Ухвала

від 02.07.2014 по справі 825/1366/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1366/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігіській області за № 0000491701 від 28 січня 2014 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 04.10.2006 року (а.с.9,10), взятий на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові 05.10.2006 року та зареєстрований платником ПДВ з 10.10.2006 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2013 року (а.с.12).

На підставі вимог ст. 20, ст. 78. ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові від 12.12.2013 № 1295 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та на підставі службового посвідчення НОМЕР_3 виданого ДПІ у м. Чернігові, Панько Світланою Миколаївною - головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Чернігові, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП "Сан Інтернешнл" (код ЄДРПОУ - 36786022).

Перевірка проводилась в приміщенні ДПІ у м. Чернігові з 17.12.2013 по 23.12.2013, про що складено акт від 30.12.2013 № 1113/17/НОМЕР_2.

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2011 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за грудень 2012 року - 8500 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємством, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 № 0000491701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 12750,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 8500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4250,00 грн.).

Не погодившись з прийнятим ДПІ у м. Чернігові податковим повідомленням-рішенням, в порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, позивач звернувся із скаргою б/н від 06.02.2014 року до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (приєднано до матеріалів справи), за результатами розгляду якої Головне управління Міндоходів у Чернігівській області прийнято рішення від 02.04.2014 року за № 362/К/25-01-10-05-15, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 року № 0000491701 залишено без змін, а скарга без задоволення .

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховано, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ПП "Сан Інтернешнл" (постачальник) у перевіряємий період був укладений договір на поставку Товару (автозапчастин) від 28.09.2012 № 28 .

Згідно вимог договору поставки від 28.09.2012 № 28 Постачальник - ПП "Сан Інтернешнл" зобов'язувався постачати, а Покупець - ФОП ОСОБА_3 приймати та оплачувати товари в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки Покупця, узгодженої між Сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти. Підтвердженням факту узгодження Сторонами асортименту, кількості і ціни Товару є прийняття Покупцем Товару по видатковій накладній Постачальника, яка після підписання її обома Сторонами має юридичну силу специфікації і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п.1.1 Розділу 1 договору).

На підтвердження виконання вимог договору позивачем надано видаткову та податкову накладну, рахунок - фактуру, платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, реальність здійснення даної операції підтверджується наданим договором оренди приміщення для комерційної діяльності від 01.04.2010 № 2/10, договором поставки № 18 від 01.11.2011 року, згідно якого автозапчастини позивач отримував та доставляв до м. Чернігова самостійно, про що свідчать подорожній лист та товарно-транспортна накладна 1-04 СП № 412775 від 03.12.2012.

Дослідивши договір поставки від 28.09.2012 № 28, видаткову та податкову накладну, товарно-транспортну накладну та подорожній лист, рахунок-фактуру та платіжні доручення на оплату вартості товару, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дані первинні документи відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту первинних документів по господарських взаємовідносинах позивача з ПП "Сан Інтернешнл", а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даної господарської операції.

Подальше використання автозапчастин в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 підтверджується договором купівлі-продажу товару (автозапчастин) від 19.12.2012 № 676-Ч та від 13.08.2012 № 13/2012 з видатковими та податковими накладними до них, оборотними відомістями по товарам (по рахунку 281) які містяться в матеріалах справи та відповідають вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану ФОП ОСОБА_3, а у діях контрагентів по вчиненню даної операції має місце ділова мета.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що підставою ДПІ у м. Чернігові для донарахування позивачу ПДВ з підстав не підтвердження зустрічними звірками постачальників товару у ланцюгу постачання сплати податку не ґрунтуються на нормах чинного законодавства є протиправним, оскільки платник податків не може нести відповідальності за порушення його контрагентом податкового законодавства.

Платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару. Виняток складають лише ситуації, коли платника ПДВ було залучено до таких зловживань або йому було відомо чи могло бути відомо про них. Дана позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 71 рішення) та у рішенні по справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

Ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, який відповідачем в даній справі не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.07.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.