Постанова

від 25.06.2014 по справі 821/1460/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1460/14 10 год. 57 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Кермача А.І.,

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АНК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "АНК" (далі - позивач, ПП "АНК") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2013 року за №0008022200 та за №008032200.

Позивач зменшив вказані позовні вимоги, заявивши в судовому засіданні клопотання про їх уточнення шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2013 року -

- за №0008022200 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 79520,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8874,06 грн.;

- за №0008032200 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 159887,63 грн. та за штрафними санкціями у сумі 80723,50 грн.

Уточнені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в акті документальної планової виїзної перевірки від 02.12.2013 року №1638/21-03-22-01/21296967 дійшов необґрунтованих висновків щодо визнання безтоварними правочини між позивачем та його контрагентами TOB "Херсонська нафтова компанія", ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП", оскільки вказаний висновок підтверджується наданими до перевірки первинними документами і не можуть бути визнані недійсними згідно актів перевірок вказаних контрагентів. Крім того, позивач вважає неправомірним висновок щодо визнання безнадійною кредиторську заборгованість по контрагенту-постачальнику ТОВ "Караван Крим" та встановлення розбіжностей між реєстрами кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат за даними рядка 04. Декларації з податку на прибуток за 2012 р., наведених у додатку 2.3-2.5 до акту перевірки, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та підтверджуються даними бухгалтерського обліку та первинними документами. Отже, позивач вважає, що помилковість вказаних висновків вплинула на неправомірне прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у частині їх оскарження.

Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем уточнені вимоги позивача не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є безтоварними, оскільки неможливо підтвердити факт поставки товару, зокрема, у зв'язку з відсутністю договорів, товарно-транспортних накладних та недоліків при їх оформленні. Крім того, безтоварність цих правочинів підтверджується актами, перевірок постачальників позивача, отриманими від інших податкових інспекцій. Відповідач також наполягає, що всі інші порушення позивачем податкового законодавства підтверджені обставинами, зафіксовані в акті документальної планової виїзної перевірки від 02.12.2013 року №1638/21-03-22-01/21296967. Отже, на думку ДПІ, спірні повідомлення-рішення, що винесені за результатами перевірки ПП "АНК" є правомірними і тому вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "АНК" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні з 21.09.1994 року за №906.

В періоді, що перевірявся, ПП "АНК" було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва від 04.02.1998 року №200050173.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА №598055 основними видами діяльності ПП "АНК" є види діяльності за КВЕД-2010, а саме: вантажний автомобільний транспорт, вантажний річковий транспорт, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, будівництво житлових і нежитлових будівель.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 , п. 77.1, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 21.10.13 р. №515 та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова перевірка ПП "АНК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р., про що складено акт за №1638/21-03-22-01/21296967 (далі - акт перевірки .

Згідно висновку цього акту вбачається, що на порушення:

- п. 135.1, пп..135.5.4, п.135.5. ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п.138.4 п.138.8 ст. 138, пп.139 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2756-lV ПП "АНК" занижено податок на прибуток у розмірі 88000,00 грн., в тому числі, за 2-4 квартал 2011 р. у сумі 66013,00 грн., за 2012 рік у сумі 21987,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.15 Податкового кодексу 02.12.10 р. № 2756-IV ПП "АНК" занижено податок на додану вартість на загальну суму 163005,00 грн., у тому числі, за листопад 2011 року - 26924,00 грн., за січень 2012 року - 122410,00 грн., за лютий 2012 року в сумі - 1949,00 грн., за березень 2012 року - 2151,00 грн., за серпень 2012 року - 4939,00 грн., за грудень 2012 року - 4632,00 грн.

За результатами зазначених порушень ДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 11.12.2013 року -

- №0008022200 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 98994,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 88000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10994,00 грн.;

- №0008032200 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 244508,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 163005,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 81503,00 грн.

Позивач з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх частково протиправними та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2013 року -

- № 0008022200 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 79520,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8874,06 грн.;

- №0008032200 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 159887,63 грн. та за штрафними санкціями у сумі 80723,50 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що фактичною підставою для нарахування оскаржуваних сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, слугували висновки податкового органу про те, що -

- на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, встановлено заниження ПП "АНК" суми валового доходу за 2-4 кв. 2011 року в сумі 8 797,00 грн., що вплинуло на збільшення податку на прибуток в сумі 2 023,00 грн. (2023,00 х 23%);

- внаслідок не віднесення ПП "АНК" до складу валового доходу кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, в сумі 1384,20 грн. по контрагенту ТОВ " Караван Крим" та не віднесення з цих підстав до податкових зобов'язань з ПДВ загальної суми 4632,00 грн. по підприємствам "Буди новації", "Караван Крим", "Коминтерн", "Евробетон", встановлено заниження вказаних показників звітності, що вплинуло на збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 290,68 грн. та з податку на додану вартість в сумі 4632,00 грн.;

- на порушення п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток ПП "АНК" включено до валових витрат непідтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами суми витрат, наслідок чого встановлено завищення валових витрат за 2012 рік у розмірі 18569,0 грн., що вплинуло на збільшення податку на прибуток в сумі 3900,00 грн. (3 900,00 х 21 %);

- правочини, укладені між позивачем та контрагентами - постачальників TOB "Херсонська нафтова компанія", ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат за 2011 рік на загальну суму 736 578,00 грн., за 2012 рік на загальну суму 44 364,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 155 255,00 грн. у відповідних звітних періодах.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних сум нарахувань за податковими повідомленнями - рішеннями, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Щодо правомірності висновку ДПІ про заниження позивачем за 2-4 кв. 2011 року валового доходу в сумі 8797,00 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з стор. 32 акту перевірки, то ревізор - інспектор на підставі первинних документів та інших документів, встановив порушення ПП "АНК" п. 135.1 статті 135 Податкового Кодексу України, в частині не вірного включення по рядку 01 Декларації " Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02)" звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПК України" суми валового доходу за 2-4 квартал 2011 року у розмірі 8797,0 грн., що відображено у додатку 2.2 та 2.6 до Акту перевірки.

В судовому засіданні представник позивача визнав вказаний висновок ДПІ правомірним у зв'язку з допущеними помилками бухгалтера, проте пояснив, що вказане порушення не може бути підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2023,00 грн. (2023,00 х 23%), оскільки на стор. 35 акту перевірки ревізор-інспектор обґрунтовано встановив у 2 - 4 кварталах 2011 року заниження ПП "АНК" валових витрат по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток у загальній сумі 458361,00 грн., що вплинуло на виникнення у 2011 року від'ємного значення (збиток) за вказаним видом податку.

Відповідач будь-яких додаткових пояснень щодо обґрунтованості збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2023,00 грн. суду не надав.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної норми ПК України вбачається, що на об'єкт оподаткування податком на прибуток безпосередньо впливає як зміна показника валового доходу так і зміна показника валових витрат.

Як вбачається зі стор. 35 акту перевірки, то податковим органом встановлено порушення позивачем п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, оскільки на його думку ПП "АНК" за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. включено по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток валові витрати, які непідтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, в результаті чого за 2-4 квартал 2011 року занижено валові витрати у сумі 458361,00 грн.

Отже, судом встановлено, що в ході проведення даної перевірки ревізором - інспектором встановлено порушення правомірності формування показників звітності за 2011 рік, які вплинули як на збільшення валового доходу в сумі 8797,00 грн. так і на збільшення валових витрат в сумі 458361,00 грн., в результаті чого виникло від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 449564,00 грн. (дохід 8797,00 грн. - витрати 458361,00 грн.), що унеможливлює наявність об'єкту оподаткування податком на прибуток внаслідок встановлення даного порушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неправомірне збільшення позивачу податку на прибуток в сумі 2023,00 грн.

Щодо правомірності висновку ДПІ про заниження позивачем за 2012 рік валового доходу в розмірі 1384,20 грн., та податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 4632,00 грн., що складають кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності, то суд встановив наступне.

Як вбачається з стор. 32 акту перевірки, то в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України позивачем не включено за 2012 рік до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість, яка обліковується по pax. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на загальну суму 41 764,16 грн., а саме : "Буди новації" у сумі 18591,96 грн., "Караван Крим" в сумі 1384,20 грн., "Коминтерн" в сумі 2818,00 грн., "Евробетон" в сумі 5000,0 грн., Арапов (не платник ПДВ ) у сумі 9970,0 грн., Старченко (не платник ПДВ ) у сумі 4000,00 грн., оскільки на момент перевірки ПП "АНК" по вищевказаним підприємствам не надано укладені угоди, первинні документи або судові позови.

В судовому засіданні представник позивача за вказаним порушенням визнав заниження валового доходу за 2012 рік у сумі 40379,96 грн., проте не погодився з висновком ДПІ щодо визнання безнадійною кредиторську заборгованість в сумі 1384,20 грн., яка виникла по підприємству " Караван Крим", оскільки вважає, що вказана сума заборгованості є залишком несплаченої вартості товару, яка виникла станом на 17.12.2010 р., тому на момент перевірки не є безнадійною кредиторською заборгованістю.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають, зокрема суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 цього Кодексу сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, протягом яких кредитор має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Судом встановлено, що відображення в бухгалтерському обліку ПП "АНК" кредиторської заборгованості по постачальнику ТОВ " Караван Крим" в сумі 1384,20 грн., сторонами не оспорюються, тому суд вважає вказані факти доведеними.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що взаємовідносини між ПП "АНК" та ТОВ " Караван Крим" здійснювались протягом 2010 року без укладання письмової угоди, а поставка щебеню від вказаного постачальника здійснювалось партіями і відповідно оплата здійснювалась по мірі його отримання, про що свідчить картка рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Караван Крим" з відображенням приходних накладних та банківських виписок.

Внаслідок дослідження картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Караван Крим" за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2012 р., судом встановлено, що станом на 05.05.2010 р. обліковується дебіторська заборгованість ТОВ "Караван Крим" перед позивачем в сумі 4800,00 грн., а станом на 17.12.2010 р. обліковується кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Караван Крим" в сумі 1384,20 грн., яка складає залишок несплаченого щебеню, отриманого внаслідок неодноразових поставок протягом 2010 року.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що внаслідок не визначеності сторонами обов'язків по сплаті вартості товару, отриманого партіями протягом 2010 року, початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення залишку кредиторської заборгованості виникає з дати останньої сплати вартості певної партії товару, яка в даному випадку є 17.12.2010 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні законні підстави вважати кредиторську заборгованість позивача перед ТОВ "Караван Крим" в сумі 1384,20 грн., як безповоротною фінансовою допомогою, оскільки у 2012 році не сплинув трирічний строк позовної давності, і тому неправомірним є збільшення податковим органом валового доходу за 2012 рік на вказану суму.

Крім цього, суд відмічає, що за змістом акту перевірки податковий орган не визначає строк виникнення зобов'язань щодо сплати товару, а також граничний строк, коли таке зобов'язання має бути виконане у разі відсутності вимоги кредитора, тому на думку суду, позиція податкового органу, який самостійно визначає наслідки невизначеності строку виконання зобов'язання і встановлює спеціальний порядок, виконання зобов'язання є неправомірною.

Також ревізор-інспектор вказує, що дане порушення є суміжним з порушенням при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ, тому на стор. 40 акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК в частині неправомірного включення у грудні 2012 року до складу податкового кредиту суму 4632,00 грн., яка складає суму ПДВ за кредиторською заборгованістю, по якій минув строк позовної давності по постачальникам "Буди новації", "Караван Крим", "Коминтерн", "Евробетон", оскільки вважає, що внаслідок отримання товару та його несплатою протягом позовної давності відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів у підприємства відсутнє. При цьому, на думку ДПІ, якщо платник податку при придбанні товарів (послуг) на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до розділу II реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в даному випадку на підставі бухгалтерської довідки.

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту передбачено ст.192 Податкового кодексу України, зокрема, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, аналіз вказаної норми Податкового кодексу передбачає обмежений перелік операцій щодо яких можливе здійснення коригування раніше відображеного ПДВ, і до якого не входять операції зі списання кредиторської заборгованості, по якім минув строк позовної давності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановивши позивачу порушення пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України та збільшивши податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 4632,00 грн., податковий орган діяв не у відповідності до вищевказаних вимог Податкового кодексу України.

Щодо правомірності висновку ДПІ про завищення валових витрат за 2012 рік у сумі 18569,0 грн., яка не підтверджена розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, то суд встановив наступне.

Як вбачається з стор. 35 акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, оскільки на його думку ПП "АНК" за період з 01.10.11 по 31.12.12 включено до валових витрат по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток витрати, які непідтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, в результаті чого по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток за 2012 рік завищено валові витрати у сумі 18569,00 грн., що наведено у додатку 2.3-2.5 до Акту перевірки. При цьому, ревізор-інспектор вказує про неможливість встановити конкретні причини відхилення та визначити конкретні документи, які необґрунтовано вплинули на розмір відповідних показників.

Підпунктом 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вказані законодавчі положення, платник податку для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення господарської діяльності, має право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат за умови наявності належного документального підтвердження понесених витрат.

Судом встановлено, що висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат у сумі 18569,00 грн. по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток за 2012 рік ґрунтується на різниці між загальною сумою 18358 978,00 грн., яка включає суми по бухгалтерським КТ рахункам №№20,28 "собівартість придбаних товарів" у розмірі 11910 907,00 грн., №13 (амортизаційні відрахування) у розмірі 1934185,00 грн., №311 "за обслуговування банками" у розмірі 14468,00 грн., №39 (витрати майбутніх періодів) у розмірі 70786,00 грн., №631 (послуги сторонніх організацій) у розмірі 2323 343,00 грн., №684 (відсотки по кредитам та лізингу) у розмірі 868050,00 грн., №642 ( податки та збори) у розмірі 199164,00 грн., №651 (ЄСВ) у розмірі 285958,00 грн., №661 (заробітна плата) у розмірі 752117,00 грн. та загальною сумою 18377547,00 грн., відображеною по рядку 04 "витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" декларації з податку на прибуток за 2012 р.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо вказаного висновку відповідача, пояснивши, що в декларації по податку на прибуток за 2012 рік відображено значно менші показники понесених підприємством витрати, оскільки ДПІ у м. Херсоні відмовляється приймати декларацію по податку на прибуток із збитками. При цьому, представник позивача не заперечив щодо правильності відображення ревізором-інспектором у додатку 2.3-2.5 до акту перевірки сум витрат у розрізі бухгалтерських рахунків. Проте, представник позивача вказав, що ревізором-інспектором не враховано, що підприємством не були задекларовані фактично понесені витрати комісії по лізингу на суму 110,0 грн., які відображені в звіті про фінансові результати за 2012 р., а також сплачені відсотки за кредитом в сумі 215,9 тис. грн., та сплачені комісійні по лізингу на суму 1961,3 т. грн., що відповідно вплинуло на вказану суму розбіжностей між даними бухгалтерських рахунків та показниками декларації.

Відповідач будь-яких додаткових пояснень щодо обґрунтованості вказаного порушення суду не надав.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, розрахунок валових витрат, які були задекларовані у декларації з прибутку підприємств за 2012 р., витяги оборотів по рахунках №13 (амортизація), №20 (матеріали), №281 (товар), №39 (затрати майбутніх періодів), №631 (постачальники), №642 (податки), №651 (ЄСВ), №661 (заробітна плата), №684 (відсотки по кредитам та лізингу) судом встановлено наступне.

Згідно рядку 04 "витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" декларації з податку на прибуток за 2012 р. позивачем задекларовано суму витрат 18377547,00 грн., яка у порівняні зі складовими частинами витрат, відображених у додатку 2.5. до акту перевірки, включає значно меншу суму задекларованих витрат по бухгалтерському КТ рах. №631 (послуги сторонніх організацій) 2231908,51 грн., що на 91433,43 грн. менше, ніж за даними бухгалтерського обліку. Крім того, за даними бухгалтерського КТ рах. №93 (комісія по лізингу) обліковується сума витрат 110000,00 грн., яка задекларована позивачем у складі валових витрат по ряд 04 декларації з податку на прибуток за 2012 р., проте вказана сума витрат відсутня у переліку витрат за даними бухгалтерського обліку, наведеному у додатку 2.5. до акту перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що сума відхилень валових витрат між даними бухгалтерськими обліку та даними декларації з податку на прибуток за 2012 р., складає різницю між сумою витрат 110000,00 грн. по рах. №93 (комісія по лізингу), та різницею у сумі витрат 91433,43 грн. рах. №631 (послуги сторонніх організацій), які не були враховані ревізором - інспектором під час проведення перевірки, що спростовує висновок ДПІ щодо завищення позивачем валових витрат за 2012 рік у сумі 18569,0 грн.

При цьому, суд відмічає, що Податковий кодекс України не обмежує платника податку правом самостійно визначати перелік витрат та їх сум, які підлягають декларуванню у складі валових витрат відповідного звітного періоду. Податковий орган не вправі під час перевірки підміняти волевиявлення позивача та на свій розсуд вирішувати питання, які віднесені до повноважень платника податку.

Щодо правомірності висновку ДПІ про завищення складу валових витрат за 2011 рік на загальну суму 736578,00 грн., за 2012 рік на загальну суму 44364,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 155255,00 грн. у відповідних звітних періодах внаслідок безтоварності господарських операцій по контрагентам - постачальникам TOB "Херсонська нафтова компанія", ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП", то суд встановив наступне.

Як вбачається з стор. 36 акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ПП "АНК" п. 138.1, 138.2, 138.4 п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. в частині включення до складу валових витрат вартість придбаних товарів від TOB "Херсонська нафтова компанія", ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП", з якими встановлено не реальність здійснення господарських операцій, що вплинуло на завищення витрат на загальну суму 780942,00 грн., у тому числі: 2-4 квартал 2011 р. - 736578 грн.; 1 квартал 2012 р. - 30590 грн.; півріччя 2012р.- 39696грн.; 3 квартали 2012 p.- 39696 грн. 2012 рік - 44364 грн. Крім того, з аналогічних підстав на стор. 40 акту перевірки податковим органом відображено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, що вплинуло на завищення податкового кредиту на загальну суму 155255,00 грн., у т.ч. за листопад 2011 року - 26924,00 грн., за січень 2012 року - 122410,00 грн., за лютий 2012 року в сумі - 1949,00 грн., за березень 2012 року - 2151,00 грн., за серпень 2012 року - 4939,00 грн., за грудень 2012 року - 4632,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість даного висновку податкового органу, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що порушення позивачем вищевказаних норм Податкового Кодексу України вмотивовані ДПІ наступними обставинами.

Так, щодо контрагента - постачальника TOB "Херсонська нафтова компанія" ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вказує на отримання від Генічеської МДПІ у Херсонській області ДПС акту від 25.04.2013 р. №73 /22-0/37722298 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Херсонська нафтова компанія" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB "Саноіл Торг" за жовтень, листопад 2011 року та з контрагентами - покупцями за вказані періоди, для відпрацювання по ланцюгу постачання, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування у TOB "Херсонська нафтова компанія" (код 37722298) при придбанні дизпалива у контрагента постачальника ТОВ "Саноіл Торг" (код 37269136) на загальну суму ПДВ - 220651,85 грн., та продажу цього дизпалива на адресу контрагентів покупців на загальну суму ПДВ - 230994,21, в т. ч. по покупцю ПП "АНК", а також встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників валових доходів та валових витрат; перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, що свідчить про документування TOB "Херсонська нафтова компанія" з ПП "АНК" господарських операцій без мети їх реального настання.

Крім того, ДПІ вказує, що поставка TOB "Херсонська нафтова компанія" на адресу ПП "АНК" дизельного палива не підтверджується належним чином складеними первинними документами, зокрема в ході перевірки ПП "АНК" не надано до перевірки копії первинних документів, витребуваних листом-запитом від 12.11.2013 р. за №4604/10/21-03-22-01-05, відсутні деякі додаткові угоди та сертифікати якості товару, які передбачені генеральним договором поставки, відсутні видаткові та податкові накладні та деякі товарно-транспортні накладні або оформлені з порушеннями.

На підставі вказаних обставин, відповідач зробив висновок про те, що ПП "АНК" безпідставно віднесено до складу витрат придбання дизельного палива в сумі 736577,55 грн., що не підтверджено відповідними первинними документами та відповідно неправомірне включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по даним операціям на загальну суму 147315.51 грн. а саме: за листопад 2011 року - 26924,45 грн., за січень 2012 року - 120391,06 грн.

Щодо контрагента - постачальника ПП "Градостройінвест-СВ" ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вказує про здійснення заходів з метою проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Градостройінвест-СВ" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками TOB "Фірма "Радіус Інвест" (37517328), TOB "Компанія "Дельта Групп Інвест" (37517333) та з контрагентами покупцями за січень, березень та травень 2012 року, проте перевірку було неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП "Градостройінвест-СВ" (код 34555182) не знаходиться за податковою адресою, про складено акт про відсутність підприємства за юридичною адресою від 21.09.12 р. за №854/22-4/34555182., при цьому станом на момент проведення перевірки ПП "Градостройінвест-СВ" має стан "9", направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження. Враховуючи вищевикладене ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області було складено акти від 02.10.12 № 534/22-4/34555182 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Градостройінвест- СВ" (34555182) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками TOB "фірма "Радіус Інвест" (37517328), TOB "Компанія "Дельта Групп Інвест" (37517333) та з контрагентами покупцями за січень, березень та травень 2012 року", яким встановлено наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "Градостройінвест- СВ" за березень та травень 2012 року з вказаними контрагентами, оскільки працівниками ДПІ у Переяслов-Хмельницької ОДПІ Київської області складено акт №85/23-1/37517328 від 25.06.2012р., відповідно якого правочини вчинені TOB "Фірма "Радіус Інвест" є нікчемними, а також акт №86/23-1/37517333 від 25.06.2012 р., відповідно до якого правочині вчинені TOB "Компанія " Дельта Групп Інвест" визнано нікчемними.

На підставі вказаних обставин, відповідач зробив висновок про те, ПП "АНК" безпідставно до складу витрат придбання ТМЦ від ПП "Градостройінвест-СВ" в сумі 29953,75 грн., що не підтверджено відповідними первинними документами, у т.ч. у І кв. 2012 року в сумі 20 847,50 грн., у ІІ кв. 2012 р. в сумі 9106,25 грн., та, відповідно, неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по даним операціям в сумі 5990,75 грн., а саме: за січень 2012 року - 2019,00 грн., за березень 2012 року - 2150,50 грн., за серпень 2012 року - 1821,25 грн.

Щодо контрагента - постачальника ПП "Інтерметал-СП" ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вказує про проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Інтерметал-СП" (36419500) з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. та складання акту від 09.07.12 р. № 97/15-3/36419500 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інтерметал-СП", оскільки підприємство має стан платника "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі вказаних обставин, відповідач зробив висновок про те, що ПП "АНК" безпідставно віднесено до складу витрат придбання ТМЦ від ПП "Інтерметал-СП" в сумі 9742,75 грн., що не підтверджено відповідними первинними документами та відповідно неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по даній операції за лютий 2012 року в сумі 1948,55 грн.

Суд вважає, такі висновки відповідача такими, що не відповідають обставинам справи та нормам діючого податкового законодавства, виходячи з наступних підстав.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з 01.04.2011 року врегульовані положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі - ПК України).

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для визначення права підприємства на податковий кредит та підстав для формування складу валових витрат по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:

здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України);

наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, та податкової накладної (п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 ПК України);

придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Як встановлено судом та підтверджується описовою частиною акту перевірки, що між TOB "Херсонська нафтова компанія" ( за договором Постачальник) та ПП "АНК" (за договором - Покупець) укладено генеральний договір поставки дизельного пального від 03.10.11 р. № ХНК-0310-3, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти (далі - "Товар") з оформленими додатковими угодами та іншими товарносупроводжуючими документами (видаткової накладної та товарно-транспортної накладної) та сплатити їх вартість у відповідності з умовами Договору та додаткових угод. При передачі нафтопродуктів Продавець за вимогою Покупця надає сертифікати відповідності з зазначенням найменування нафтопродуктів. Відвантаження продукції здійснюється автомобільним або залізничним транспортом, якщо додатковою угодою не визначений порядок відвантаження продукції іншими видами транспорту. Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за якістю і кількістю, а право власності на Товар, таким, що перейшов від Постачальника до Покупця в момент підписання документів, передбачених Договором. Оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку або за умовами, передбаченими в додатковій угоді.

При цьому, в акті перевірки ревізор-інспектор вказує, що у жовтні 2011 року TOB "Херсонська нафтова компанія" задокументувало на адресу позивача поставку дизельного палива у загальній кількості 18060 л. на загальну суму без ПДВ 134622,25 грн., сума ПДВ 26924,45 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, ТТН, перелік яких наведений в акті перевірки. При цьому, вказує, що ТТН містять реквізити: автопідприємство ПП ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_2) Водій - ОСОБА_4, автомобіль - державний НОМЕР_3; замовник (платник) - TOB "Херсонська нафтова компанія", вантажоодержувач - ПП "АНК"; пункт навантаження - м. Херсон, вул. Макарова, 44, пункт розвантаження - м.Херсон, Острівське шосе, 1, назва продукції, товару - дизельне паливо, об'єм, відпустив - ОСОБА_5 прийняв: водій - ОСОБА_4, вантаж одержав - ОСОБА_6, дата й час виїзду та прибуття не зазначені. Однак, ревізор-інспектор вказує на відсутність додаткової угоди, видаткової та податкової накладних щодо партії дизельного палива 9030 л. на суму 67818,50 грн., ПДВ 13469,75 грн., а також відсутність податкової накладної щодо партії дизельного палива 9030 л. на суму ПДВ 13454,70 грн.

У листопаді 2011 р. TOB "Херсонська нафтова компанія" задокументувало на адресу позивача поставку дизельного палива у загальній кількості 60260 л. на загальну суму без ПДВ 462140,84 грн., сума ПДВ 92428,16 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними ТТН, перелік яких наведений в акті перевірки. При цьому, ревізор-інспектор вказує на відсутність деяких додаткових угод до генерального договору.

У грудні 2011 р. TOB "Херсонська нафтова компанія" задокументувало на адресу позивача поставку дизельного палива у загальній кількості 18060 л. на загальну суму без ПДВ 139814,50 грн., сума ПДВ 27962,90 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними ТТН, перелік яких наведений в акті перевірки.

Розрахунки з TOB "Херсонська нафтова компанія" проводились у безготівковій формі, заборгованість відсутня.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що протягом перевіреного періоду ПП "АНК" отримало від TOB "Херсонська нафтова компанія" значно більший об'єм дизельного палива, проте з невідомих причин ревізор-інспектор вибірково описав поставку дизельного палива від вказаного постачальника та безпідставно визнав її безтоварною, при цьому в акті перевірки зазначив, що виникнення вказаних витрат пов'язано зі здійсненням підприємством господарської діяльності з надання послуг по перевезенню водним (баржами, теплоходами) та вантажним автотранспортом.

Представник відповідача в судовому засіданні будь-яких пояснень щодо вказаних обставин суду не надав.

Дослідивши зміст акту перевірки позивача суд встановив, що підставою для зменшення валових витрат та податкового кредиту по контрагенту TOB "Херсонська нафтова компанія" є висновок акту ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 25.04.2013 р. №73 /22-0/37722298 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Херсонська нафтова компанія" щодо не підтвердження придбання TOB "Херсонська нафтова компанія" дизельного палива від постачальника ТОВ "Саноіл Торг", оскільки не підтвердження товарності угоди між TOB "Херсонська нафтова компанія" та ТОВ "Саноіл Торг" щодо придбання дизельного палива вплинуло на зменшення TOB "Херсонська нафтова компанія" податкових зобов'язань з ПДВ по покупцю ПП "АНК" у жовтні 2011 року на загальну суму ПДВ - 26924,45 грн., у листопаді 2011 року на загальну суму ПДВ - 92428,00 грн.; у грудні 2011 року на загальну суму ПДВ- 27962,90 грн., що стало підставою для розповсюдження висновків акту перевірки TOB "Херсонська нафтова компанія" шляхом зменшення позивачу аналогічної суму ПДВ, задекларованої у складі податкового кредиту відповідного звітного періоду, що на думку суду є неправомірним.

Щодо доводу ревізора - інспектора про не надання ПП "АНК" до перевірки копії первинних документів на запит ДПІ від 12.11.13 р. за №4604/10/21-03-22-01-05, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до норм пункті 85.4., 85.6. ст.. 85 цього Кодексу при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, в разі ненадання платником податків копій первинних документів у посадової особи податкового органу виникає обов'язок скласти акт довільної форми, який засвідчує факт відмови надати такі документи з зазначенням переліку документів, які платник податків відмовився надати.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що копії документів неможливо було надати через несправність ксероксу.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено обов'язок платника податків щодо надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України.

Судом встановлено, що вказаний обов'язок позивач виконав, надавши до перевірки оригінали документів, про що свідчить додаток до акту перевірки про перелік документів, які були використані ДПІ під час проведення планової перевірки.

Таким чином, суд вважає, що надання позивачем до перевірки первинних документів в оригіналі та відсутність акту про відмову ПП "АНК" надати до планової перевірки копій таких первинних документів, не може доводити факт їх відсутність у розумінні ст.44 ПК України.

Щодо доводу податкового щодо неподання до перевірки органу деяких договірних угод до генерального договору на поставку нафтопродуктів, а також сертифікатів якості товару, які передбачені генеральним договором поставки, та деяких товарно-транспортних накладних або їх оформлення з порушенням, то на думку суду, не може бути вирішальною та єдиною підставою для наявності сумніву в реальності вчинення господарських операцій, оскільки вказані документи не відносяться до первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, як це передбачено ст. 44 Податкового кодексу України. Крім того, суд відмічає, що зберігання паспортів на товар та сертифікатів після використання товару не є обов'язковим, а також сертифікат якості не є документом що підтверджує поставку товару.

При цьому, на думку суду, перевірка реальності здійснення господарських операцій повинна здійснюватись на підставі доказів фактичного здійснення господарських операцій у їх сукупності, оскільки документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, суд відмічає, що позивачем до матеріалів справи надано копії генерального договору поставки дизельного пального від 03.10.11 р. №ХНК-0310-3, додаткові угоди, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які підтверджуються отримання від TOB "Херсонська нафтова компанія" дизельного палива протягом жовтня-грудня 2011 р. на загальну суму без ПДВ 736577,55 грн. та ПДВ на суму 147315,51 грн.

За вищенаведених умов, суд вважає, що позивачем доведено факт виконання ним угоди, наявність господарського змісту угоди з TOB "Херсонська нафтова компанія" з придбання дизельного палива з метою його використання безпосередньо у господарській діяльності шляхом заправки водного та автомобільного транспорту, який належить позивачу на праві власності та підтверджується свідоцтвами про право власності на судна та технічними паспортами на автотранспорт.

Щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП", то на стор. 14-29 акту перевірки ДПІ встановлено, що між позивачем та вказаними контрагентами були укладені усні угоди з поставки товару, про що оформлені видаткові та податкові накладні, здійснена оплата за товар, суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні податкові періоди.

Так, протягом січня, березня та травня 2012р. на умовах усної домовленості ПП "АНК" отримав від ПП "Градостройінвест-СВ" газобетон та арматуру на загальну суму без ПДВ 29953,75 грн. та сума ПДВ 5990,75 грн., що підтверджується видатковими на податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 15 акту перевірки та копії яких залучено до матеріалів справи. Оплата за отримані ТМЦ здійснювалась у безготівковій формі. Транспортування товару проводилось власним автотранспортом, яке знаходиться у власності позивача (ГАЗ-3 309 держ.ном. ВТ1670AM), що підтверджується копіями подорожніх листів.

Отриманий товар використано на власному виробництві, що не заперечується відповідачем в акті перевірки та підтверджується наданими до матеріалів справи актами списання ТМЦ.

У лютому 2012 р. на умовах усної домовленості позивач придбав у ПП "Інтерметал-СП" профіль на загальну суму без ПДВ 9742,75 грн., сума ПДВ 1948,55 грн., що підтверджується видатковими на податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 23 акту перевірки та копії яких залучено до матеріалів справи. Оплата за отримані ТМЦ здійснювалась у безготівковій формі. Транспортування товару проводилось власним автотранспортом, яке знаходиться у власності позивача ( ГАЗ-3309 держ.ном. ВТ 1670 AM), подорожні листи додаються.

Отриманий товар використано у власному виробництві, що не заперечується відповідачем в акті перевірки та підтверджується наданими до матеріалів справи актами списання ТМЦ.

Проте, з посиланням на акт від 02.10.12 №534/22-4/34555182 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Градостройінвест- СВ" (34555182) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками TOB "фірма "Радіус Інвест" (37517328), TOB "Компанія "Дельта Групп Інвест" (37517333) та з контрагентами покупцями за січень, березень та травень 2012 року", та акт від 09.07.12 р. №97/15-3/36419500 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інтерметал-СП" з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. податковий орган вважає, що складені за наслідками вчинення господарських операцій між позивачем та ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП" первинні документи не підтверджують поставку товару і тому не можуть бути підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, ДПІ вказує, що поставка товару не підтверджується договором поставки.

Інших доводів щодо безтоварності господарських угод з контрагентами ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП" відповідач не наводить.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних доводів ДПІ, суд зазначає про таке.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, якою встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

На думку суду визнання іншими ДПІ нікчемними правочини по ланцюгу постачання контрагентів позивача з їх контрагентами не може впливати на визнання нікчемними правочинів, укладених ПП " АНК", якщо відсутні відповідні належні докази.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

При цьому, суд відмічає, що відповідно до наданих позивачем витягів з ЄДР щодо ПП "Градостройінвест-СВ" та ПП "Інтерметал-СП", то станом на 03.04.2014р. вказані суб'єкти господарювання за час свого існування не змінювало юридичної адреси.

Щодо доводу податкового органу про відсутність у позивача договорів поставки з його контрагентами, то суд вказує, що відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання не позбавлені права укладати угоди в усні формі, що в даному випадку було використано позивачем при взаємовідносинах з щодо ПП "Градостройінвест-СВ" та ПП "Інтерметал-СП".

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтоване зменшення позивачу по контрагенту ПП "Градостройінвест-СВ" валових витрат у 1 кварталі 2012 року на суму 20847,50 грн., у ІІ кварталі 2012 р. на суму 9106,25 грн., а також податкового кредиту в сумі ПДВ 5990,75 грн. за січень, березень, серпень 2012 р.; по контрагенту ПП "Інтерметал-СГІ" валових витрат у 1 кв. 2012 року у сумі 9742,75 грн., а також податкового кредиту у сумі ПДВ 1948,55 грн. за лютий 2012 р.

Додатково суд відмічає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи. Не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність зустрічної перевірки, не декларування податкових зобов'язань постачальниками та стани постачальників (банкрутство, не знаходження підприємства за юридичною адресою, тощо). До того ж ці стани, як вбачається з матеріалів справи, у деяких контрагентів встановлені після закінчення господарських відносин з позивачем.

Дослідження документообігу передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та ін.): контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них (здійснювати аналіз істотних та інших умов договору відповідно до діючого законодавства); додаткові угоди що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад - звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на наведені нормативні акти, суд зазначає, що реквізити первинного документу - це перш за все показники, які характеризують сутність господарської операції. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку.

Судом досліджено, що первинні документи, що надані позивачем до матеріалів справи та надавались в ході проведення перевірки відповідають вимогам наведених норм та сумніву щодо них не виникає, а отже підтверджують реальність господарських операцій ПП "АНК" зі спірними контрагентами, правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування валових витрат та податкового кредиту.

Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Крім цього, згідно наданого ДПІ розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2013 року за №0008022200 у розрізі встановлених порушень, судом встановлено, що внаслідок безтоварності угод позивача з постачальниками TOB "Херсонська нафтова компанія", ПП "Градостройінвест-СВ", ПП "Інтерметал-СП відповідачем зменшено валові витрати за 2011 рік на загальну суму 736578,00 грн., за 2012 рік на загальну суму 44364,00 грн., що загалом складає 780942,00 грн. та додатково нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 73306,00 грн.

В ході розгляду справи судом було зобов'язано надати пояснення щодо застосування ставки 9 % податку на прибуток до встановлених порушень (736578,00 грн. х 9% = 73306,00 грн.), оскільки у 2011 році діяла ставка 23 % податку на прибуток, у 2012 році - 21 %.

Проте, відповідачем вказана вимога суду не виконана.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність податковим органом правомірності визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 159887,63 грн. та по податку на прибуток за основним платежем у сумі 79520,00 грн. згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правомірності нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, то суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 року №0008022200 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток податковим органом нараховано штрафну санкцію у сумі 10994,00 грн., що складає 12,5% від грошового зобов'язання у сумі 88000,00 грн. За змістом податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 року №0008032200 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість нараховано штрафних санкцій у сумі 81503,00 грн., що складає 50% від грошового зобов'язання у сумі 163005,00 грн.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи представником відповідача не надано пояснення щодо обґрунтованості застосування вищевказаного розміру штрафних санкцій.

Враховуючи, що позивачем визнано правомірним збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 8480,00 грн., тому суд вважає правомірним застосування штрафних санкцій у сумі 2120,00 грн., що складає 25% від грошового зобов'язання. Крім того, позивачем визнано правомірним збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3117,37 грн., тому суд вважає правомірним застосування штрафних санкцій у сумі 779,34 грн., що складає 25% від грошового зобов'язання.

Щодо нарахування решти суми штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 8874,06 грн. та по податку на додану вартість у розмірі 80723,50 грн. згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, то суд вважає його неправомірним у зв'язку з неправомірним збільшенням грошових зобов'язань та недоведеністю податковим органом застосування штрафних санкцій у розмірі 50%.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 року №0008022200 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 79520,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8874,06 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 року №0008032200 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 159887,63 грн. та за штрафними санкціями у сумі 80723,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АНК" (ідентифікаційний код 21296967) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 липня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.1