Постанова

від 03.07.2014 по справі 922/312/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа № 922/312/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю прокурора - Дуднік В.В. (посв. №009116 від 13.10.2012 р.);

та представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Харкова (вх. №1177Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року у справі № 922/312/14

за позовом Приватного підприємства "АМД-Харків", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "АМД-Харків", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю (кафе) загальною площею 27,2 кв.м., що розташована по вул. Гвардійців Широнінців, 39 у м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року у справі №922/312/14 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Визнано за ПП "АМД-Харків" право власності на нежитлову будівлю (кафе) загальною площею 27,2 кв.м., що розташована по вул. Гвардійців Широнінців, 39 у м. Харкові.

Перший заступник прокурора міста Харкова з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що позивачем не надано доказів отримання у встановленому законом порядку дозволу на будівництво та доказів подання заяви при прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката на збудовану будівлю.

Розпорядженням В.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи сформовано колегією суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 12.06.2014 року у зв'язку з нез'явленням представників сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи 01.07.2014 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, відзивів на апеляційну скаргу прокурора не надали.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач, відповідач та третя особа не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, крім того, що розгляд справи вже неодноразово відкладався, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ХLVI сесії Харківської міської ради IV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" від 06.03.2006р. № 51/06 Приватному підприємству "АМД-ХАРКІВ" надано в оренду земельну ділянку по вул. Гвардійців Широнінців, 39 загальною площею 0,0462га для будівництва торговельно-побутового центру з майстернями по ремонту та обслуговуванню аудіо та відео обладнання до 06.03.2008р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту до 06.03.2031 року.

Між Позивачем та Харківською міською радою було укладено договір оренди землі, якій зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 17 квітня 2007 року за № 640767100035.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на орендованій земельній ділянці за власні кошти самочинно, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт, виконано будівництво додаткової нежитлової будівлі. Згідно технічного паспорту від 01.08.2013 року виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвентарбюро" вказана нежитлова будівля (кафе) розташована по вул. Гвардійців Широнінців, 39 та складається з трьох нежитлових приміщень загальною площею 27,2 м.кв.

Згідно технічного звіту про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації самовільно побудованих приміщень кафе, розташованих за адресою: вул. Гвардійців Широнінців, 39 в м. Харкові, розробленого ПП "Спецстройпроект-1" всі основні будівельні конструкції на момент обстеження деформацій не мають, знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають існуючим архітектурним, будівельним, санітарним та пожежним нормам та придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

З метою оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, господарський суд Харківської області виходив з того, що відповідач не надав суду жодного документу, які би спростовували викладене у позові, а отже вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3, 4, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статей 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст.18 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 р., відповідно до якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п.11 Порядку).

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

За приписами п. 22 Порядку видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Згідно з п. 23 Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції: доказів отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво спірних об'єктів нерухомості та доказів подання заяви про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката на збудовану нежитлову будівлю. Тобто, позивачем в порушення норм чинного законодавства будівництво нежитлових будівель була здійснена без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та без прийому їх державною технічною комісією

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують.

Нормою ст. 392 Цивільного кодексу України встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

З позовної заяви вбачається, що ПП "АМД-Харків" звернулось з позовом до Харківської міської ради з питанням щодо визнання за ним права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю.

Однак в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з проханням оформити право власності на спірні нежитлові приміщення, та з матеріалів справи не вбачається яким чином відповідач порушує права ПП "АМД-Харків".

Отже, заявляючи позов про визнання права власності на нежитлову будівлю, позивач мав довести належними і допустимими доказами дотримання ним вимог зазначених вище норм щодо будівництва нерухомого майна. Втім, позивач в порушення вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів, а суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановив зазначених обставин.

З огляду на те, що відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією, судом не наведено будь-яких матеріально-правових норм на підтвердження висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно та не встановлено за допомогою належних засобів доказування чи прийняті вони в експлуатацію державною технічною комісією, тощо.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво, суд фактично дозволив використовувати об'єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року у справі № 922/312/14 про визнання за ПП "АМД-Харків" права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю (кафе) загальною площею 27,2 кв.м., що розташована по вул. Гвардійців Широнінців, 39 у м. Харкові, прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.

Керуючись статтями 22, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Харкова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року у справі № 922/312/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 03.07.2014 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.