Ухвала

від 03.07.2014 по справі 0820/3971/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/1771/14 Головуючий у 1 інстанції: Іванченко М.В.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Каракуші К.В.

Стрелець Л.Г.

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Романцови і К» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом до ТОВ «Романцови і К».

У позові зазначалось, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачів ОСОБА_6 Позивачі як спадкоємці прийняли спадщину і отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.07.2010 року №2967 та №2674. На підставі вказаних свідоцтв позивачі отримали державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №800086 та серія ЯЛ №800085. За договором від 27.01.2000 року батько передав в оренду відповідачу земельну ділянку (пай) площею 5,89 га, 26.02.2002 року передав в оренду відповідачу земельну ділянку (пай) площею 6,30 га. Термін дії цих договорів 10 років. Вказані договори державну реєстрацію не пройшли. Після смерті батька, позивачам стало відомо, що він 22.07.2008 року укладав з відповідачем інші договори оренди вказаних земельних ділянок (паїв). При ознайомленні з текстом договорів, позивачі виявили, що підпис від імені батька вчинено іншою особою, що підтверджується висновком спеціаліста-криміналіста №133 від 21.05.2008 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,89 га від 22 липня 2008 року укладений між ОСОБА_6 та відповідачем зареєстрований за № 040827600464; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,45 га від 22 липня 2008 року укладений між ОСОБА_6 та відповідачем зареєстрований за № 040827600463; витребувати із незаконного володіння відповідача земельну ділянку сільськогосподарського призначення НОМЕР_1 загальною площею 5,4498 га кадастровий номер 2324280500:08:010:0120 та повернути її ОСОБА_4; витребувати із незаконного володіння відповідача земельну ділянку сільськогосподарського призначення НОМЕР_2 загальною площею 5,89 га кадастровий номер 2324280500:08:024:0040 та повернути ОСОБА_3; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, що з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів, що їх батько ОСОБА_6 не підписував оспорюваних договорів оренди земельних ділянок (паїв).

Такий висновок суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом установлено, що 22 липня 2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Романцови і К» в особі директора Романцової Л.Д. було укладено два договори оренди земельних ділянок площею 5,45га та 5,89га, які належали ОСОБА_6 Вказані договори було зареєстровані у Пологівському РВ Запорізької РВ РФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинені записи 22 серпня 2008 року на земельну ділянку площею 5,45га за №040827600463 та земельну ділянку площею 5,89га за №040827600464 відповідно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖС №153815 від 03.11.2009 року, виданого виконавчим комітетом Басанівської сільської ради Пологівського району Запорізької області. Позивачі є спадкоємцями ОСОБА_6 та набули право власності в порядку спадкування за заповітом на земельні ділянки, що були предметом договорів оренди з відповідачем. ОСОБА_3 власник земельної ділянки площею 5,89 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.07.2010 року за №2674, ОСОБА_4 власник земельної ділянки площею 5,45га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.07.2010 року за №2679.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори оренди земельних ділянок підписані сторонами відповідно до вимог передбачених у ст. ст. 207 , 208 ЦК України .

Позивачі заперечували факт підписання вказаних договорів їх батьком ОСОБА_6, і у зв'язку з цим судом першої інстанції було двічі призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Так, судом першої інстанції 03 липня 2013 року було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені запитання: ОСОБА_6 чи іншою особою виконані підписи на оспорюваних договорах земельних ділянок (т.1 а.с.113). При чому судом для проведення експертизи були витребуванні зразки підпису ОСОБА_6, які зазначали позивачі, а саме безпосередньо оригінали оспорюваних договорів, типовий договір оренди земельної ділянки від 26.02.2002 року, акт від 21.01.1991 року про поділ майна подружжя між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, акт приймання-передачі від 15.08.2003 року, заповіт від 17.02.2009 року, складений від імені ОСОБА_6, договір №180309211331 про користування електричною енергією між ОСОБА_6 та Пологівським РЕМ від 07.03.2005 року, пенсійну справу №694 на ОСОБА_6, яка містить в собі трудову книжку колгоспника.

Згідно до висновків №84-13 судової почеркознавчої експертизи від 30 серпня 2013 року вирішити питання ким, ОСОБА_6 чи іншою особою, виконані підписи від імені ОСОБА_6 в оспорюваних договорах оренди земельних ділянок не виявилось за можливе з тих підстав, що представлені у якості зразків підпису ОСОБА_6 істотно різняться між собою, досліджувані підписи являють собою дуже обмежений обсяг графічної інформації , обумовлений її стислістю і простотою будови, що не дозволяє в повному обсязі перевірити їх стійкість та індивідуальність і дати їм однозначну оцінку (т.1 а.с.128-136).

Також 05 грудня 2013 року районним судом було задоволено клопотання позивачів про витребування доказів у вигляді оригіналу заяви ОСОБА_6 про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7, яка зберігається у спадковій справі №865/2001 та оригіналу картки №1 на отримання паспорту ОСОБА_6 (т.1, а.с.179), крім того, долучені до матеріалів справи за клопотанням позивачів інші оригінали письмових документів, у яких містились вільні зразки підпису померлого ОСОБА_6 (накладні КСП ім.Ульянова від 25.12.1991р., 22.08.1994р., трудові книжки ОСОБА_8, ОСОБА_9.(т.1 а.с.187).

Ухвалою районного суду від 18 грудня 2013 року за клопотанням представника позивачів, з врахуванням наявності додаткових зразків підпису померлого ОСОБА_6 було призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу (т.1 а.с.190-191). Проте відповідно до висновку №175-13 цієї судової почеркознавчої експертизи від 20 січня 2014 року вирішити питання не представилось можливим у зв'язку з непридатністю зразків підписів ОСОБА_6 для проведення ідентифікаційного почеркознавчого дослідження, оскільки зразки підписів мають значний розрив в часі, а зразки, найбільше наближені по часу виконання надані в незначній кількості та мають високу варіаційність (т.1, а.с.198-205).

Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.1997 року роз'яснено, що первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження.

Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експертові.

У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.

Виходячи з вищенаведених роз'яснень вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи вдруге судову почеркознавчу експертизу та направляючи додаткові об'єкти дослідження, помилково назвав її додатковою. Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції призначено дві судові почеркознавчі експертизи, проведення яких було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз у відповідності до переліку регіональних зон обслуговування, що відповідає вимогам «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерство юстиції України за N 53/5 від 08.10.1998 року.

За клопотанням апелянтів апеляційним судом була витребувана спадкова справа №865/3/2001, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, з метою здобуття нового вільного зразку підпису ОСОБА_6 Проте, у вказаній спадковій справі наявний лише один підпис ОСОБА_6, який вже був предметом дослідження судової почеркознавчої експертизи №175-13 від 20 січня 2014 року (т.1, а.с.198-205).

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно до роз'яснень викладених у п.11 Постанові Пленуму Верховного Суду України N 8, 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

В судовому засіданні апеляційного суду допитані судові експерти ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що виконували судові експертизи у вказаній справі, які пояснили суду, що через брак вільних зразків не змогли вирішити питання, викладені в ухвалах суду про призначення судових почеркознавчих експертиз.

Апелянти наполягали на необхідності призначення повторної експертизи лише з тих підстав, що вільні зразки підписів ОСОБА_6, що були витребувані судом за клопотанням позивачів (вони ж і апелянти) і надані експертам для дослідження, не всі виконані ОСОБА_6 Зазначали, що лише п'ять з десяти вільних зразків безумовно виконанні ОСОБА_6 Проте, такі твердження апелянтів мають характер припущень і не доводять підставності сумнівів у правильності і повноті висновків експертів. Таким чином, підстав для призначення повторної експертизи у суду не було.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно вважав, що позивачі посилаючись на висновок спеціаліста №133 від 21.05.2012 року, не довели належними та допустимими доказами, що їх батько ОСОБА_6 не підписував оспорювані договори оренди земельних ділянок. А тому обґрунтовано відмовив як у задоволенні позовних вимог про визнання недісними оспорюванних договорів оренди, так і у похідних вимогах про витребування земельних ділянок, що були предметом цих договорів.

Апеляційна скарга не містить доводів та посилання на докази, які спростовували б висновок суду першої інстанції.

Тому колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 307 , 308 , 313 - 315 , 317 ЦПК України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: