Рішення

від 02.07.2014 по справі 910/11057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11057/14 02.07.14

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо»

про стягнення 15 421,41 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Мазурок Я.В. - представник за довіреністю № 155/1/11-5995 від 30.12.13

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 02.07.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо» заборгованості у розмірі 15 421,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір № 2029 від 09.04.2013 р. про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів, за умовами якого відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми. За доводами позивача, відповідачем неналежним чином виконуються взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. у розмірі 14 249,74 грн. Позивачем також нараховані штрафні санкції за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені у розмірі 473,28 грн, 3% річних у розмірі 108,92 грн та інфляційні втрати у розмірі 589,47 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11057/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.07.2014.

26.06.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідачем і надалі не оплачуються отриманні послуги за договором, а тому борг виник за період листопад 2013 по травень 2014 і становить 14 640,88 грн, пеня -767,59 грн, 3% річних - 144,19 грн та інфляційні втрати - 1108,20 грн.

У судове засідання 02.07.14 представник позивача з'явився, заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримав та просив суд прийняти до розгляду та задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну у бік збільшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, про причини неявки представників не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення 0319105157530, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 18.06.14.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.04.2013 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - позивача, підприємство) та Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська організація Айкідо» (надалі - відповідача, споживач) було укладено договір №2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 25 літ. А.

Згідно з п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору а також вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку, положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до умов п.п. 22.1, 2.2.2. договору позивач зобов'язався розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення, в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем, надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Відповідач як споживач за договором зобов'язався своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми (п. 2.3.6. договору).

У п. 2.3.3 договору встановлено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках №1,2 до цього договору.

Згідно із п.2 додатку №2 споживач щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул.Артема, 58/2-Д) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п.3 додатку №2 до договору оплату за вказаними у п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

За змістом п.3.5 додатку №2 до договору, крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно додатку №1.

Пунктом 6.1 договору №2029 від 09.04.2013р. встановлено, що договір набуває чинності з 01.03.2013р. та діє до 28.02.2014р.

Доводами позивача, на виконання умов договору позивачем за період з 01.11.2013р. по 31.05.2014р. надано послуги з теплопостачання, обслуговування, утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення та іх абонентських уводів на загальну суму 14 640,88 грн. Проте відповідачем борг несплачений у повному обсязі.

Отже, спір у справі виник через не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повноти та вчасності сплати отриманих послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526 , 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 2.3.3. договору оренди строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за листопад 2013 - травень 2014 року станом на момент вирішення спору настав.

На виконання умов договору позивачем було виставлені та направлені відповідачу акти прийому виконання опалення та технічного обслуговування, на загальну суму 14 640,88 грн, а саме: №2029/1311 за листопад 2013 р. на суму 2 126,21 грн, № 2029/1312 за грудень 2013 р. на суму 2 999,93 грн, № 2019/1401 за січень 2014 р. на суму 3 005,96 грн, № 2019/1402 за лютий 2014 р. на суму 3 248,21 грн, № 2019/1403 за березень 2014 р. на суму 2 270,65 грн, № 2019/1404 за квітень 2014 р. на суму 598,78 грн, № 2019/1405 за травень 2014 р. на суму 3 391,14 грн.

Відповідно до п. 2.3.6. договору відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14 640,88 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість, яка підписана керівником та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за отримані послуги суду не надав, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 14 640,88 грн, обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань у вигляді пені у розмірі 767,59 грн, 3% річних - 144,19 грн та інфляційні втрати - 1108,20 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.2.3.7 договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочки, але не більше двох облікових ставок Національного банку України, що діяли на період внесення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунків позивача, пеня становить 767,59 грн, три відсотки річних - 144,19 грн., інфляційні втрати - 1108,20 грн, суд вважає дані розрахунки обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо» (03191, м. Київ, вул. Крейсера «Аврора», буд.1, кв. 67, ідентифікаційний код 35982649) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд.51-А, ідентифікаційний код 03366500) основний борг у розмірі 14 640 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок) грн 88 коп.; пеню в розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) грн 59 коп.; три відсотки річних у розмірі 144 (сто сорок чотири) грн 19 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 108 (одну тисячу сто вісім) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.