Постанова

від 02.07.2014 по справі 922/5203/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 922/5203/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Міщенка П.К., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОЛЬ", м. Харків на постанову від 22.04.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/5203/13 господарського суду Харківської області за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "АРКОЛЬ", м. Харків провизнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "АРКОЛЬ"Капустюк А.С., довір., Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіДемчан А.В., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2013 року, що винесена у справі № 922/5203/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОЛЬ" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Харківської області від 03.02.2014 року (суддя - О.А. Дзюба) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії Лаврова Артема Валерійовича, якого зобов'язано вчинити дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог законодавства про банкрутство.

Не погодившись із цією постановою суду, Західна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-Інспекція, ДПІ) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Харківської області від 03.02.2014 року та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року (головуючий суддя - Білоусова Я.О., судді: Хачатрян В.С. , Шевель О.В.) апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову господарського суду Харківської області від 03.02.2014 року, а справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "АРКОЛЬ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Боржника та Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання Боржника банкрутом в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство, місцевий суд встановив дотримання вимог в досудовій процедурі ліквідації Боржника, вказав, що майна у останнього виявлено не було, а тому кредиторська заборгованість перевищує активи Боржника. При цьому місцевий суд зазначив, що у зв'язку із скрутним майновим становищем Боржника ліквідатором слід призначити голову ліквідаційної комісії Товариства.

Скасовуючи таке рішення суду, апеляційний суд вказав, що під час виходу працівників податкового органу для здійснення перевірки було встановлено відсутність будівлі за адресою Боржника, вказаною в постанові про визнання Боржника банкрутом, а також відсутність ліквідаційної комісії за адресою, вказаною в оголошенні, опублікованому під час досудової процедури ліквідації (ст. 105 Цивільного кодексу України). Також, згідно реєстраційних документів Боржника визначена ще одна адреса останнього, а тому у зв'язку із наведеним порушуються права невизначеного кола кредиторів, у тому числі і ДПІ та унеможливлюють подальший перебіг справи про банкрутство Товариства.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, скаржник зазначив, що кредиторські вимоги є підтвердженими, податковий орган і шляхом досудової публікації оголошення, і через направлення довідки форми 8-ОПП повідомлявся про рішення власників Товариства про припинення діяльності останнього із зазначенням належної адреси реєстрації Боржника, а всі інші вимоги у досудовій процедурі ліквідації дотримані.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами ст. 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України), норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами .

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна ), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника (ч. 3 ст. 60 ГК України) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу , який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України та ч. 3 ст. 60 ГК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою .

При цьому, при проведенні досудової процедури ліквідації суб'єкта господарювання та подальшого ініціювання щодо нього справи про банкрутство за особливостями, передбаченими нормами ст. 95 Закону про банкрутство, однією із вимог є повідомлення податкового органу, як відомого кредитора, про рішення власника боржника про ліквідацію останнього. Виходячи ж з приписів ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України однією із умов щодо повідомлення податкового органу про ліквідацію юридичної особи є здійснення персонального письмового повідомлення цього органу про припинення діяльності та ліквідацію вказаної юридичної особи, а також дотримання двомісячного терміну з дня опублікування рішення щодо припинення юридичної особи та повідомлення податкового органу щодо рішення про ліквідацію цієї особи, протягом якого кредитори можуть заявити свої вимоги до цієї юридичної особи.

Доказів направлення та відомостей про вручення не містить і наявна у справі заява про припинення платника податків (форми 8-ОПП - т. 1 а.с. 60), хоча представник Боржника в судовому засіданні в касаційному суді стверджував протилежне.

Викладене у сукупності свідчить, що складення наданого у справі проміжного ліквідаційного балансу Товариства (т. 1 а.с. 32) відбулось з порушенням норм ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, а відомості в цьому балансі не відповідають обставинам справи.

Крім цього касаційний суд погоджується також із апеляційним судом, що відсутність в постанові про визнання Боржника банкрутом жодної вірної адреси останнього, а також визначення Товариством у матеріалах справи декількох різних адрес останнього порушують права невизначеного кола кредиторів у справі, у тому числі і ДПІ.

Наявність вказаних обставин, що мають бути підтверджені відповідними доказами, має істотне значення, оскільки, як вже було зазначено вище, є підставою та передумовою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство. Проте суд першої інстанцій зробив висновок про правомірність визнання Боржника банкрутом в порядку норм ст. 95, не звернувши уваги на визначені вище обставини та порушивши норми ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України та ст. 11 Закону про банкрутство.

У зв'язку із зазначеним, висновок суду першої інстанції про визнання Товариства банкрутом зроблений в порушення визначених норм законодавства, а також норм ст. 95 Закону про банкрутство, правомірного висновку про що дійшов і апеляційний суд, скасувавши постанову про визнання Товариства банкрутом.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОЛЬ" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України та ст.ст. 33, 34, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОЛЬ" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. у справі № 922/5203/13 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді П.К. Міщенко

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 03.07.2014 року.