Ухвала

від 17.06.2014 по справі 2-а-7180/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7180/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0012112309, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» (далі - позивач, ТОВ «Тез Тур») звернулось до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0012112309.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тез Тур» (код з ЄДР 32348756) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз» (код з ЄДР 37395313) за червень, серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.12.2011 р. № 1589/23-9/32348756 (далі - акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки ТОВ «Тез Тур» було включено до складу податкового кредиту ПДВ за взаємовідносинам з ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз» за червень 2011 року 290 975,52 грн.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки з урахуванням повідомлення ДПІ від 22.12.2011 р. про результати розгляду заперечень позивача, позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом за серпень 2011 року ПДВ у сумі 106 142 грн. 2011 року ПДВ у сумі 106 142 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз» не виписувало на адресу позивача податкові накладні, в порушення п.201.10., 198.1 ПК України позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, оскільки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з його контрагентом.

За результатами перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0012112309, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 397 118 грн. за основним платежем та на 26 537 грн. за штрафними санкціями.

Обговорюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз» у червні 2011 року здійснювались на підставі договору № 01-03 від 01.03.2011 р. та рахунку №18 від 10.06.11 р.

На виконання цих договорів виписано податкові накладні у червні 2011 року, що містяться в матеріалах справи.

Фінансово-господарські відносини у серпні 2011 року здійснювались на підставі договорів від 29.06.2011 р. № 03-06 та від 01.03.2011 р.01-03, від 01.07.2011 р. № 05-07, угоди від 05.08.2011 р. № 34 (оформлена рахунком).

На виконання цих договорів позивачу контрагентом видано податкові накладні.

Договором № 01-03 від 01.03.2011 р. передбачено надання позивачу послуг з проведення рекламних компаній, суть яких полягає у просування товарів та/або послуг та/або торговельної марки позивача. Договором передбачено розміщення рекламних матеріалів засобами зовнішньої реклами, їх розміщенні на телебаченні, на радіо, у пресі, у соціальних мережах та надання інших послуг.

До зазначеного договору укладено додатки № 1-5 та додаткова угода № 1 в яких деталізовано характер та порядок надання послуг.

Аналогічні базові умови надання рекламних послуг передбачені договором № 03-06 від 29.06.2011 р. до якого укладено додаток та додаткова угода щодо умов розміщення реклами на телебаченні.

Згідно договору № 05-07 від 01.07.2011 р. передбачено надання послуг зі створення та підтримки веб-ресурсу (сайту). У додатку № 1 деталізовано умови надання послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що за даним договором 16.08.2011 р. позивачем здійснена попередня оплата у розмірі 100 517,64 грн.

По договору № 03-06 від 29.06.2011 р. здійснено також попередню оплату у розмірі 51891,84 грн., а також 01.08.2011 р. проведена попередня оплата у розмірі 762 752,72 грн.

По договору № 01-03 від 01.03.2011 р. оплачено 16.08.2011 р. - 54167 грн. За цим же договором передплату також здійснено 15.08.2011 р. у сумі 1098847,34 грн., 23.08.2011 р. -69176,64 грн.

21.06.2011 р. здійснено оплату у розмірі 33 120 грн., 10.06.2011 р. - 54167 грн. (за договором №01-03), 22.06.2011 р. - 1 133 532,56 грн. (за договором № 01-03), 21.06.2012 р. -525033,60 грн. (за договором № 01-03).

Виконання умов договорів підтверджується ефірними довідками про розміщення реклами на телебаченні (5 канал, канал 24 та інші телеканали), фото-звітами про розміщення зовнішньої реклами. Надання послуг з реклами підтверджується і листами телеканалів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Розміщення реклами в Інтернеті, підтверджується звітом контрагента позивача з роздруківками сторінок відповідних Інтернет сайтів та щодо проведення PR акції відносно інформування учасників ринку та споживачів стосовно діяльності іншої компанії на ринку туристичних послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст. 3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу Акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, доводи податкового органу про недекларування контрагентом позивача податкових зобов'язань по спірним операціям спростовуються податковою декларацією контрагента позивача за червень 2011 року та декларацією за серпень 2011 року відповідно до яких, контрагентом включено до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі, що дорівнює спірній сумі податкового кредиту позивача у відповідний період.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК, надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.