Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/8455/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8455/14 24.06.14 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта"

про стягнення 6 555,60 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Верхотуров О. О. (дов. № 155/1/23-6015 від 31.12.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 6 555, 60 грн. за договором № 1968 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 21.09.2012, з яких 6 217, 66 грн. основного боргу, 234, 77 грн. пені, 45, 40 грн. 3% річних, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8455/14, розгляд справи призначено на 24.06.2014 року.

16.06.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання на виконання ухвали суду про порушення провадження.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 1968 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 21.09.2012, в частині оплати вартості теплової енергії наданої позивачем відповідачу за період червень 2013 - березень 2014.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання на виклик суду не з'явився.

Відповідно до поданого позивачем витягу з ЄДРПОУ, станом на 19.05.2014 місцезнаходження відповідача є таким же, яке вказане у позовній заяві, а саме: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 164.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2012 року між позивачем, в особі Дирекції по експлуатації нежилих будинків, як підприємством, та відповідачем, як споживачем, укладено договір № 1968 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (далі за текстом - договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: Харківське шосе, 164 (власником якого є відповідач). Балансоутримувачем будинку є позивач.

Згідно п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правилами), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.3.6. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (філії позивача) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло системи.

Пунктом 2.3.7. договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Договір набуває чинності з 01.09.2012 та діє до 01.09.2013 (п. 6.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.4. договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі, так, розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію підприємством проводяться згідно з тарифами, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 03.02.2012 року № 54 за кожну відпущену гігакалорію (грн. /Гкал) без урахування ПДВ: для опалення 407, 63 грн. 100 %; за півторакратне заповнення мережною водою енергопостачальної організації теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, споживач сплачує підприємству вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю енергопостачальної організації за тарифом 6, 00 грн/тонну (без врахування ПДВ) і тепла у воді за тарифами згідно з п. 1 цього додатку; орієнтовна вартість теплової енергії, мережної води (в т.ч. хімічної обробки) становить 6 379, 41 грн. без ПДВ до 01.09.2013; за технічне обслуговування тепло системи: 85, 40 кв.м.* 1, 39 грн./кв.м. = 118, 71 грн./міс (1424, 52 грн. без ПДВ) до 01.09.2013.

В період дії договору можливі зміни тарифів. Всього за додатком № 1 до договору: 7 803, 93 грн. до 01.09.2013 (без урахування ПДВ).

Додатком № 2 до договору сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Згідно п. 2 додатку № 2 споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ, тел. 486-47-29, 486-71-95) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за а вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування , з урахуванням остаточного сальдо на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними п. 2 додатку № 2 документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 2 до договору).

За твердженням позивача свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує в повному обсязі, внаслідок чого за період червень 2013 року - березень 2014 року у нього перед позивачем виникла заборгованість за теплову енергію, в розмірі 6 217, 66 грн., що підтверджується розрахунками фактичної вартості теплової енергії, які зроблено на підставі табуляграм ПАТ «Київенерго».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Судом встановлено, що балансоутримувачем будинку є позивач.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Договір № 1968 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 21.09.2012 за своєю правовою природою є змішаним договором, якій містить як елементи договору поставки, так і елементи договору надання послуг.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки , якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи положення пунктів 6.4. договору, та приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів повідомлення жодної із сторін за 30 днів до закінчення дії цього договору про свій намір припинити дію цього договору, суд дійшов висновку, що договір укладений між сторонами, був пролонгований на строк встановлений договором (1 рік, до 01.09.2014).

Відповідно договору позивач поставив товар (електроенергію) та надав відповідачу послуги передбачені договором в червні 2013 року - березні 2014 року на суму 6 217, 66 грн.

Матеріали справи не містять звернень відповідача до позивача щодо неналежного виконання (невиконання) позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару та надання послуг.

Як встановлено судом свої зобов'язання за договором по оплаті поставленого товару та наданих послуг відповідач виконував неналежним чином (оплата за вказаний період здійснена не була) (при цьому, судом враховано, що згідно додатку № 2 до договору на відповідача покладено обов'язок самостійно щомісячно отримувати у позивача платіжну вимогу-доручення та сплачувати її до 23 числа поточного місяця), внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 6217,66 грн. строк оплати якої у відповідності до пункту 3 додатку № 2 договору настав, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6217,66 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6217,66 грн. за період червень 2013 року - березень 2014 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті поставленої енергії та наданих послуг, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача 234, 77 грн. пені та 45, 50 грн. 3 % річних за загальний період з 01.07.2013 року по 31.03.2014 року.

Позовні вимоги в цій частині ґрунтуються на законі та договорі, і відповідно в підлягають задоволенню за приписами ст.ст. 229, 230, 231, 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». При здійсненні перевірки розрахунку пені та 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 164; код ЄДРПОУ 32376034; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 58/2 - Д; код ЄДРПОУ 03366500) 6 217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 66 коп. основної заборгованості, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 77 коп. пені, 45 (сорок п'ять) грн. 40 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.07.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко