Постанова

від 01.07.2014 по справі 816/2277/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2277/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

прокурора - Копитця О.О.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Фисун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2014 року прокурор Октябрського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо" /надалі - відповідач; ТОВ "Мадо"/ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6125 грн. та пені у розмірі 103 грн. 04 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме в 2013 році відповідач не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, не сплатив у встановлені строки адміністративно - господарські санкції в розмірі 6125 грн., що стало підставою для звернення до суду про стягнення коштів. Також згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 103 грн. 04 коп.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначав, що в силу специфіки діяльності, які здійснює підприємство, виникають труднощі з працевлаштуванням на підприємстві інвалідів.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Згідно пункту 12 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі -Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Судом встановлено, що позивачем подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік вх. № 490 21.01.2014 року /а.с. 9/.

У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік відповідачем зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу - 12 осіб, вказано кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - 1 особа.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік у ТОВ "Мадо" в 2013 році не працювали особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про неможливість працевлаштування інвалідів в силу специфіки діяльності підприємства, оскільки законодавство України не ставить обов'язок підприємств, установ, організацій щодо працевлаштування інвалідів у залежність від виду діяльності, які здійснює підприємство.

Відповідачем у 2013 році не подавалися до Полтавського міського центу зайнятості звіти по формі 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та по формі 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для інвалідів, що підтверджується листами Полтавського міського центру зайнятості № 05-2526 від 28.05.2014 та № 05-2715 від 11.06.2014, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 12, 36/.

Відповідачем не надано суду доказів інформування інших служб про створення робочих місць для інвалідів з проханням направити інвалідів для працевлаштування у 2013 році.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, відповідач повинен сплатити адміністративно - господарську санкцію згідно із статтею 20 Закону за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2013 році, в розмірі 6125 грн.

Дана сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів самостійно визначена відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік.

Відповідно до частин 3- 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 статті 20 цього Закону встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 103 грн. 04 коп. = (6125 грн. х 0,03%) х 56 днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6125 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 103 грн. 04 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо" про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо" (код ЄДРПОУ 23810380) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 6125 грн. (шість тисяч сто двадцять п'ять гривень) та пеню у розмірі 103 грн. 04 коп. (сто три гривні чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 липня 2014 року.

Суддя С.С. Сич