Рішення

від 23.06.2014 по справі 911/1663/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 911/1663/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/1847/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ІНТЕРФАРМБІОТЕК", ідентифікаційний код: 35508919, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150,

до приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА", ідентифікаційний код: 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Боровець В.Д., який діє на підставі довіреності від 20.06.2014 року за № 12;

від відповідача: Глущенко Т.В., яка діє на підставі довіреності від 19.05.2014 року за № 1140, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ІНТЕРФАРМБІОТЕК" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.12.2009 року за № 3 у вигляді основного боргу в сумі 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.), пені в сумі 3070,86 грн. (три тисячі сімдесят гривень 86 коп.), 3-х процентів річних в сумі 759,34 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 34 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01.12.2009 року за № 3 належним чином не виконував, оплату за поставлений Позивачем Відповідачу товар не здійснював, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість, яка складається з основного боргу в сумі 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.), пені в сумі 3070,86 грн. (три тисячі сімдесят гривень 86 коп.), 3-х процентів річних в сумі 759,34 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 34 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2014 року порушено провадження у справі № 911/1663/14, розгляд якої призначено на 02.06.2014 року.

02.06.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача за вхідним номером 10403/14 надійшла заява від 02.06.2014 року за № 1910, відповідно до якої Відповідач вимоги Позивача визнав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

02.06.2014 року в судове засідання Позивач не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 07.05.2014 року виконав в повному обсязі. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 07.05.2014 року, дав пояснення, позов визнав в повному обсязі та просив задовольнити. Ухвалою суду від 02.06.2014 року розгляд справи відкладено на 23.06.2014 року.

23.06.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим після дослідження матеріалів справи суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23.06.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

01.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ІНТЕРФАРМБІОТЕК" (Позивач, Постачальник, Продавець) та приватним акціонерним товариством "АЛЬБА УКРАЇНА" (Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу від 01.12.2009 року за № 3 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому «товар») у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх, на умовах даного Договору.

Договір у п. 1.2. передбачає, що Продавець передає Покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 3.6. Договору, доказом передачі товару у власність Покупця є підписані уповноваженими представниками Сторін видаткові накладні, оформленні належним чином.

Згідно із п.п. 5.1., 5.2. Договору, Покупець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата поставленого товару проводиться на таких умовах: Покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 40 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару (п. 11.2. даного Договору). У будь-якому випадку, остаточний розрахунок за поставлену партію товару проводиться на умовах відстрочення платежу 120 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін видаткових накладних.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 1.2. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року включно передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 08.11.2013 року за № 165, від 21.11.2013 року за № 173, від 06.12.2013 року за № 182, від 20.12.2013 року за № 187, від 17.01.2014 року за № 4, від 31.01.2014 року за № 10, від 14.02.2014 року за № 13, довіреностями Відповідача від 08.11.2013 року за № А 50773, від 21.11.2013 року за № А 51030, від 06.12.2013 року за № А 51384, від 20.12.2013 року за № А 51655, від 17.01.2014 року за № А 51963, від 31.01.2014 року за № А 52213, від 14.02.2014 року за № А 52449 на отримання представниками Відповідача у Позивача товару за Договором, які підписані Відповідачем на виконання вимог п.п. 3.6., 6.1., 6.2. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, строків, обсягу, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує та визнає. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.1., 5.1., 5.2. Договору з оплати отриманого ним товару згідно видаткових накладних від 08.11.2013 року за № 165, від 21.11.2013 року за № 173, від 06.12.2013 року за № 182, від 20.12.2013 року за № 187, від 17.01.2014 року за № 4, від 31.01.2014 року за № 10, від 14.02.2014 року за № 13, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість в сумі 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.) .

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором складає 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.). Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано та наявність останньої визнається Відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, пеню, передбачену п. 10.2. Договору, у сумі 3070,86 грн. (три тисячі сімдесят гривень 86 коп.).

Договір у п. 10.2. передбачає, що у випадку порушення Покупцем п. 5.2., він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 10.2. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в загальній сумі 3070,86 грн. (три тисячі сімдесят гривень 86 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 3070,86 грн. (три тисячі сімдесят гривень 86 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу визнав в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором у сумі 3070,86 грн. (три тисячі сімдесят гривень 86 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 759,34 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 34 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунку 3-х процентів річних, здійсненого Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річних об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 759,34 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 34 коп.), та наявність останньої у Відповідача перед Позивачем визнана в повному обсязі, внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем та Відповідачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд покласти на Відповідача судовий збір у сумі 14296,19 грн. (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто шість гривень 19 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 14296,19 грн. (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто шість гривень 19 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ІНТЕРФАРМБІОТЕК" до приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА", ідентифікаційний код: 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ІНТЕРФАРМБІОТЕК", ідентифікаційний код: 35508919, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, заборгованість за договором купівлі-продажу від 01.12.2009 року за № 3 у вигляді основного боргу в сумі 710976,45 грн. (сімсот десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 45 коп.), пені в сумі 3070,86 грн. (три тисячі сімдесят гривень 86 коп.), 3-х процентів річних в сумі 759,34 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 34 коп.) та судовий збір у сумі 14296,19 грн. (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто шість гривень 19 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2014 року