплата суми процентів за товарний кредит здійснюється відповідачем на протязі 2 - х банківських днів від дати його виставлення ( п.5.6 договору). У випадку прострочення відповідачем терміну оплати ( п.5.5 та 5.2 договору) сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення ( п.6.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв наступні товарно - матеріальні цінності :

- видаткова накладна № 8133 від 13.11.2013 року на суму 5997,59 грн. довіреність № 191 від 13.11.2013 року ( а.с.14-15);

- видаткова накладна № 7808 від 30.10.2013 року на суму 5997,42 грн. довіреність № 183 від 30.10.2013 року ( а.с.16-17);

Всього на суму 11995,01 грн.

13.02.2014 року та 22.05.2014 року позивачем на адресу відповідача були надіслані листи - вимоги з проханням сплатити суму основного боргу ( а.с.18-21).

В процесі судового розгляду позивачем 18.06.2014 року було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 11995,18 грн., у звязку з чим, сума основної заборгованості погашена у повному обсязі.

Суд, розглянувши заяву позивача, враховуючи положення п.1-1 ГПК України ст.80 ГПК України, припиняє провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 11995,18 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

Так умовами п.5.4 договору передбачено, що за користування товарним кредитом по даному договору протягом більшого періоду, ніж 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, відповідач сплачує позивачу відсоток у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару.

Своє право застосовувати умови товарного кредиту позивач реалізує шляхом виставлення відповідачу рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку оплата суми процентів за товарний кредит здійснюється відповідачем на протязі 2 - х банківських днів від дати його виставлення ( п.5.6 договору).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено лист вимогу про погашення суми заборгованості у сумі 11995,01 грн. та рахунок з нарахованими відсотками за користування товарним кредитом, згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №603/5 від 06.03.2012 року по видатковим накладним №7808 від 31.10.2013 року та №8133 від 13.11.2013 року на суму 2396,60 грн. (а.с. 20-22).

Однак, дана вимога залишена відповідачем без уваги, а суму боргу та нараховані відсотки не сплачено, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Суд перевіривши розрахунок відсотків, період їх нарахування, дійшов висновку, що останній відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому сума нарахованих відсотків 1997,17 грн підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується нарахування ПДВ на суму відсотків, суд зазначає наступне.

Податок на додану вартість регламентується в розділі 5 "Податок на додану вартість " Податкового кодексу України від 02.12. 2010р. № 2755-VI

Так, ст. 185 Податкового кодексу України визначає об'єкт оподаткування цим податком, зокрема, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначений ст. 188 Податкового кодексу України, якою передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що позивачем неправомірно нараховано суму ПДВ у розмірі 399,43 грн. на суму відсотків за користування товарним кредитом, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено, що у випадку прострочення відповідачем терміну оплати ( п.5.5 та 5.2 договору), він сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення ( п.6.2 договору).

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, суд дійшов висновку, що сума пені нарахована правомірно, з правильним застосуванням ставки НБУ та вірним періодом нарахування, у зв'язку з чим, сума пені у розмірі 817,47 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума 3% річних у розмірі 169,08 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ч.1 п.1-1 ст.80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про зміну розміру позовних вимог від 18.06.2014 року.

Припинити провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 11995,18 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колір" ЄДРПОУ 24275196 (61060, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 3/2, кв. 99, р/р 26005000123865 в філії ПАТ "Укрексімбанк" м.Харків, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" ЄДРПОУ 19332414 (79013, м. Львів, вул. Архітекторська, 7/5, п/р 26001000000244 у ПАТ "Фольксбанк", МФО 325213) відсотки за користування товарним кредитом у сумі 1997,17 грн., пеню у розмірі 817,47 грн., 3% річних у розмірі 169,08 грн. та судовий збір у розмірі 1779,55 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова