Ухвала
від 22.05.2014 по справі 872/15028/13
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 804/11109/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 р. у справі № 804/11109/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000271702/5112/10/17-230 від 06.03.2013 р., яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11 430 грн. та штрафні санкції в розмірі 2 857,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно збільшені грошові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції нараховані безпідставно, а висновки, згідно з якими відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 р. у справі № 804/11109/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано наявністю належним чином оформленої первинної документації, що підтверджує правомірність формування податкового кредиту позивачем.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Ленінському районі м.Дніропетровська подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 р. у справі №804/11109/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив обставини по справі, а саме: судом не надано оцінки факту відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості (відповідності) , що є підставою для скасування судового рішення.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги.

З урахуванням обставин справи та матеріалів, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Ленінському районі м.Дншропетровська документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань не підтвердження фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з підприємством ПП «Компанія «Міртана», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. (акт від 19.02.2013 р. № 674/172/НОМЕР_1, а. с.17-31), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним в даній справі є питання правомірності висновків відповідача про безпідставність формування Підприємцем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання товарів у контрагента ПП «Компанія «Міртана» та відповідно правомірність прийнятих відповідачем повідомлення -рішення .

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м.Дншропетровська не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної перевірки в результаті порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.201 ПК України підприємцем занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 11 430 грн.

При цьому, на запрошення податкового органу 11.02.2013 р. ні позивач, ні його уповноважена особа до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не з'явились та не надали документи для здійснення перевірки, про що складено відповідний акт від 11.02.2013р., а 12.02.2013 року на податкову адресу позивача направлено лист №3312/10/17-230 щодо можливості застосування податковим органом норм п.44.6. ст.44 ПК України.

Станом на 15.02.2013 р. ні позивач, ні його представник первинні документи до податкової інспекції не надали (відповідний акт від 15.02.2013 р.), в зв'язку з чим при проведенні невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 використані та враховані матеріали, що надійшли від ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська - акт перевірки контрагента позивача - ПП «Компанія «Міртана» від 24.01.2013 р. № 49/22-710/36096731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Компанія «Міртана» (код 36096731) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) за листопад 2011р.» (а. с.130-134).

Висновки даного акту від 24.01.2013 р. покладені в основу висновків по акту перевірки позивача від 19.02.2013 р.

Так, за результатами матеріалів звірки не підтверджено реальності здійснення операцій, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання, встановлено порушення ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, в т. ч. з ФОП ОСОБА_2

Такі висновки мали місце в зв'язку з відсутністю ПП «Компанія «Міртана» за юридичною адресою, що, як зазначено податківцями в акті від 24.01.2013 р., обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій (а.с.131).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_2 (Покупець) мав господарські відносини з ПП «Компанія «Міртана» (Продавець) за договором поставки № 112 (а. с.98, 99), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю товари: штамп витяжний для виготовлення основи креслення та штамп вирубний для виготовлення основи креслення.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - «Компанія «Міртана», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ПП «Компанія «Міртана», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Копіями первинних документів, що містяться у матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а саме: рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною на суму ПДВ 11 430 грн. (а. с.100-102).

Оплата вказаного товару позивачем та використання придбаних у ПП «Компанія «Міртана» штампів у власній господарській діяльності Підприємця, відповідачем не спростовувалась.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів, використання придбаних запчастин у неоподатковуваних операціях.

Відсутність таких порушень підтверджується і актом № 1109/17-2/НОМЕР_1 від 05.10.2012 р. документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р. (а. с.67-97), проведеної податківцями з 10.09.2012 р. по 28.09.2012 р.

Так, згідно даного акту планової перевірки жодних порушень Підприємцем по взаємовідносинах з ПП «Компанія «Міртана» зафіксовано не було, а придбання у вказаного підприємства товару було перевірено та відображено в акті перевірки, як залишки ТМЦ (а.с.80).

Посилання скаржника на відсутність ТТН колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з аналізу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що і мало місце в даному випадку.

Колегія суддів зазначає, що Товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.

Тобто при наявності ж документів, які підтверджують фактичне одержання товару чи послуг і їхнє використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей або факту надання послуг, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару чи надання послуг. А інших підстав відповідачем фактично в апеляційній скарзі не наведено.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким передбачено застосування ТТН, останній конкурує з положеннями Податкового кодексу, який має вищу юридичну силу, і не відносить товарно-транспортні накладні до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку при здійсненні вищевказаних господарських операцій.

Таким чином, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Щодо відсутності сертифікатів, то відповідно до ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що придбаний Підприємцем товар підлягає обов'язковій сертифікації.

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ПП «Компанія «Міртана» та його контрагентами по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у листопаді 2011 року сумі 11 430 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 857,50 грн., здійсненого на підставі спірного податкового повідомлення-рішення від 06.03.2013 р. № 0000271702/5112/10/17-230 (а. с.41), що свідчить про обґрунтоване задоволення судом першої інстанції позовних вимог ФОП ОСОБА_2 щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 р. у справі № 804/11109/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 р. у справі № 804/11109/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

СудДніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення22.05.2014
Оприлюднено09.07.2014
Номер документу39603093
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —872/15028/13

Ухвала від 22.05.2014

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні