Ухвала

від 13.05.2014 по справі 9101/194300/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2014 рокусправа № 0870/6714/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Застрожнікова К. С. (дов. від 11.11.2013 р.)

відповідача: - Дяченко Ю. Т. (дов. від 16.01.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року

у справі № 0870/6714/12

за позовом приватного підприємства «Октан Центр»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000132301 від 09.02.2012,-

встановиВ:

Приватне підприємство "Октан Центр" звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними дій відповідача при складенні акту перевірки № 3089/23/37644180 від 16.12.2011 в частині викладення в ньому висновків щодо порушення позивачем пунктів 198.3 статті 198, 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при здійсненні правочинів ПП "Октан Центр" з ТОВ ЛФ "Шахін" на підставі договору № 0808-1 від 08.08.2011 в серпні 2011 року; про скасування податкового повідомлення - рішення від 09.02.2012 № 0000132301, що винесено на підставі акту перевірки № 3089/23/37644180 від 16.12.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про дотримання або порушення платником податків правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з вимогами податкового законодавства та не свідчать про безтоварність господарських операцій. Позивач вказує, що відсутність товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця на включення витрат по придбанню товарів у склад витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість. Позивач наголошує, що на підтвердження реальності здійсненої господарської операції з ТОВ ЛФ «Шахін» ним надано всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до діючого законодавства, а відтак висновок податкового органу про безтоварність операції не відповідає дійсності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2012 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 №0000132301. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 146), в якій, посилаючись на неповне встановлення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують господарські взаємовідносини між суб'єктами господарювання, а відтак, зважаючи на складання товарно-транспортних накладних з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», останні не можуть вважатись первинними документами, які б підтверджували реальність проведеної господарської операції позивача з ТОВ ЛФ «Шахін». Також відповідач зазначає, що відсутність матеріальних активів у контрагента позивача унеможливлює факт реального здійснення фінансово-господарської діяльності між позивачем та ТОВ ЛФ «Шахін»

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Октан Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період серпень 2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Відродження» (код ЄДРПОУ 32364872), ТОВ «Жовтневе» (код ЄДРПОУ 3785013), ВАТ «Нижньосірогозьке міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення» (код ЄДРПОУ 00908076), за результатами якої складено акт №3089/23/37644180 від 16.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 274374 грн. та занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за серпень 2011 року, в розмірі 274374 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що в ході проведеної перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ ЛФ «Шахін» та ПП «Октан Центр».

Як зазначено в акті перевірки, одним із основних постачальників ПП «Октан Центр» в серпні 2011 року є ТОВ ЛФ «Шахін», у якого позивач придбав дизельне паливо на загальну суму 1646241,55 грн., в т.ч. ПДВ 274373,60 грн. - 42,07% від обсягу загального податкового кредиту за серпень 2011 року.

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних ПП «Октан Центр» перевезення палива здійснювалось автопідприємствами ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4. В ході проведення перевірки Мелітопольською ОДПІ Запорізької області було направлено запит до ДПІ у м. Свердловську, щодо надання копій дозволів на перевезення небезпечного вантажу від зазначених автоперевізників.

На адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську направлено запити щодо проведення зустрічної звірки з питань підтвердження взаємовідносин між ПП «Октан Центр» та ТОВ «ЛФ Шахін» за серпень 2011 року. Відповідно до отриманої довідки про загальну інформацію, наданої Ленінською ОДПІ листом №5/8421/23-722 від 07.11.2011, обов'язки директора та головного бухгалтера виконує Єгоров Леонід Васильович в одній особі. Згідно АІС Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «ЛФ «Шахін» за даними податкової декларації додаток АМ до Податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2011 року відсутній, що свідчить про відсутність власних основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Надані до перевірки первинні бухгалтерські документи ПП «Октан Центр» свідчать про необхідність складських приміщень для зберігання реалізованого протягом одного тижня дизельного палива у кількості 190758 літрів. Згідно отриманих працівниками податкового органу пояснень від ФОП «Октан Центр» та його співробітників - директора і посадових осіб ТОВ «ЛФ «Шахін» особисто не зустрічали, спілкувались тільки засобами телефонного зв'язку.

Таким чином за висновком податкового орану відсутність матеріальних активів підприємства унеможливлює факт реального здійснення фінансово-господарської діяльності між ТОВ «ЛФ «Шахін» та ПП «Октан Центр».

Враховуючи, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості вчинених господарських операцій та відсутні будь-які підтвердження фактичного походження придбаного дизельного палива ПП «Октан Центр» в порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011р. суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ЛФ Шахін», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 р. в сумі 274374 грн. та, відповідно, до заниження суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за серпень 2011 р. в розмірі 274 374 грн.

На підставі акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 09.02.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 342967,50 грн., в тому числі за основним платежем - 274374,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 68593,50 грн.

Позивач здійснив адміністративне оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, за результатами якого скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 Податкового кодексу України).

Таким чином, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2011 між позивачем (Отримувач) та ТОВ ЛФ «Шахін» (Постачальник) укладено договір поставки продукції (товарів) №0808-1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Отримувач прийняти та оплатити Постачальнику товар у кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних та згідно специфікацій. Згідно з п.2.2 договору поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок Постачальника. Оплата товару, що постачається за цим договором, здійснюється у безготівковому порядку по факту поставки товару згідно рахунку Постачальника.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: податковими накладними №310818 від 31.08.2011 на загальну суму 351741,54 грн., в т. ч. ПДВ 58623,59 грн., №300829 від 30.08.2011 на загальну суму 319310,00 грн., в т. ч. ПДВ 53218,34 грн., №290811 від 29.08.2011 на загальну суму 336570,00 грн., в т. ч. ПДВ 56095,00 грн., №250813 від 25.08.2011 на загальну суму 319310,00 грн., в т. ч. ПДВ 53218,34 грн., №230818 від 23.08.2011 на загальну суму 319310,00 грн., в т. ч. ПДВ 53218,34 грн., видатковими накладними №300829 від 30.08.2011, №290811 від 29.08.2011, №250813 від 25.08.2011, №230818 від 23.08.2011, №310818 від 31.08.2011, рахунками-фактурами №290811 від 29.08.2011, №250813 від 25.08.2011, №230818 від 23.08.2011, №310818 від 31.08.2011, №300829 від 30.08.2011, договором про надання автотранспортних послуг №4 від 01.08.2011, укладеним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000011 від 23.08.2011, №ОУ-000012 від 26.08.2011, №ОУ-000009 від 29.08.2011, №ОУ-000013 від 30.08.2011, товарно-транспортними накладними №300811 від 30.08.2011 №230818 від 23.08.2011, №250811 від 25.08.2011, банківськими виписками №50 від 26.08.2011, №52 від 30.08.2011.

Перелічені вище документи, складені на підтвердження отримання позивачем продукції, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ ЛФ «Шахін» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент укладення та реалізації вказаного договору поставки контрагент позивача ТОВ ЛФ «Шахін» зареєстрований в установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, був платником податку на додану вартість.

Факт використання позивачем поставленої продукції у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Посилання відповідача на той факт, що укладений правочин не створює юридичних наслідків та здійснений без мети настання реальних наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки продукції не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента ТОВ ЛФ «Шахін», вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ ЛФ «Шахін» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони правочину перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони правочину за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні цього правочину. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони правочину про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання правочину, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ ЛФ «Шахін» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ ЛФ «Шахін», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на відсутність зазначення у товарно-транспортних накладних посади, прізвища, ім'я та по батькові особи, яка здійснила відпуск товару, підпису водія, підписів осіб, відповідальних за вантажно-розвантажувальні роботи, а також час прибуття та вибуття як доказ безтоварності вищевказаної операції не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Вказане свідчить про те, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

І практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, позовні вимоги є обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2012 у справі № 0870/6714/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко