Ухвала

від 17.06.2014 по справі 2а-12529/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12529/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК Промтехсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК Промтехсервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТК Промтехсервіс» (надалі - позивач або ТОВ «НТК Промтехсервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0002142202 про сплату грошового зобов'язання 129270,грн. та штрафну санкцію 1,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що вона постановлена при невідповідності обставинам, що мають значення для справи при порушенні норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, що в період з 19.04.12року по 20.04.12 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «НТК Промтехсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Акцент-Електро» за березень 2011 року за результатами якої складено акт №1851\2202/37415664 від 03.05.2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «НТК Промтехсервіс» п. 198.6 ст.198, пп.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України та п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.10 року №969 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 129 270 грн.

На підставі акту перевірки №1851/2202/37415664 від 03.05.12 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0002142202 від 15.05.2012 року податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 129 270 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1грн.

Судом встановлено, що ТОВ «НТК Промтехсервіс» мало господарські відносини із ТОВ «Акцент-Електро».

Відповідно до акту перевірки та як вбачається із матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що від ДПІ у Подільському районі м. Києві отримано акт перевірки від 07.03.2012року №27/22-205/34539142 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Акцент-Електро» (код ЄДРПОУ 34539142), з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, з 01.10.2010 року по 31.07.2011року, згідно якого встановлено наступне: при перевірці від ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Акцент-Електро».

ГВПМ ДПІ у Подільському районі службовою запискою від 23.01.2012року №34/26-7 надано висновок спеціаліста віл 24.11.2011року №492, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ «Акцент-Електро» ОСОБА_2, зображення яких наявні в копіях документів: листа Начальнику ДПІ у Подільському районі м. Києва від ТОВ «Акцент-Електро»; фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 01.10.2011року, які були використані в якості зразка при копіюванні ймовірно виконані однією особою, а підпис від імені ОСОБА_2 зображення якого наявні в копії картки Ф.1 ОСОБА_2 ймовірно виконаний іншою особою.

При проведенні перевірки ТОВ «Акцент-Електро» отримано постанову про порушення кримінальної справи від 02.03.2012 року винесену старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві.

В провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа №50-6270, порушена 03.02.2012 року прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.366 Кримінального Кодексу України.

Згідно постанови, в ході проведення досудового слідства встановлено наступне: «службові особи ПАТ КБ «Інтербанк» за період з 01.10.2009 року по 01.09.2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Гленс Хантер» (код ЄДРПОУ 32854465), ТОВ «Юкрейнексендж» (код ЄДРПОУ 34578168), ТОВ «ТД Астера Ком» (код ЄДРПОУ 36419851), ТОВ «Арис Груп» (код ЄДРПОУ 36580467), ТОВ «Білдвест» (код ЄДРПОУ 36715784), ТОВ «Шапрон» ТОВ «Брондо» (код ЄДРПОУ 36715826), ТОВ «Тілан» (код ЄДРГІОУ 36715831), ТОВ «Гаронна» (код ЄДРПОУ 36884624), ТОВ «Торгінвест - Люкс» (код ЄДРПОУ 36885015), ТОВ «Ракурс - Плюс» (код ЄДРПОУ 36925822), ТОВ «Престижінвестсервіс» (код ЄДРПОУ 37046847) завищили суму витрат від операцій з векселями у результаті чого занизили податок на прибуток у сумі 5 452 989,5 грн.

Також, в ході подальшого проведення досудового слідства в результаті проведених оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення осіб, які мають відношення до реєстрації та подальшої незаконної діяльності ряду суб'єктів господарювання серед яких ТОВ «Акцент - Електро», які мають ознаки фіктивності, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально-діючими СГД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань.

При проведенні обшуку в приміщенні, розташованому за адресою: м. Київ, б-р Дружби народів, 6.14, кв.7, знайдено та вилучено в СУ ДПС у м. Києві печатки ТОВ «Акцент - Електро» код 34359142 .

Також старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами підприємств серед яких було ТОВ «Акцент - Електро» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та здійснивши аналіз чинного законодавства, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, судом першої інстанції встановлено, що підтверджується матеріалами справи, директор ТОВ «Акцент-Електро» не підписував первинні документи.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Суд дійшов висновку, що ТОВ «Акцент-Електро» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1., п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом першої інстанції, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем було надано пакет первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин із його контрагентом ТОВ «Акцент-Електро». Водночас колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не можуть бути належним доказом щодо підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ «Акцент-Електро».

Зокрема, як вбачається з договору купівлі-продажу №9 від 28.02.2011 року (далі - Договір) укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент-Електро» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТК «Промтехсервіс» (Покупець) Продавець зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, назва, кількість та ціни на який вказаний у відповідних Видаткових накладних, що становлять невід'ємну частину цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору оплата по даному Договору проводиться в національній валюті України шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Розрахунок за товари, що постачаються, проводиться протягом 120 днів з дати поставки товару, яка зазначена у відповідних Видаткових накладних. Можлива попередня оплата. Розрахунок за товар може здійснюватися шляхом використання цінних паперів (в т.ч. векселем), що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно розділу 4 Договору Продавець зобов'язаний поставити Продукцію на умовах франко-складу Покупця. Факт постачання продукції підтверджується видатковими накладними. Продавець зобов'язаний передати, а Покупець зобов'язаний прийняти у Продавця, або уповноваженої їм особи, усі документи стосовно поставленої Продукції. Доставка товару за домовленістю сторін.

Тобто, за умовами Договору підтвердженням факту здійснення поставки товару є видаткові накладні та здійснення оплати товару, шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Водночас позивачем на підтвердження реальності здійснення вищезазначених поставок товару надано рахунки-фактури від 01.03.2011 року, №№7, 9, від 29.03.2011 року №54, видаткові накладні від 01.03.2011 року №№ 7, 8, 9, від 29.03.2011 року №54, та податкові накладні від 01.03.2011 року №№7, 8, 9, від 29.03.2011 року №54, виписані ТОВ «Акцент-Електро».

Проте, позивачем не надано підтвердження щодо факту оплати поставляємого ТОВ «Акцент-Електро» товару. Крім того, позивачем не надано жодних доказів щодо належного відображення вказаних вище господарських операцій у бухгалтерському і податковому обліку та його податковій звітності. Не надано також позивачем жодних доказів щодо реальності передачі (транспортування) товару та розміщення його (наприклад акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товару тощо).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203, ч. 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про правомірність висновків відповідача, викладених в Акті перевірки.

Отже, з наведеного випливає, що доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі свого підтвердження в ході апеляційного розгляду не знайшли, а тому колегія суддів вважає, що судом вірно встановлено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК Промтехсервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.