Рішення

від 01.07.2014 по справі 911/1757/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа № 911/1757/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Агро»

про стягнення 18357,40 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Палькевич Н.С., довір. № 1-771 від 31.12.13 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Агро» (далі - ТОВ «Оріон-Агро», відповідач) про стягнення 18357,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання зобов'язань ТОВ «Оріон-Агро» в частині оплати отриманого природного газу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 2013/П-ПР-15010030968127-170226 від 21.12.2012 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 17326,50 грн. основного боргу, 446,28 грн. пені, 101,77 грн. 3% річних та 482,85 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

01.07.2014 р. до господарського суду Київської області від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» було подано клопотання № 23-2173 від 27.06.2014 р., відповідно до якого позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 17326,50 грн. основного боргу, у зв'язку зі сплатою ТОВ «Оріон-Агро» у повному обсязі заборгованості за спожитий газ, та стягнути з відповідача 446,28 грн. пені, 101,77 грн. 3% річних та 482,85 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Відповідач у судові засідання 29.05.2014 р. та 01.07.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-Агро» (споживач) укладено договір № 2013/П-ПР-15010030968127-170226 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів, за умовами якого постачальник постачає природний газ (газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

У відповідності з п. 4.6 договору оплата вартості послуг з надання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу.

Згідно з пп. 4.6.1 п. 4.6 договору авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% оплати від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за (5) календарних днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (пп. 4.6.3 п. 4.6 договору).

Відповідно до пп. 6.2.2 п. 6.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2013 р. та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін (пп. 10.1.1 п. 10. договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

На виконання умов договору, за період з грудня 2013 року по січень 2014 року постачальник передав, а споживач прийняв у власність природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за грудень 2013 року на суму 24780,79 грн., за січень 2014 року на суму 17244,51 грн., копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за отриманий газ за договором № 2013/П-ПР-15010030968127-170226 від 20.12.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як слідує з матеріалів справи, на час вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2013/П-ПР-15010030968127-170226 від 20.12.2012 р. в загальній сумі 17326,50 грн. є відсутньою.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи ТОВ «Оріон-Агро» було сплачено на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» 17236,50 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 30.05.2014 р.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 17236,50 грн. решти основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 446,28 грн. пені.

Як зазначалося вище, підпунктом 6.2.2 п. 6.2 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 446,28 грн. за період з 06.02.2014 р. до 18.04.2014 р. на суму 17244,51 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 482,85 грн. інфляційних втрат та 101,77 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 101,77 грн. за період з 06.02.2014 р. до 18.04.2014 р. на суму 17244,51 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 482,85 грн. за період з 06.02.2014 р. до 18.04.2014 р. на суму 17244,51 грн., є арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача у повному обсязі, з урахуванням здійснення відповідачем сплати частини суми основного боргу в розмірі 17326,50 грн. вже в процесі розгляду даної справи, що є підставою для застосування приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 17326,50 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Агро» (08710, Київська обл., Обухівський р-н, с. Підгірці, вул. Васильківська, 39, код 30968127) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) - 446 (чотириста сорок шість) грн. 28 коп. пені, 101 (сто одну) грн. 77 коп. 3% річних, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.07.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна