Рішення

від 23.06.2014 по справі 911/1808/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 911/1808/14

за позовом Приватного підприємства «АВТО «ЛІСС», Київська обл., м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари», Київська обл., м. Буча

про стягнення 27195,46 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.05.2014 р. до господарського суду звернулось Приватне підприємство «АВТО «ЛІСС» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» (далі - відповідач) про стягнення 27195,46 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 09.07.2012 р. № 34/12 щодо оплати поставленого товару. У зв'язку з цим Позивач просив суд стягнути з Відповідача 27195,46 грн. заборгованості, з якої: 16480,03 грн. основного боргу, 1033,98 грн. пені, 246,40 грн. штрафу та 9435,05 грн. упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1808/14 та призначено її до розгляду на 23.06.2014 р.

23.06.2014 р. через відділ діловодства суду надійшов лист Позивача б/№, б/дати (вх. № 11947/14), в якому Позивач повідомив, що після подання до суду позовної заяви Відповідачем було частково сплачено основний борг на загальну суму 5493,67 грн., зокрема 2747,00 грн. згідно платежу № 22835 від 22.04.2014 р. та 2746,67 грн. згідно платежу № 22890 від 30.05.2014 р. До листа Позивача додано копії відповідних банківських виписок.

В судове засідання 23.06.2014 р. з'явився представник Позивача, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов суду не надав.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2012 р. між Приватним підприємством «АВТО «ЛІСС» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 34/12 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а саме моторні, гідравлічні, трансмісійні, промислові масла - надалі Товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. п. 2.1., 2.3. Договору, поставка товару здійснюється партіями, в об'ємах, згідно письмових заявок покупця, що є невід'ємною частиною даного договору, протягом двох календарних днів з моменту отримання постачальником такої заявки. Датою постачання-відвантаження товару вважається дата у видатковій накладній.

За умовами п. 3.1. Договору, розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту прийняття покупцем товару.

Частиною 7 Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з можливістю його подальшої пролонгації. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час його дії. Якщо на протязі терміну дії договору він не був розірваний однією із сторін, договір вважається автоматично пролонгованим.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 19254,00 грн. за видатковими накладними від 14.08.2013 р. № 286, від 29.08.2013 р. № 307 та від 16.09.2013 р. № 331, копії яких додано Позивачем до позовної заяви.

Із зазначеного вбачається, що сторонами спору підписано видаткові накладні на загальну суму 19254,00 грн. без зауважень та за відсутності з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення Позивачем умов Договору, тобто, Відповідач не заперечував щодо кількості, якості, вартості товару за підписаними видатковими накладними.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за Договором.

Проте, в порушення свого грошового зобов'язання, вартість поставленого за вказаними видатковими накладним товару Відповідач оплатив лише частково, зокрема станом на 31.12.2013 р. за Відповідачем рахувалася заборгованість на загальну суму 16480,03 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013 р., підписаним та скріпленим печатками Позивача та Відповідача. В подальшому 22.04.2014 р. та 30.05.2014 р. Відповідачем було сплачено 5493,67 грн. боргу. Доказів здійснення Відповідачем інших оплат за Договором до суду не надано.

Абзацами 1, 3 підпункту 4.4. пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, дослідивши надані Позивачем копії банківських виписок від 22.04.2014 р. та від 30.05.2014 р., суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 2746,67 грн. підлягає припиненню на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума заборгованості сплачена Відповідачем 30.05.2014 р., тобто після порушення провадження у цій справі. Що до суми основного боргу 2747,00 грн., яка була сплачена Відповідачем 22.04.2014 р., то в цій частині основного боргу слід відмовити Позивачу у задоволенні, оскільки дана сума була сплачена Відповідачем до порушення провадження у справі, та на момент звернення Позивача з позовом до суду вказана заборгованість не існувала.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді Позивачем підтверджена заборгованість Відповідача по оплаті отриманого товару за Договором у сумі 10986,36 грн.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 10986,36 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 1033,98 грн. пені.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами другою, третьою цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2. Договору, за порушення зобов'язань, зазначених в п. 3.1. даного договору постачальник може стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості переданого, але не оплаченого товару.

Перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, господарський суд встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, а отже вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені за загальний період з 27.09.2013 р. по 14.04.2014 р. за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті товару, отриманого за накладними від 14.08.2013 р. № 286, від 29.08.2013 р. № 307 та від 16.09.2013 р. № 331 підлягає задоволенню повністю в сумі 1033,98 грн.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 246,40 грн. штрафу. Дослідивши нормативне обґрунтування та порядок нарахування штрафу, суд дійшов висновку, що під штрафом у позовній заяві Позивач має на увазі 3% річних, нараховані відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий Позивачем, господарський суд встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, а отже вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період з 27.09.2013 р. по 14.04.2014 р. за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті товару, отриманого за накладними від 14.08.2013 р. № 286, від 29.08.2013 р. № 307 та від 16.09.2013 р. № 331 підлягає задоволенню повністю в сумі 246,40 грн.

Також Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 9435,05 грн. упущеної вигоди. Зазначену вимогу Позивач обґрунтовує тим, що товар, який був поставлений Відповідачу є імпортним та придбавається Позивачем з урахуванням офіційного курсу долара США до гривні. Позивач також посилається на положення договору, укладеного Позивачем з постачальником, в якому передбачено, що ціна відвантаження не є остаточною та коригується на офіційний курс долара США на момент отримання оплати. У зв'язку із значним ростом курсу долара США на момент подання позовної заяви Позивач для продовження господарської діяльності зможе закупити меншу кількість продукції, ніж при своєчасному погашенні Відповідачем заборгованості, та відповідно отримає менший прибуток.

Дослідивши вказану позовну вимогу та її обґрунтування, судом встановлено, що за розрахунком Позивача, який міститься в позовній заяві, ним заявлено саме курсову різницю, проте упущена вигода відповідно до положень ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України є різновидом збитків, завданих стороні.

Як вбачається з Договору, правовідносини між сторонами у справі не є зовнішньоекономічними та Договір не містить положень щодо можливості коригування ціни товару відносно офіційного курсу будь-якої іноземної валюти на момент оплати отриманого товару, та посилання Позивача на наявність таких положень у договірних відносинах з іншими контрагентами Позивача не приймаються судом, оскільки наявність таких положень в договорах Позивача з постачальниками не впливає на правовідносини Позивача та Відповідача за Договором.

Згідно ч. 2, 4 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Проте Позивачем всупереч положенням ст. 623 ЦК України та ст. 226 ГК України не доведено факту завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, отже позовна вимога про стягнення з Відповідача упущеної вигоди у сумі 9435,05 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог. Сума судового збору за позовну вимогу, провадження в частині якої припинено підлягає стягненню з Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» (08294, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84; код ЄДРПОУ 30530431) на користь Приватного підприємства «АВТО «ЛІСС» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 45, кв. 28; код ЄДРПОУ 32518699) 10986 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 36 коп. основного боргу, 1033 (одну тисячу тридцять три) грн. 98 коп. пені, 246 (двісті сорок шість) грн. 40 коп. 3% річних та 1008 (одну тисячу вісім) грн. 61 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі № 911/1808/14 в частині стягнення основного боргу у сумі 2746,67 грн. припинити.

4. В частині позовних вимог про стягнення 2747,00 грн. основного боргу та 9435,05 грн. упущеної вигоди відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення та підписання рішення 07.07.2014 р.

Суддя Наріжний С.Ю.