Постанова

від 01.07.2014 по справі 910/6595/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа№ 910/6595/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Богданець Ю. С. - представник за довіреністю № 15-8-1/5356 від 30.12.2013

від відповідача: не з'явились

від прокуратури: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014

у справі № 910/6595/14 (суддя Сівакова В. В.)

за позовом Державного підприємства спеціального зв'язку в особі філії 1-го загону воєнізованої охорони першої категорії Державного підприємства зв'язку

до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»

про стягнення 264 017,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 247 494,82 грн. за надані за період з січня по грудень 2013 року за договором про охорону об'єктів № 6/2012 від 02.01.2013, але неоплачені послуги та пені в сумі 16 522,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014, повний текст якого складений 14.05.2014, у справі № 910/6595/14 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих позивачем за спірним договором послуг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/6595/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з урахуванням викладених в апеляційній скарзі доводів;

- зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 16 522,40 грн., тобто до 0,00 грн.;

- розстрочити виконання судового рішення строком на 12 місяців з дні набрання ним законної сили - щомісячно рівними частинами;

- розподіл судових витрат здійснити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в апеляційній скарзі заступник прокурора фактично просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідач пені в сумі 16 522,40 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити, а також звертається до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі заступник прокурора посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що при розрахунку пені не було враховано змін розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка склала 15,5% - з 10.08.2010 до 22.03.2012, 15% - з 23.03.2012 до 09.06.2013, 14/% - з 10.06.2013 до 12.08.2012, 13% - з 13.08.2013, і що зазначена обставина потребує здійснення позивачем уточнення розрахунку суми пені з урахуванням зміни розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, заступник прокурора зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано причини затримки відповідача із здійсненням платежів на користь позивача, яка, серед іншого, полягає у скрутному фінансовому становищі відповідача, що є обгунтованою підставою для застосування судом положень п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України шляхом зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, а також розстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою від 11.06.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г. апеляційну скаргу заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014, враховуючи перебування судді Сітайло Л. Г. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/6595/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Чоргонуз М. Г.

Відповідач та прокуратура в судове засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників прокуратури та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

02.01.2013 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір про охорону об'єктів № 6/2013 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач силами 1-го загону воєнізованої охорони (ВОХОР) першої категорії, бере під охорону об'єкти, вказані в табелі постам (Додаток № 1), що додається до Договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.4 Договору охорона об'єктів здійснюється згідно Табелю постів, що додається до Договору (Додаток №1 ). Табель постам розробляється позивачем, узгоджується з відповідачем та є невід'ємною частиною Договору. Згідно з вказаним пунктом пости охорони виставляються за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

На виконання умов Договору 25.12.2012 сторони підписали Табель постам (а.с. 24-25), яким, серед іншого, визначили, що позивач на виконання умов Договору виставляє 2 пости. Крім того, вказаним документом погоджено склад варти, озброєння, номери постів та особливі обов'язки постових.

В пункті 2.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг охорони визначається виходячи з вартості послуг за 1 годину охорони об'єкту - 16,99 грн. відповідно до Калькуляції витрат на послуги ВОХОР (Додаток № 2) та Протоколу угоди про договірну ціну (Додаток № 3), що додаються до Договору та є його невід'ємними частинами, в тому числі вартість послуг у святкові дні розраховується у подвійному розмірі за статтями 2 і 3 Калькуляції витрат.

У вказаному пункті сторони також визначили помісячну (з січня 2013 по грудень 2013 включно) вартість послуг з охорони, які позивач надає відповідачу за Договором.

На виконання умов Договору сторонами підписано Протокол угоди про договірну ціну на послуги охорони (Додаток № 3 ) (а.с. 26-27), в якому також визначено помісячну (з січня 2013 по грудень 2013 включно) вартість послуг з охорони, які позивач надає відповідачу за Договором, та яка тотожна визначеній в п. 2.1 Договору ціні.

Крім того, сторони підписали Калькуляцію витрат (Додаток № 2) (а.с. 28), якою встановили, що вартість охорони (без ПДВ) становить 16,99 грн., податок на додану вартість нараховується згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 8.1 Договору Договір укладається на термін з 01.01.2012 до 31.12.2013 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що неоплаченими з наданих за Договором за період з січня по грудень 2013 року залишились послуги на загальну суму 247 494,82 грн.

Суд першої інстанції погодився з позивачем щодо наявності у відповідача основного боргу в сумі 247 494,82 грн., що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата послуг, що надаються відповідно до Договору, проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа поточного місяця в розмірі 50% від належної суми за послуги поточного місяця, а остаточний розрахунок (решта 50%) після підписання акту наданих послуг, але не пізніше 5 числа, наступного за звітним місяцем.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією підписаного обома сторонами акту звірки по Договору за період з 02.01.2013 по 31.12.2013 (а.с. 36), загальна вартість послуг, наданих протягом дії Договору, становить 274 896,28 грн.

Як слідує з наданої позивачем копії виписки з банківського рахунку (а.с. 73, 07.03.2013 в рахунок оплати наданих в лютому 2013 року послуг позивач перерахував відповідачу 27 401,47 грн.

Інших доказів оплати відповідачем послуг, наданих за Договором, матеріали справи не містять.

Отже, неоплаченими з наданих за Договором в період січня по грудень 2013 року послуг залишились послуги на загальну суму 247 494,82 грн. (274 896,28-27 401,47).

Заступник прокурора та відповідач проти факту надання позивачем спірних послуг та їх вартості не заперечують.

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані за Договором послуги на загальну суму 247 494,82 грн. позивачем належним чином доведений і відповідачем не спростований.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 247 494,82 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 16 522,40 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 2.3 Договору за кожний прострочений день оплати нараховується пеня в розмірі 0,1% від належної суми, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції погодився з думкою позивача про те, що відповідач мав оплатити спірні послуги у строки, встановлені п. 2.2 Договору, з чим колегія суддів також погоджується і вважає, що, визначаючи строк оплати спірних послуг, слід виходити саме з термінів, встановлених п. 2.2 Договору, тобто, 50% вартості послуг відповідач має оплатити не пізніше 20 числі місяця, в якому надають послуги, а решту 50 % - до 5 листа місця, наступного за звітним (наприклад оплата 50% вартості наданих в січні послуг має бути здійснена відповідачем до 20 січня включно, а решта 50 % - включно до 05 лютого).

При цьому строки погашення відповідачем заборгованості за спірним Договором, узгоджені сторонами у Плані-графіку від 10.09.2013 (а.с. 34), не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в ньому сторонами визначено графік погашення заборгованості, окрім спірного Договору, за іншим, укладеним сторонами договором - № 2/2012 від 12.01.2012, і розділити, за яким з двох договорів і які суми має сплатити відповідач в узгоджені сторонами строки не можливо.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що є правомірним та відповідає як приписам Договору, так і положенням чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», стаття 3 якого встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач розраховує пеню з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте при досліженні розрахунку позивача колегією суддів встановлено, що вказаний розрахунок виконаний позивачем з помилками, які полягають в тому, що позивачем не враховано зміни розміру облікової ставки НБУ протягом періоду, за який розраховується пеня, та в тому, що позивач нараховує пеню на вартість наданих в лютому 2013 року послуг за період після дати оплати вказаних послуг (послуги за лютий 2013 відповідачем були оплачені 07.03.2013, про що зазначає сам позивач в розрахунку, але пеню при цьому нараховує по 05.09.2013).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням періоду, за який позивачем нараховано пеню (до 05.02.2014), в сумі 14 703,32 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Сума боргу, щодо якої нараховуться пеня грн.Період прострочки Кількість днів прострочкиНБУ*2Сума пені 15982,56 21.01.2013 09.06.2013 140 15 919,54 15982,56 10.06.2013 20.07.2013 41 14 251,34 15982,56 06.02.2013 09.06.2013 124 15 814,45 15982,56 10.06.2013 05.08.2013 57 14 349,43 13700,73 21.02.2013 06.03.2013 14 15 78,83 13700,73 06.03.2013 06.03.2013 1 15 5,63 15575,61 21.03.2013 09.06.2013 81 15 518,48 15575,61 10.06.2013 12.08.2013 64 14 382,35 15575,61 13.08.2013 20.09.2013 39 13 216,35 15575,61 06.04.2013 09.06.2013 65 15 416,06 15575,61 10.06.2013 12.08.2013 64 14 382,35 15575,61 13.08.2013 05.10.2013 54 13 299,56 14679,36 21.04.2013 09.06.2013 50 15 301,63 14679,36 10.06.2013 12.08.2013 64 14 360,35 14679,36 13.08.2013 20.10.2013 69 13 360,75 14679,36 06.05.2013 09.06.2013 35 15 211,14 14679,36 10.06.2013 12.08.2013 64 14 360,35 14679,36 13.08.2013 05.11.2013 85 13 444,40 16796,45 21.05.2013 09.06.2013 20 15 138,05 16796,45 10.06.2013 12.08.2013 64 14 412,32 16796,45 13.08.2013 20.11.2013 100 13 598,23 16796,45 06.06.2013 09.06.2013 4 15 27,61 16796,45 10.06.2013 12.08.2013 64 14 412,32 16796,45 13.08.2013 05.12.2013 115 13 687,96 15493,25 21.06.2013 12.08.2013 53 14 314,96 15493,25 13.08.2013 20.12.2013 130 13 717,36 15493,25 06.07.2013 12.08.2013 38 14 225,82 15493,25 13.08.2013 05.01.2014 146 13 805,65 7584,33 21.07.2013 12.08.2013 23 14 66,91 7584,33 13.08.2013 20.01.2014 161 13 434,90 7584,33 06.08.2013 12.08.2013 7 14 20,36 7584,33 13.08.2013 05.02.2014 177 13 478,12 7787,80 21.08.2013 05.02.2014 169 13 468,76 7787,80 06.09.2013 05.02.2014 153 13 424,38 7339,68 21.09.2013 05.02.2014 138 13 360,75 7339,68 06.10.2013 05.02.2014 123 13 321,54 7584,33 21.10.2013 05.02.2014 108 13 291,74 7584,33 06.11.2013 05.02.2014 92 13 248,52 7339,68 21.11.2013 05.02.2014 77 13 201,29 7339,68 06.12.2013 05.02.2014 62 13 162,08 7584,33 21.12.2013 05.02.2014 47 13 126,96 7584,33 06.01.2014 05.02.2014 31 13 83,74 Всього 14703,32 Щодо посилань заступника прокурора не те, що судом першої інстанції не враховано причини затримки відповідача із здійсненням платежів на користь позивача, яка, серед іншого, полягає у скрутному фінансовому становищі відповідача, що є обгунтованою підставою для застосування судом положень п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України шляхом зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, а також розстрочення виконання судового рішення, слід зазначити таке.

Приписами частини 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що при вирішенні питань, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки, господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами).

Згідно з п.п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 0,00 грн. заступник прокурора посилається на скрутне матеріальне становище. Так, прокурор зазначає про те, що за поданням Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 10.12.2013 відповідача зобов'язано погасити заборгованість із заробітної плати працівникам (1 106,1 тис. грн.), а також заборгованість із виплат ЗДСС (560,7 тис. грн.), що відповідач здійснює у першочерговому порядку.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заступником прокурора до апеляційної скарги не додано жодного доказу перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, в той час як під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не скористався наданим ним правом та не подав ані відзиву на позов ані письмових пояснень щодо причин невиконання ним зобов'язань з оплати спірних послуг із доданням відповідних доказів.

До того ж слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Обставини, на які послався заступник прокурора, зокрема, важкий фінансовий стан підприємства, не можуть вважатися винятковими в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та, відповідно, не можуть бути підставою для зменшення розміру присудженої до стягнення неустойки.

З огляду на вказані вище обставини, суд першої інстанції не мав правових підстав зменшувати розмір присудженої до стягнення пені.

З таких саме причин колегія суддів вважає безпідставними посилання заступника прокурора на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення мав скористатися правом передбаченим п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України та розстрочити виконання судового рішення.

Водночас, як слідує зі змісту апеляційної скарги, заступник прокурора звертається до колегії суддів із клопотанням про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців з дня набрання ним законної сили - щомісячно рівними платежами.

Пунктом 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові. В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано після прийняття постанови апеляційним судом, зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглянув справу у першій інстанції, з винесенням ухвали на підставі статті 121 ГПК.

Враховуючи, що заступником прокурора відповідну заяву про розстрочку судового рішення до яких, згідно з приписами ст. 4-5 ГПК України, відносяться й постанови господарських судів, подано до винесення судом апеляційної інстанції відповідної постанови, колегія суддів розглядає по суті подану заступником прокурора заяву про розстрочення виконання судового рішення.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.12.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заступник прокурора, вказуючи на необхідність розстрочення рішення, посилається на ті ж самі обставини, на які послався в обґрунтування необхідності зменшити суму пені, а саме на скрутний фінансовий стан відповідача, доказів чого матеріли справи не містять, та що, як було встановлено вище, не є винятковою обставиною.

Слід зазначити і про те, що, як свідчать матеріали справи, рішення суду у цій справі прийняте на захист майнових прав позивача, порушених відповідачем, який взяв на себе зобов'язання оплатити надані за Договором послуги і не виконав його.

Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов'язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов'язань, буде несправедливим розстрочити виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що заступником прокурора не доведено ані винятковість у розумінні приписів статті 121 ГПК України обставин, на які він посилається як на підставу для розстрочення виконання рішення суду, ані об'єктивний вплив цих обставин на виконання відповідачем рішення суду у встановлений термін, а відтак, враховуючи приписи ст. 121 ГПК України, заява заступника прокурора про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців повністю задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/6595/14 підлягає зміні, позов задовольняється частково - з відповідача на користь позивача стягуються основний борг в сумі 247 494,82 грн. та пеня в сумі 14 703,32 грн., в решті позову відмовляється.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави, якими заступник прокурора обґрунтовує заявлену апеляційну скаргу, та на підстави зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга заступника прокурора задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/6595/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/6595/14 змінити.

3. Викласти резолютивну частини рішення Господарського суду міста від 13.05.2014 у справі № 910/6595/14 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (03068, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, ідентифікаційний код 01168185) на користь Державного підприємства спеціального зв'язку в особі філії 1-го загону воєнізованої охорони першої категорії Державного підприємства зв'язку (01032, м. Київ, Вокзальна площа, 3, ідентифікаційний код 01181742) основний борг в сумі 247 494 (двісті сорок сім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 82 коп., пеню в сумі 14 073 (чотирнадцять тисяч сімдесят три) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 231 (п'яти тисяч двісті тридцять одна) грн. 36 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. »

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6595/14.

Повний текст постанови складено: 03.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

М.Г. Чорногуз