Рішення

від 04.07.2014 по справі 904/4271/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.14р. Справа № 904/4271/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Черниш О.В., дов. від 02.01.13р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО" про стягнення заборгованості у розмірі 59 999,80грн., пені у розмірі 3 977,01грн. та 20% річних у розмірі 5 205,80грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №9631/12 від 14.05.2012р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

01.07.2014 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський

суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКО" (замовник) був укладений договір поставки товару №9631/12, за умовами якого постачальник зобов"язався здійснювати поставку виробів медичного призначення та лікарських засобів (далі - товар), що належить йому на праві власності, а замовник - приймати у свою власність та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю, асортиментом та в порядку, визначеному умовами договору.

Згідно п.10.5. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань.

Відповідно до п.2.1. договору ціна, кількість та асортимент товару визначаються та узгоджуються сторонами на кожну партію товару окремо у накладних -специфікаціях, що є невід"ємними частинами договору.

За п.2.2. договору загальна орієнтовна вартість товару, що підлягає поставці, визначається сторонами у розмірі 2 000 000,00грн. Остаточна загальна вартість товару визначається за сумою усіх належним чином оформлених накладних-специфікацій на поставку товару.

Відповідно до п.3.1. договору поставка партії товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту погодження сторонами заявки (якщо сторонами при погодженні заявки не визначено інший строк поставки). Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту відвантаження товару зі складу постачальника, датою переходу права власності на товар є дата виписки постачальником накладної-специфікації.

Згідно п.6.1. договору дата і факт передачі товару підтверджується накладними-специфікаціями та довіреністю або іншими документами, які підтверджують відправлення та прийняття товару, підписаними представниками сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав, поставивши відповідачу товар за період з 05.12.2013р. по 09.12.2013р. на загальну суму 112 535,06грн., що підтверджується накладними - специфікаціями №40136, №40137 та №40143 від 05.12.2013р., №40430 і №40431 від 09.12.2013р. (а.с.13-17).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.4.1. договору розрахунок за кожну партію товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії товару, визначеної у накладній-специфікації на поточний рахунок постачальника. Якщо термін оплати у накладній-специфікації не зазначений, то розрахунок здійснюється замовником не пізніше 45 календарних днів з моменту здійснення поставки (п.4.2. договору).

Оскільки строк у накладних - специфікаціях №40136, №40137 та №40143 від 05.12.2013р. був встановлений до 04.01.2014р., то відповідач повинен був здійснити оплату за цими накладними по 03.01.2014р. включно. Що стосується накладних - специфікацій №40430 і №40431 від 09.12.2013р., то, оскільки в них строк встановлений до 09.01.2014р., відповідач повинен був здійснити оплату за цими накладними по 08.01.2014р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням часткових оплат, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 05.12.2013р. по 09.12.2013р. становить 59 999,80грн.

02.04.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію за №67 від 31.03.2014р. про сплату заборгованості (а.с.18-20), на яку відповідач надав відповідь за №2605/14 від 24.05.2014р. про визнання суми боргу та гарантував її погашення кожного місяця 2014р. (а.с.39-40).

Однак, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, відповідачем не було зроблено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.2. договору у разі прострочення виконання грошових зобов"язань з оплати поставленої партії товару замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов"язання.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 977,01грн. за загальний період з 04.01.2014р. по 11.06.2014р. Розрахунок суми пені здійснений позивачем по кожному періоду окремо, з дотриманням обмежень, встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Господарський суд, перерахувавши пеню, встановив, що вона складає 3 955,83грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За п.7.3. договору якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 календарних днів, замовник поряд із штрафними санкціями, передбаченими п.7.2. даного договору, на підставі ст.ст.625, 692 Цивільного кодексу України, зобов"язаний повернути постачальнику суму боргу, а також 20% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами постачальника за весь час прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума 20% річних за загальний період з 04.01.2014р. по 11.06.2014р. складає 5 205,80грн. та підлягає до стягнення.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач докази сплати заборгованості до суду не надав, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 59 999,80грн., пені у розмірі 3 955,83грн. та 20% річних у розмірі 5 205,80грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до абз. 4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО" (49039, м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова, 2 Д, ЄДРПОУ 21857229, п/р26004060284917 в КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 18, ЄДРПОУ 38010921, п/р26009000012814 в ПАТ "Ві Ес Банк", м. Київ МФО 325213) заборгованість у розмірі 59 999,80грн. (п"ятдесят дев"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто дев"ять грн. 80коп.), пеню у розмірі 3 955,83грн. (три тисячі дев"ятсот п"ятдесят п"ять грн. 83коп.), 20% річних у розмірі 5 205,80грн. (п"ять тисяч двісті п"ять грн. 80коп.) та 1 826,44грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість грн. 44коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014р.

Суддя В.І. Петрова