Рішення

від 01.07.2014 по справі 922/1865/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 922/1865/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агротехніка", м. Харків про стягнення коштів за участю предстаників сторін:

від позивача: Петраков В.А. (дов. б/н від 16.09.2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агротехніка" (відповідач) про стягнення суми коштів у розмірі 27 681, 43 грн. з яких: 24 289,56 грн. - суми основного боргу; 917,00 грн. - пені., 628,87 грн. - 3% річних, 1 846,00 грн. - інфляційних витрат та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором поставки № ТД-1111 від 06.08.2013 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2014 року.

29.05.2014 року та 10.06.2014 року позивачем надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3 % (вх. № 22320).

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, відзиву на позов та документів, витребуваних судом, не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.05.2014 року, ухвали суду від 29.05.2014 року та ухвали суду від 13.06.2014 року за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Проте, ухвала суду про порушення провадження у справі, ухвала суду від 28.05.2014 року повернулись до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у пункті 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 28.05.2014 року на 10.06.2014 року, з 10.06.2014 року на 01.07.2014 року.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.07.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

06.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "НПО Агротехніка"(далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № ТД - 1111(далі-договір). Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві труби, запорну арматуру, зварювальні матеріали та іншу продукцію, визначену у пункті 1.2 цього договору(надалі іменується «продукція»), а покупець забов'язується прийняти та оплатити продукцію (а.с. 11).

Пунтом 7.1. сторонни узгодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та його скріплення печатками. Договір діє до 31.12.2013 року (пункт 7.2. договору).

Згідно із пунктом 1.2 договору найменування, вартість, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначаються спеціфікаціями які додаються до кожного рахунку, та являються невід'ємною частиною договору. Вартість, асоримент та кількість кожної партії товару визначаються сторонами видатковими накладними, які видаються постачальником покупцю. У разі необхідності, ассортимент.ю кількість та вартість товару можуть бути змінені шляхом повідомлення посачальником або покупцем листами, факсами, телеграммами, або підписами сторонами єдиного документу.

Відповідно до пункту 3.1 ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у рахунку-фактурі відповідно до усної, або письмової заявки покупця.

Пунктом 3.3 встановлено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом проведення предоплати або сплати впродовж 30 банківських днів з моменту отримання продукції покупцем на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв, товар на загальну суму 69289,56 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТД 0954 від 28.08.2013 року, довіреністю на отримання товару № 82 від 22.08.2013 року та виставленим відповідачу рахунок-факуру № ТД 1313 від 21.08.2013 року на суму 69289,56 грн. (а.с.13-15).

Відповідно до виписки банку від 10.10.2013 року на суму 30000,00 грн. та 26.12.2013 року на суму 15000, 00 грн. відповідачем частково здійснено проплату на підставі рахунку № ТД 1313 від 21.08.2013 року на загальну суму 45000, 00 грн.(а.с. 24-25).

На підтвердження проведення вказаних господарських операцій позивач надав податкову накладну № 96 від 28.08.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №53 від 11.04.2014 року про сплату заборгованості у розмірі 24289,56 грн.

Згідно із обігово-сальдовою відомостю станом на 23.05.14 сальдо становить 24289,56 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 24289,56 грн.

Відповідач суму заборгованості станом на час розгляду справи перед позивачем за поставлений товар у повному обсязі не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, враховуючи несплату відповідачем суми боргу приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 24289,56 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 27.09.2013 року по 08.05.2014 року 3 % річних у розмірі 421,24 грн., пеню у розмірі 917,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1846,00 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за період з 27.09.2013 року по 08.05.2014 року є помилковими, оскільки пунктом 3.3 договору, встановлено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом проведення предоплати або сплати впродовж 30 банківських днів з моменту отримання продукції покупцем на розрахунковий рахунок постачальника. Тому період прострочення починається з 10.10.2013 року по 08.05.2014 року та становить 421,24 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 27.09.2013 року по 08.05.2014 року у сумі 1846,00 грн., заявлених у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд дійшов висновку, що період який підлягає задоволенню починається з 01.10.2013 року і до 30.04.2014 року і становить суму стягнення інфляційних втрат у розмірі 1846,00 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно пунків 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню за період з 09.10.2013 року по 08.05.2014 року у розмірі 917,00 грн. Судом встановлено, що розрахунок є помилковим в частині визначення періоду нарахування. А в частині визначення суми у розмірі 917,00 грн. є обгрунтований та відповідає вимогам законодавства за період з 10.10.2013 року по 08.05.2014 року.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов (із врахувнням заяви про зменшення позовних вимог) підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судові витрати підлягають до сягнення з відповідача у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агротехніка" (ЄДРПОУ 32760440,вул. Ляпунова буд. 7 кв. 107, м. Харків, 61166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект"(ЄДРПОУ 36625371, вул. Полтавський Шлях буд. 3 м. Харків, 61052)- 24 289,56 грн. - сума основного боргу; 917,00 грн. - пеня, 421,24 грн. - 3% річних, 1 846,00 грн. - інфляційних витрат та судові витрати у розмірі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.07.2014 року

Суддя О.О. Ємельянова