Постанова

від 03.07.2014 по справі 805/7099/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р. Справа № 805/7099/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції в Амвросіївському районі

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до комунального підприємства «Сервіс»

про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника

податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану

вартість, податку на прибуток місцевого значення, екологічного

податку у розмірі 127157,34 гривень

Державна податкова інспекція в Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до комунального підприємства «Сервіс» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток місцевого значення, екологічного податку у розмірі 127157,34 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач - комунальне підприємство «Сервіс» знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції в Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Відповідач надавав податкові декларації та іншу бухгалтерську звітність з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, податку на прибуток підприємств та організацій та екологічного податку, однак у порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України не сплачено кошти у рахунок погашення сум податковий зобов'язань згідно наданих податкових декларацій та розрахунків. За несвоєчасну сплату сум податків у відповідності до пп. 120.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня, а також у відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України застосовувалися штрафні (фінансові) санкції. З метою погашення податкового боргу податковою інспекцією відповідачу були винесені та вручені перша податкова вимога № 1/178 від 18.08.2009 року та друга податкова вимога № 2/200 від 18.09.2097 року. Майно платника податків взято у податкову заставу. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з податку на додану вартість, податку на прибуток місцевого значення, екологічного податку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про визнання позовних вимог, також просив розглянути справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - комунальне підприємство «Сервіс», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 32567716, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5-6), перебуває на обліку в державній податковій інспекції в Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків з 19 грудня 2003 року за № 877.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

19 квітня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 37331,00 гривень (а.с. 27-28).

10 липня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у квітні 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 17102,00 гривень та штраф у сумі 513,00 гривень (а.с. 23-24).

20 вересня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 3350,00 гривень (а.с. 25-26).

19 листопада 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 1221,00 гривень (а.с. 21-22).

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

17 грудня 2012 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 646/16-0/8486 (а.с. 35), яким до відповідача застосований штраф у розмірі 6179,40 гривень, яке отримано головним бухгалтером підприємства, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 35).

05 липня 2013 року відповідно до акта перевірки № 57/1550/32567716 від 05 липня 2013 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0001071500 (а.с. 34), яким до відповідача застосований штраф у розмірі 13558,48 гривень, яке отримано головним бухгалтером підприємства, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 34).

17 січня 2014 року відповідно до акта перевірки № 19/1550/32567716 від 17 січня 2014 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000091500 (а.с. 33), яким до відповідача застосований штраф у розмірі 9697,64 гривень, яке отримано головним бухгалтером підприємства, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 34).

Документи, які свідчать про оскарження або сплату відповідачем штрафних санкцій, нарахованих зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, в матеріалах справи відсутні.

В результаті несвоєчасної сплати грошового зобов'язання відповідачу була нарахована пеня в розмірі 1568,11 гривень згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України.

Станом на день судового розгляду за відповідачем у зв'язку з частковою сплатою обліковується недоїмка з податку на додану вартість у сумі 55404,46 гривень, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки платника з податку на додану вартість.

07 лютого 2011 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 2010 рік, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 35616,00 гривень (а.с. 9).

09 листопада 2011 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 3120,00 гривень (а.с. 10-11).

08 лютого 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 35337,00 гривень (а.с. 12).

10 травня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за І квартал 2012 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 8920,00 гривень (а.с. 13-14).

03 серпня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 1580,00 гривень (а.с. 15-16).

11 лютого 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 6220,00 гривень (а.с. 17-18).

18 лютого 2014 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 1360,00 гривень (а.с. 19-20).

Пунктом 152.9 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

19 вересня 2011 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 736/15-0/8930 (а.с. 32), яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 1,30 гривень, отримано керівником підприємства 19 вересня 2011 року, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 32).

19 вересня 2011 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 737/15-0/8931 (а.с. 31), яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 1300,00 гривень, отримано керівником підприємства 19 вересня 2011 року, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 31).

18 червня 2012 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 194/15-0/3017 (а.с. 30), яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 1800,40 гривень, отримано головним бухгалтером підприємства 18 червня 2012 року, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 30).

17 грудня 2012 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 847/15-0/8487 (а.с. 29), яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 1980,37 гривень, отримано головним бухгалтером підприємства, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 29).

Документи, які свідчать про оскарження або сплату відповідачем штрафних санкцій, нарахованих зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, в матеріалах справи відсутні.

В результаті несвоєчасної сплати грошового зобов'язання відповідачу була нарахована пеня в розмірі 4482,89 гривень згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість.

Як підтверджується наданим у судовому засіданні позивачем зворотнім боком облікової картки платника податку на прибуток за відповідачем у зв'язку з частковою сплатою або переплатою обліковується недоїмка з податку на прибуток у розмірі 68829,04 гривень.

27 січня 2014 року відповідачем подано до податкової інспекції декларацію з екологічного податку, в якій відповідач визначив до сплати податкову декларацію з екологічного податку за звітний податковий період 4 квартал 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати збір за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у сумі 2923,84 гривень.

Згідно зі статті 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування екологічного податку є:

- обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;

- обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

- обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім:

- обсяги палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією;

- мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії;

- обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

- обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Пунктом 250.1 статті 250 Податкового кодексу України для екологічного податку встановлений звітний податковий період, що дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України податкова декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачується податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів;

- за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем перебування такого податкового агента на податковому обліку в органах державної податкової служби;

- за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобов'язання з екологічного податку в сумі 2923,84 гривень за звітний податковий період - 4 квартал 2013 року не сплачені, що підтверджується карткою особового рахунку платника податків (а.с. 43).

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

18 серпня 2009 року податковою інспекцією сформовано першу податкову вимогу № 1/178 (а.с. 7) яка отримана представником товариства 19 серпня 2009 року, що підтверджується корінцем першої податкової вимоги (а.с. 7).

18 вересня 2009 року податковою інспекцією сформовано другу податкову вимогу № 2/200 (а.с. 7), яка отримана представником товариства 21 вересня 2009 року, що підтверджується корінцем другої податкової вимоги (а.с. 7).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Податкова застава активів платника податків - відповідача зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 8).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, податку на прибуток місцевого значення, екологічного податку та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області до комунального підприємства «Сервіс» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток місцевого значення, екологічного податку у розмірі 127157,34 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків комунального підприємства «Сервіс» (84692, Донецька область, місто Горлівка, вул. Арсеньєва, буд. 1, код ЄДРПО 32567716) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток місцевого значення, екологічного податку у розмірі 127157 (сто двадцять сім тисяч сто п'ятдесят сім) гривень 34 копійки, з яких:

- суму заборгованості зі сплати податку на додану вартість у розмірі 55404 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста чотири) гривні 46 копійок на розрахунковий рахунок: 31119029700115, ОКПО: 37903820, МФО: 834016, отримувач: Амросіїв.УК/Амросіїв.р-н/14010100, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області;

- суму заборгованості зі сплати податку на прибуток місцевого призначення у розмірі 68829 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень 04 копійки на розрахунковий рахунок: 33217806700119, ОКПО: 37903820, МФО: 834016, отримувач: Амросіїв.УК/смт.Новоамврос./11020202, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області;

- суму заборгованості зі сплати екологічного податку у розмірі 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 84 копійки на розрахунковий рахунок: 33115362700119, ОКПО: 37903820, МФО: 834016, отримувач: Амросіїв.УК/смт.Новоамврос./19010100, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 03 липня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.