Рішення

від 01.07.2014 по справі 904/3436/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.14р. Справа № 904/3436/14 За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 603,33 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Ковальчук Д.Ю., дов. № 10/3-146 від 30.12.2013 року, представник;

від відповідача: Кононов А.М., дов. від 27.06.2014 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД", м. Дніпропетровськ про стягнення 2 603,33 грн., із яких 2362,13 грн. заборгованість по орендній платі, 241,20 грн. пеня.

11.06.2014 року до господарського суду надійшов уточнений розрахунок пені, з якого вбачається, що розмір останньої складає 142,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 337-УКВ/09 від 01.10.2009 року щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по справі, письмовий відзив для долучення до матеріалів справи останнім не надано.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РВС-ЛТД» (далі-відповідач, орендар), був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 01.10.2009року № 337-У КВ/09 (далі-договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 125,61 кв.м. (у тому числі 73,11 кв.м., + 26,8 кв.м. + 12,2 кв.м. + 13,5 кв.м.), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 32, на першому поверсі 9-ти поверхового будинку, що знаходились на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуаташйного підприємства Ленінського району, для використання під розміщення майстерні з ремонту взуття - 12,2 кв.м, майстерня з ремонту електропобутової техніки - 13,5 кв.м.

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди, строк дії даного договору з 01.10.2009 року по 27.10.2011 року включно.

Пунктом.3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 2268,80грн. без ПДВ (базова за серпень 2009року). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з вересня місяця 2009 року.

Згідно із п.3.3. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

-50 % від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управлінням Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних податкових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 - у розмірі 1134,40 грн.;

-50% від загальної суми орендної плати у розмірі 1134,40 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.5. договору, орендна плата сплачується Орендарем щомісячно у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.10.2009 року приміщення були передані орендарю в користування.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2009 року було внесено зміни до Договору оренди, а саме, визначено, що в період з 01.10.2009 року до 31.12.2009 року включно орендна плата сплачується орендарем в обсязі 45% встановленого розміру.

Додатковою Угодою № 2 від 22.03.2010 року було внесено зміни до Договору оренди стосовно цільового призначення об'єкта оренди та відповідно було змінено ставку орендної плати, яка повинна застосовуватись для відповідного цільового призначення.

Додатковою угодою № 3 від 22.03.2010 року було вирішено продовжити строк дії зниженої орендної ставки у розмірі 45 % встановленого розміру до 01.01.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в розмірі 2362,13 грн. сплачені відповідачем в повному обсязі, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу слід відмовити.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В ст. 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

На спірні правовідносини, враховуючи, що предметом оренди є комунальне майно, розповсюджується також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Крім того, відповідно до п. 5.2. Договору оренди, відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єднання оренди до дати підписання акта приймання - передачі об'єкта оренди, включно.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 9.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Так, на підставі п. 9.2. договору позивачем була нарахована для сплати відповідачу пеня у розмірі 142,42грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження по справі, відповідачем в повному обсязі сплачено суму пені.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення пені у розмірі 142,42 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення пені - припинити.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу -відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, б.5 Т, кв.32, код ЄДРПОУ 20236928) на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 75, код ЄДРПОУ 37454258) до міського бюджету (Отримувач: УДКСУ у Ленінському районі міста Дніпропетровська, код отримувача 37989248, р/р 33217871700009, банк - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) судовий збір в розмірі 103,90грн. (сто три гривні 90коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк