Рішення

від 10.06.2014 по справі 433/612/14-ц

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/612/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 року, Троїцький районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді - Бондаренко Л.І.

при секретарі - Соломіній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лотуре-Агро» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

В С Т А Н ОВ И В :

До суду з відповідним позовом звернувся позивач, який в обґрунтування своїх вимог зазначив, між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки без номеру та дати, предметом якого є земельна ділянка площею 7,1187 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тимонівської сільської ради Троїцького району, Луганської області. Вказаний договір зареєстровано 30.03.2007 року. Але ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, тобто ще до державної реєстрації договору. Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 21.06.2007 року за ним було визнано право власності на вищевказану земельну ділянку. Його неодноразові звернення до ТОВ «Лотуре-Агро» про надання йому на руки примірника договору для ознайомлення були проігноровані. Тільки на теперішній час він отримав примірник договору та встановив, що в ньому відсутній ряд істотних умов, визначених чинним законодавством. Даний договір не містить ряду істотних умов, зокрема передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, також відсутня дата, місяць та рік його складання. На підставі викладеного, просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі. На задоволенні позову наполягає в повному обсязі.

Представник ТОВ «Лотуре-Агро» в судове засідання не з'явився, про час і дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши та перевіривши матеріали справи, вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2, з однієї сторони, та ТОВ «Лотуре-Агро», з іншої сторони, було укладено договір оренди землі без номеру та дати, предметом якого є земельна ділянка площею 7,1187 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області (кадастровий номер земельної ділянки 4425487000:12:002:0034) (а.с. 11-14).

Вказаний Договір зареєстровано 30 березня 2007 року за № 254870/040741800043, таким чином, згідно норм чинного законодавства, він є укладеним з дати його державної реєстрації (а.с. 12).

Однак, ОСОБА_2, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 21 червня 2007 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на вищевказану земельну ділянку, яка є предметом даного Договору оренди землі (а.с. 17).

На ім'я ОСОБА_1 було видано відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 107262 (а.с. 16).

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час реєстрації Договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її винесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На даний момент ОСОБА_1 стало відомо, що в порушення ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року з наступними змінами даний договір не містить ряду істотних умов, зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідних положень" Земельного Кодексу України до 1 січня 2013 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Відповідно до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Згідно зі ст. 133 Земельного кодексу України у заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них - право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом.

Діюче земельне законодавство допускає передачу у заставу або до статутного фонду товариства права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у власності громадянина.

Таким чином, саме сторони у договорах оренди земельних ділянок мали врегулювати питання про можливість або неможливість передачі у заставу або до статутного фонду товариства означеного майнового права.

Проте, в зазначеному Договорі оренди земельної ділянки зазначена умова відсутня.

Вищезазначену правову позицію підтримує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 07 грудня 2011 року по справі 6-28568св11, у складі головуючого судді Сімоненко В.М., суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П., Олійник А.С., Ступак О.В.) та Верховний суд України (лист

від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (узагальнення)").

Кім того, п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що однією з істотних умов є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Порушуючи вимоги даної норми, в розділі 3 Договору не зазначено строків орендної плати, що, в свою чергу, призводить до порушення права орендодавця, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», на своєчасне отримання орендної плати.

Крім цього відсутність вказаної вище істотної умови Договору оренди землі унеможливлює виконання п.5 розділу 3 Договору, щодо справляння пені в розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення невнесеної орендної плати.

П. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору передбачено, строк дії договору оренди землі. Згідно приписів ст. 19 вказаного вище Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років; при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Проте всупереч вимог вказаного вище ЗУ «Про оренду землі» в п. 1 розділу 2 Договору вказано «Договір укладено на десять років», однак при зазначенні даної істотної умови не враховано період ротації основної сівозміни.

Крім цього, в порушення вимог Постанов Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року «Про затвердження Типового договору оренди землі», в договорі оренди землі відсутні дата, місяць та рік його складання.

Також, п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що однією з істотних умов є умови збереження стану об'єкта оренди.

В розділі 4 Договору «Умови використання земельної ділянки» зазначені умови збереження стану об'єкту, а саме «дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм та правил», проте в договорі не зазначені інші конкретні умови збереження об'єкту оренди передбачені чинним законодавством. Зазначена умова договору не відповідає природі Закону України «Про охорону земель» та Земельного кодексу України, якими передбачено умови збереження об'єкту оренди (земельної ділянки), які визначені як система заходів спрямованих на охорону земель з метою їх збереження, які зобов'язані виконувати як власники, так і користувачі земельних ділянок, тому не можна вважати дану мову, як зазначену в договорі.

Згідно статті 162 Земельного Кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення.

Згідно п.п. а, б, в, ґ статті 164 Земельного кодексу України охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

д) консервацію деградових і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Згідно статті 35 Закону України «Про Охорону Земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами,які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

До актів цивільного законодавства, безумовно, належить і ЗУ «Про оренду землі».

Тобто, правочин може бути визнаний недійсним, якщо він укладений з порушенням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Таким чином, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів цілком відповідає вимогам діючого цивільного законодавства, договір оренди землі, укладений між відповідачем та ОСОБА_2, є укладеним з часу державної реєстрації, тобто з 30 березня 2007 року, однак ОСОБА_2 на той момент вже померла, і на той час діяла норма ст.15 ЗУ «Про оренду землі» , яка передбачає ряд вищезазначених істотних умов договору оренди землі, проте такі суттєві умови відсутні в договорі оренди землі, а також має місце порушення відповідачем свого зобов'язання по сплаті орендної плати, що є підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним у судовому порядку.

Позивач звернувся із своїми вимогами в рамках строку позовної давності.

Згідно ст. 256, 257 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч. 1 ст. 261 ЦКУ вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Також, згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки ОСОБА_1 отримав доступ до спірного договору і, відповідно, довідався про порушення моїх прав лише на теперішній час, тобто у травні місяці 2014 року, початком перебігу позовної давності є саме зазначена дата, тобто дата, коли він отримав примірник спірного договору оренди землі на руки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом у межах строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України , також підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо відшкодування судових витрати у розмірі 243,60 грн. та витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 420,00 грн.

На підставі ст.215, 216, 261 ЦК України, ППВСУ від 03.03.2004 року № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», ст.ст. 1, 2, 15, 20 ЗУ «Про оренду землі», керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Лотуре-Агро» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди землі без номеру та дати, укладений між ОСОБА_2, з однієї сторони, та ТОВ «»Лотуре-Агро», з іншої сторони, зареєстрований 30 березня 2007 року за № 254870/04074180043, предметом якого є земельна ділянка площею 7,1187 га, яка розташована на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області(кадастровий номер земельної ділянки 4425487000:12:002:0034.

Стягнути з ТОВ «Лотуре-Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243,60 грн.

Стягнути з ТОВ «Лотуре-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 420,00 грн.

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Л.І. Бондаренко