Ухвала

від 19.06.2014 по справі 872/14766/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 рокусправа № 804/11381/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі №804/11381/13-а за позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне ім. М.К. Янгеля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне ім. М.К. Янгеля» 23 серпня 2013 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно якого, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013р. № 0000271402.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства з адміністрування податку на прибуток у зв'язку з нереальністю проведених позивачем з контрагентами господарських операцій, викладені у акті №218/14.3/14308304 від 27 березня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.04.2013р. № 0000271402.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про не врахування судом першої інстанції обставин не встановлення місцезнаходження контрагентів позивача, відсутність у них умов для здійснення господарської діяльності, відсутність документів в підтвердження транспортування придбаного позивачем товару.

Крім того звертає увагу на те, що контрагенти позивача ТОВ «Вертикаль-В» та ПП «Єколінія» отримали товар від ПП «АТМ» та ТОВ «Феріт-Д» якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували у задоволенні апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарської діяльності у травні, червні 2012 року з ТОВ «Компанія «СП» (код 30261019), у липні 2011 року з ПП ПКФ «Проксин» (код 20576423), у вересні 2011 року з ПП «Автобудцентр» (код 32634382), у липні, вересні 2012 року з ПП «Єколінія» (код 32745925), у жовтні 2011 року, у жовтні-листопаді 2012 року з ТОВ «Вертикаль - В» (код 35595197), у жовтні червні 2012 року з ПП «АТМ2 (код 24606641), у червні 2012 року з ТОВ «Термінал» (код 32176418), у грудні 2011 року з ПП «Техноснаб» (код 32513727), у лютому 2011 року з ТОВ НПК «Ресурспром» (код 37148631), у червні 2011 року з ТОВ «Хімресурси» (код 32676108), у червні 2011 року з ТОВ «Харпромпостач» (код 34391138), у червні 2011 року з ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №218/14.3/14308304 від 27.03.2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 137.16. статті 137, п. 138.2, п.п.138.8.5, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, ст.1 ст.3, ст.9 Закону №996, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 167946 грн., в тому числі: II кв. 2012 року -142316 грн., III кв. 2012 року - 522 грн., IV кв. 2012 року - 25108 грн. та по космічній діяльності встановлено завищення від'ємного значення за 2012 рік у сумі 91412 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 165984 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 31417 грн., за червень 2011 року на суму 47182 грн., за липень 2011 року на суму 14950 грн., за листопад 2011 року на суму 16340 грн., за липень 2012 року на суму 47415 грн., за вересень 2012 року на суму 8680 грн., заниження залишку від'ємного значення що включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.24 Декларації з ПДВ) за лютий 2013 року на загальну суму 21894 грн. (т.1 а.с. 18-125).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем 11.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 167 946 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41 986,50 грн. (т.1 а.с. 126).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідності до п.138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі та у спрощений спосіб, згідно із ст. 181 Господарського кодексу України, уклав договори поставки, надання послуг, виконання робіт, з ТОВ НПК «Ресурспром» (код 37148631), ТОВ «Харпромпостач» (код 34391138), ТОВ «Хімресурси» (код 32676108), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2), ТОВ «Вертикаль - В» (код 35595197), ПП «Техноснаб» (код 32513727), «Термінал» (код 32176418), ПП «Єколінія» (код 32745925), ПП ПКФ «Проксин» (код 20576423), ПП «Автобудцентр» (код 32634382), ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «Компанія «СП» (код 30261019) .

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів які підтверджують обставини їх виконання, а саме видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі матеріальних цінностей, актів приймання-здачі продукції (робіт, послуг), актів прийому виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних робіт, технічних актів про виконані роботи, технічних паспортів, платіжних доручень та банківських виписок. Вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Придбаний товар (роботи/послуги) повністю використано позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами за наслідками яких сформовано валові витрати.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність факту передачі товару від ТОВ ТОВ НПК «Ресурспром», ФОП ОСОБА_1, «Термінал», ПП «Єколінія» до позивача з наступних підстав.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також, відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п.11.3), але даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, а не отримувача товару та зберігається і знаходиться у них, копія отримувачу товару не надається.

Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 року виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху, складського оприбуткування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаною роботи, відповідно до термінів та понять закріплених в «Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Отже з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарна - транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів. Наявність, чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операції за наявності інших підтверджуючих документів.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо безтоварності спірних господарських операцій у зв'язку з тим, що товар було отримано позивачем від ТОВ «Вертикаль-В» та ПП «Єколінія», які в свою чергу його отримали від ПП «АТМ» та ТОВ «Феріт-Д» якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, яка на думку податкового органу порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі №804/11381/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 20 червня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко