Рішення

від 01.07.2014 по справі 906/653/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2014 р. Справа № 906/653/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 13.05.14 р., дійсна до 13.05.15 р.

від відповідача: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Богунським РО УМВД України 11.03.11р.)

від третьої особи -1: Гриценко Я.А. - дов. №б/н від 16.05.14 р., дійсна до 16.05.15 р.

від третьої особи-2: Сероветник О.А. - дов. №б/н від 16.05.14 р., дійсна до 16.05.15 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_5 (м.Москва, Російська Федерація)

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (м. Житомир);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (Житомирська область, Володарсько-Волинський район, село Шадура)

до ОСОБА_2 (м.Житомир)

про визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 09.03.10р. недійсним

Позивач ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного фонду (капіталу) ТОВ "Літос" від 09.03.2010року, згідно якого він, як учасник продав та передав у власність відповідача частку у розмірі 17 250грн. , що у відсотковому відношенні складає 57,5% за 80 000,00 грн.

В обгрунтування позову доводив наступне:

- про наявність спірного договору позивачу стало відомо 15.05.14року з додатків до позовної заяви, за якою відкрито цивільне провадження у справі № 296/3946/14-ц ;

- однак, зазначений договір позивач не укладав та не підписував; наявний на договорі підпис сфальсифікований.

В якості правових підстав позову, позивач посилається на ст. ст. 11,15, 16, 202,203 , 215, 530 , 628 ЦК України. Зокрема наголошує, що відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідача його внутрішній волі. Згідно ч.1 ст. 626 цього Кодексу, договором є домовленість, зокрема, двох сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з цим, вважає спірний договір недійсним, про що просить прийняти рішення суду.

Ухвалою від 21 травня 2014р. господарський суд порушив провадження у справі, залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (м. Житомир) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Літос" (с. Шадура, Володарсько-Волинського р-ну, Житомирської області).

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позові та у своїх додаткових поясненнях, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Третя особа ТОВ "Літос" позовні вимоги ОСОБА_5 визнає та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом посилаючись на ст. 215 ЦК України та вказує на те, що Договір купівлі-продажу частки статутного фонду ТОВ "Літос" від 09.03.10р. мав пройти у встановленому порядку легалізацію в Україні (а.с. 60-61).

Третя особа ТОВ "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" позовні вимоги підтримав, просить суд його задовольнити, зазначає, що як учаснику ТОВ "Літос" , товариству не було відомо про дату та місце укладання спірного договору у 2010 році, та про скликання загальних зборів товариства у м. Москва Російська Федерація.

Відповідач ОСОБА_2 в засіданні суду 01.07.14р. в усній формі визнав, що спірний договір укладався без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. Місцем його укладення не є місто Москва Російської Федерації, оскільки він , як сторона за спірним договором, не перебував у цьому місті 09.03.2010року. Проект спірного договору ним виготовлено самостійно та два примірними останнього передано позивачу для підписання через провідників причепного вагону "Житомир -Москва", "Москва-Житомир". В той самий спосіб і отримано власний оригінальний примірник спірного договору за підписом позивача. Дата укладення договору 09.03.2010 не відповідає дійсності, оскільки паспортні дані позивача отримано з відома останнього пізніше (дата не встановлена), однак зміни у проект договору в частині цього реквізиту не внесено.

У письмових запереченнях на позов відповідач ОСОБА_2 також доводить, що оригінальний примірник спірного договору йому не повернуто адвокатом ОСОБА_7, тому надати останній до матеріалів справи не може. Кошти в сумі 80 000,00 грн. на користь позивача не сплачено. Доводи про фальсифікацію підпису необгрунтовані, оскільки ініціатива в укладенні спірного договору належала позивачу, яким і було підписано договір за місцем свого проживання - м. Москва Російської Федерації.

В ході розгляду справи, господарський суд:

- витребовував в учасників судового процесу додаткові докази, в т.ч. оригінал Договору купівлі-продажу частки статутного фонду (капіталу) ТОВ "Літос" для огляду;

- в порядку ч. 6 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" надсилав вимогу приватному нотаріусу Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 щодо надання довідки про вчинену 03.04.14р. нотаріальну дію за №209-211;

- надіслав запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України стосовно підтвердження відомостей про виїзд учасника ТОВ "Літос" ОСОБА_2 за межі України у Російську Федерацію у період з 08.03.2010р. і його перебування за її межами станом на 09.03.2010р. включно.

В засіданні суду 01.07.14року представником позивача заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів із запропонованим переліком питань, а також в порядку ст. 38 ГПК України , оригінал спірного договору у відповідача у справі - ОСОБА_2

Господарський суд відхилив заявлене клопотання про призначення у справі судових експертиз, оскільки вважає, що вирішення цього спору не потребує спеціальних знань.

Оскільки в засіданні суду 01.07.14р. у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив учасникам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, у судовому засіданні 01.07.14р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткову відмову у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літос" (с. Шадура, Володарсько-Волинський р-н, Житомирська обл.) засноване загальними зборами учасників ( рішення) від 27.06.2005р. та згідно Статуту в новій редакції від 22.12.2005р. учасниками товариства значились: громадянин Росії ОСОБА_5 (м. Москва) та громадянин України ОСОБА_2 (м. Житомир) (п. 1.2. Статуту товариства) з частками у статутному капіталі товариства яких становить, відповідно, ОСОБА_5 - 87, 50%, ОСОБА_2 - 12,50% (п. 3.3. Статуту товариства).

В подальшому до складу учасників ТОВ "Літос" увійшло Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (м. Житомир), про що свідчить витяг з ЄДР від 15.04.14р. за №18535938 (а.с. 17).

Розділом 6 Статуту товариства ТОВ "Літос" визначено перехід частки учасника у Статутному капіталі товариства до іншої особи, зокрема.

Пунктом 6.1. Статуту товариства передбачено, що учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у Статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, або третім особам.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (п. 6.2. Статуту товариства).

Набувач частки (її частини) набуває всіх прав та обов'язків учасника товариства, а учасник, що відступає частку (її частину), їх втрачає з моменту державної реєстрації відповідних змін до Статуту товариства.

Відповідно до Договору купівлі-продажу частки статутного фонду (капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (код ЄДРПОУ 19360238) від 09 березня 2010р. з місцем вчинення м. Москва, викладеного у простій письмовій формі, позивач ОСОБА_5 продав та передав у власність на умовах та за ціною обумовленою цим договором покупцю, а покупець - ОСОБА_2 купив та прийняв у власність належну продавцю частку статутного фонду (капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос", код ЄДРПОУ 19360238, юридична адреса с. Шадура, Володарсько-Волинського р-ну, Житомирської області, Україна, у розмірі 57,5 % загального статутного капіталу, вартістю (сума вкладу) 17 250, 00 грн. ( далі - Договір).

У пункті 3 Договору зазначено, що продаж частки за домовленістю сторін вчинено за 80 000, 00 грн., які покупець передав, а продавець прийняв до моменту підписання сторонами цього Договору. Своїм підписом в Договорі продавець підтверджує факт повного розрахунку за продану частку. Покупець набуває право власності на частку в момент підписання сторонами цього договору. Своїм підписом в цьому договорі покупець підтверджує набування ним права власності на частку.

У випадку невиконання чи неналежного виконання або недотримання продавцем умов та гарантій, передбачених у п. 4 даного Договору, продавець сплачує покупцю заподіяну даними діями шкоду та одноразовий штраф у розмірі 2 000 000, 00 грн. (пункт 7 Договору).

Усі зміни, виправлення та доповнення (угоди про розірвання й продовження) до даного Договору є дійсними за умови укладення їх у письмовій формі із підписанням сторонами даного Договору та з подальшим нотаріальним посвідченням цих змін та доповнень на території України (п. 8 Договору).

У пункті 9 Договору вказано, що даний договір набирає чинності та вступає в дію з дня підписання його сторонами договору та діє невизначений строк.

У преамбулі Договору учасник товариства ОСОБА_5 ідентифікований наступними відомостями : громадянин Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2 виданий відділенням по району Кунцево в м. Москва Росія 09.03.2010 року, код підрозділу 770-064 (а.с. 32).

Заперечуючи проти дійсності Договору, вчиненого у простій письмовій формі, позивач ОСОБА_5 доводить, що не підписував останній та не отримував від відповідача 80 000,00 грн.

Додатково наголошує на тому, що дата вчинення Договору - 09.03.2010р. співпадає з датою видачі його паспорта, дані якого вказані в самому договорі, при цьому, паспорт ним фактично отримано лише 18.03.2010 року, про що свідчить довідка, видана відділом УФМС по м. Москві по району Кунцево від 07.05.2014р. за №9/07-р3-б/н (а. с. 87-88).

Відповідач доводить, що підпис позивача на Договорі дійсний , однак визнає, що кошти в сумі 80 000,00 грн. останньому не передавав. Окрім того, визнає, що реквізит Договору про місце його вчинення - м. Москва Російська Федерація є формальним , оскільки 09. 03.2010 року у цьому місті він не перебував . Реквізит Договору "дата" не змінено помилково.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Право на звернення до суду , як складова права на судовий захист, гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду ( абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом.

Так, одним із способів захисту порушеного права є вимога визнати договір недійсним в судовому порядку.

Насамперед суд приймає до уваги , що продавцем за спірним Договором визначений громадянин Російської Федерації ОСОБА_5, а місцем його вчинення - м. Москва Російська Федерація.

У ст. 647 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, зокрема, у місці проживання фізичної особи.

Законом України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005р. №2709 встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до статті 5 цього Закону передбачено право сторін договору з іноземним елементом на автономію волі при обранні норм права, якими регулюються відносини між сторонами.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності , якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 7 цього Закону при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Суд приймає до уваги , що сторони спору обопільно обрали право України для вирішення цього спору.

Окрім того, процесуальне законодавство України (ст. 12 ГПК України) вирішення спорів, що виникають між учасниками юридичної особи, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, підпорядковує праву України. Більше того, ТОВ "Літос" засноване та здійснює свою господарську діяльність за правом України.

Визнання Договору недійсним здійснюється підстав, передбачених законом, оскільки за загальним правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз'яснюється у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 ( далі - Постанова № 11) відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Сторонами Договору є фізичні особи, а останній вчинено у простій письмовій формі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

- правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

- інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно із ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У п. 3.2. Постанови №11 зазначено, що нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (частина четверта статті 639 ЦК України).

Так, за правилами статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції, чинній станом на 09.03. 2010 року, здійснювалася державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.

У частині 3 цієї статті було зазначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається , серед іншого, нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання.

Отже із вище наведеної правової норми випливає, що договір про перехід чи передання частки учасника фізичної особи у статутному капіталі товариства мав бути нотаріально посвідчений . Відповідно, проста письмова форма такого договору не є належною.

Такий висновок суду додатково підтверджується змістом частини 2 статті 75 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993р. №3425, яка визначає умови засвідчення нотаріусом вірності копії документа, виданого громадянином. Зокрема, копія такого документа засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Як було зазначено у п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5 в редакції чинній станом на 09.03.10р. при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина , зокрема, за паспортом громадянина України та національним паспортом іноземця .

Згідно п. 15 цієї Інструкції при посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів.

Згідно п. 16 цієї Інструкції нотаріально посвідчувані правочини підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Однак підписи сторін спору на Договорі не засвідчені як нотаріусом , так і іншою уповноваженою на це особою. Позивачем заперечується факт підписання цього Договору взагалі. Нотаріально засвідчена копія Договору судом до уваги не приймається, оскільки при вчиненні цієї нотаріальної дії були порушені вище значені приписи ч. 2 ст. статті 75 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993р. №3425.

Окрім того, у п. 8 Договору обумовлено, що усі зміни, виправлення та доповнення (угоди про розірвання й продовження) до даного Договору є дійсними за умови укладення їх у письмовій формі із підписанням сторонами даного Договору та з подальшим нотаріальним посвідченням цих змін та доповнень на території України.

У статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п. 48Інструкції було передбачено, що договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого договору. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання.

Отже, нотаріальне посвідчення змін та доповнень до Договору на території України є неможливим, оскільки сам Договір нотаріально не посвідчений.

У частині 1 статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже Договір купівлі-продажу частки статутного фонду (капіталу) ТОВ "Літос" від 09.03.2010р. в силу закону є нікчемним.

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 ( далі - Постанова № 9) зазначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

У п. 7 Постанови №9 роз'яснюється, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

У п. 2.5.2 Постанови № 11 Вищим господарським судом України також роз'яснюється, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

У за'язку з цим, в абз. 3 цього пункту роз'яснюється, що спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Оскільки правові позиції Верховного Суду України у подібних правовідносинах відповідно до ч. 2. ст. 38 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" , статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів, господарський суд при викладенні резолютивної частини рішення суду приймає до уваги пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9

У зв'язку із встановленим фактом нікчемності Договору, підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів у даній справі, відсутні.

Окрім того, судом встановлена і об'єктивна неможливість їх проведення, з огляду на таке.

Порядок на механізм призначення почеркознавчої експертизи визначено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту України 08.10.1998р. №53/5 (у редакції наказу Мінюсту України 26.12.2012р. №1950/5).

У п.11.1. вищезазначених Рекомендацій зазначено, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються о р и г і н а л и документів.

Наявність о р и г і н а л у договору є необхідною і для проведення судової технічної експертизи документів.

Однак як позивач, так відповідач визнали, що о р и г і н а л Договору у них відсутній.

Отже, відсутність оригіналу Договору купівлі-продажу частки статутного фонду (капіталу) ТОВ "Літос" від 09.03.10р. унеможливлює призначення судом як почеркознавчої експертизи, так і судової технічної експертизи документів у даній справі.

У відповідності до ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Вважати договір купівлі-продажу частки статутного фонду (капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (код ЄДРПОУ:19360238) від 09 березня 2010 року нікчемним.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04 липня 2014 року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2 - позивачу ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) - рек.

3 - позивачу на адресу представника ОСОБА_1. ( АДРЕСА_3) - простою

4 - відповідачу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) -простою

5 - ТОВ "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" ( 10009, Житомирська область, місто Житомир, Корольовський район, вул. Селецька, будинок 33) - простою

6 - ТОВ "Літос" ( 12120, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, село Шадура) - простою