Постанова

від 12.06.2014 по справі 872/15348/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 804/9046/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Руднєва І.В., дов. від 22.05.14 р.

відповідача: - Мадалиць В.В., дов. від 29.01.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 р. у справі № 804/9046/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України»

до Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 05.06.2013 року № 2131520, №2121520, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 05.06.2013 р. № 2131520 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» на суму 424 342,50 грн. та № 2121520 за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 980 190 грн., направлені на адресу ТОВ «ІК «Метал України».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, прийняті на підставі неправомірних висновків відповідача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 р. у справі № 804/9046/13-а у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не доведено правомірності здійснення господарської діяльності з ТОВ «Біон Н» та реальність виконання укладених з контрагентом правочинів. Судом зазначено, що надані позивачем первинні документи не дають можливості встановити факт отримання товару саме від ТОВ "Біон Н", а лише фіксують господарські операції з ним.

Також вказаною ухвалою задоволено заявлене відповідачем клопотання про заміну сторони його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "ІК "Метал України» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 р. у справі № 804/9046/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв позицію податкового органу, не звернувши уваги на доводи та докази позивача. Скаржник наполягає на тому, що судом протиправно проігноровано той факт, що єдиною підставою визначення нереальності вчинених позивачем правочинів, є акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагенту позивача, в той час як дотримання вимог податкового законодавства з боку ТОВ «ІК «Метал України» підтверджена необхідними документами.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали визначені правові позиції по суті спірних питань даної справи, представником позивача зазначено про помилковість судового рішення з урахуванням наявних матеріалів справи та правової позиції, підтвердженої як доказами по справі, так і судовою практикою по аналогічним спорам, представники відповідача наголошували на безпідставності апеляційної скарги і просили залишити її без задоволення.

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІК "Метал України» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Біон Н» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. (акт 21.05.2013 р. № 1326/22-2130431978, а. с.57-71), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним в даній справі є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання товару та формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання цього товару згідно правочину з контрагентом ТОВ "Біон Н", реальність якого не підтверджена належним чином, і про заниження в зв'язку з цим податку на прибуток та податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "ІК "Метал України» підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної перевірки Товариством порушено:

- ст.134, п.п.138.1.1 п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 653 460 грн., у т. ч. за

півріччя 2012 р. 653 460 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 282 883 грн., у т. ч. за квітень 2012 року, на суму 282 883 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані:

- даними інформаційних ресурсів податкових органів: АІС «Облік податків та платежів», АІС «Облік платників», АІС «Податки», АРМ «Бест - Звіт», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів.

Так, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності по податковому кредиту ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» за квітень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 282882,62 грн., отриманих від ТОВ «Біон Н».

- дані акту Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 12.12.2012 р. №712/221/221/33718164 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біон Н» (код ЄДРПОУ 33718164) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий, березень, квітень, травень, липень 2012 року».

Податковим органом наведено витяг з акту перевірки від 12.12.2012 р., згідно якого правочини, укладені ТОВ «Біон Н» з ТОВ «Інтертерра», ТОВ «ПІК ПРОМ», ТОВ «Техноальянс трейд ЛТД», ТОВ «Дейверс-Інвест» за лютий, березень, квітень, травень, липень 2012 року з порушенням ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 655, 658, 662 ЦК України є нікчемними правочинами, об'єкти оподаткування з придбання/продажу ТМЦ (робіт, послуг) в розумінні п.185.1 ст.185, ст186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.198 ПК України, що виникли в результаті вчинення таких правочинів та відображені ТОВ «Біон Н» з постачальниками та покупцями за грудень 2011 р., січень, березень 2012 р. у складі податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 р., січень, березень 2012 р. - відсутні» (а. с.63-67).

При цьому, на висновках акту від 12.12.2012 р. базується повністю висновки акту перевірки позивача від 21.05.2013 р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за результатами матеріалів звірки не підтверджено реальності здійснення операцій, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання. І такі висновки мали місце в зв'язку з відсутністю ТОВ «Біон Н» за юридичною адресою, що, як зазначено податківцями в акті від 12.12.2013 р., обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

Разом з тим, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Стосовно даних бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, то ці дані не можуть нести для суду доказового значення щодо показників податкової звітності, оскільки, по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге, її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Стосовно реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Біон Н» колегія суддів зазначає наступне:

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, у періоді, який перевірявся, ТОВ "ІК "Метал України» (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Біон Н» (Постачальник) щодо придбання алюмінієвих стрічок сплаву 3003Н24 у рулонах за договором поставки товару № 28042012 від 28.04.2012р. (а. с.89-92).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Біон Н», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації господарського договору від 28.04.2012 р.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарської операції щодо трьох поставок алюмінієвої стрічки, а саме: специфікації (а.с.93, 94), видаткові накладні (а. с.95-97), податкові накладні (а. с.101-103).

Про перевезення алюмінієвої стрічки свідчать: договір перевезення вантажу з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» від 01.10.2011 р. (а. с.104, 105), товарно-транспортні накладні (а. с.98-100), заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а. с.106-108), податкова накладна, виписана ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» (а. с.110), акт приймання-передачі послуг (а.с.109).

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що виписані вказаними контрагентами позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Про оплату позивачем товару та послуг свідчать банківські виписки (а. с.111-114).

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання позивачем придбаних товарів (робі, послуг) у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Тобто доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять: суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Біон Н» задекларовані ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» у декларації з ПДВ за квітень 2012 року.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору, використання придбаних товару та послуг у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ТОВ «Біон Н» та його контрагентами по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, тощо у контрагента позивача ТОВ «Біон Н», то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги (ухвала ВАСУ від 08.08.2012 р. у справі № К/9991/42185/12).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання:

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 424 324,50 грн.: у тому числі 282 883 грн. - за основним платежем та 141 441,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 р. № 2131520 (а. с.51);

- з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 980 190 грн.: у тому числі 653 460 грн. - за основним платежем та 326 730 грн. - штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 р. № 2121520 (а. с.52).

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ІК «Метал України» щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Також колегія суддів звертає увагу, що всупереч вимог ст.163 КАС України спірна постанова суду першої інстанції не містить встановлених судом обставин із посиланням на докази з приводу даного порушення, а також мотивів неврахування окремих доказів, висновків суду першої інстанції щодо наявності або відсутності вказаного порушення.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою, в розумінні ст. 202 КАС України , для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову ТОВ «ІК «Метал України», оскільки позовні вимоги зазначеного підприємства є обґрунтованими, правомірними та базуються на наявності первинних документів позивача, які підтверджують реальне здійснення господарської діяльності позивача.

Відповідно до положень ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2013 р. у справі № 804/9046/13-а задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2013р. у справі № 804/9046/13-а скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 05.06.2013 р. № 2131520 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» на суму 424 342,50 грн. та № 2121520 за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 980190 грн., направлені на адресу ТОВ «ІК «Метал України».

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України» у сумі 2 294 грн.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко