Ухвала

від 23.06.2014 по справі 808/4727/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2014 рокусправа № 808/4727/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України " на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України " до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2013 Дочірнє підприємство "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби в якому просить суд визнати нечинними та скасувати як неправомірні податкові повідомлення - рішення від 31.01.2013 № 0000351600 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 122 233, 00 грн., та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30 558, 25 грн.; від 25.02.2013 № 0000531600 про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30 558, 25 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що безпосередній контрагент позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних не мав свідоцтва платника податку на додану вартість (не знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), тому невідображення або несплата контрагентом податкових зобов'язань є підставою для визнання недійсними виписаних цим контрагентом податкових накладних, тому позивач не правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Регіон Дорбуд" за період з 01.04.2012 по 30.06.2012. За результатами перевірки винесено акт № 22/16/32025623 від 17.01.2013.

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками червня 2012 року на суму 122 233 грн.

На підставі акту перевірки № 22/16/32025623 від 17.01.2013, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення №0000351600 від 31.01.2013 про сплату 122 233, 00 грн. грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30558, 25 грн.; № 0000531600 від 25.02.2013 про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30 558, 25 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було включено до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за червень 2012 (№ 9042347603 від 20.07.2012) 122233, 00 грн. ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Регіон Дорбуд" на підставі податкових накладних, виписаних у квітні 2012 року і травні 2012 року. Згідно із системою автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту встановлено розбіжність між даними податкових зобов'язань ТОВ "Регіон Дорбуд" та податкового кредиту позивача в квітні 2012 року на суму 79999, 98 грн., ПДВ та в травні 2012 на 42233,33 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до облікових даних Західно - Донбаська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС 08.12.2011 анулювала свідоцтво платника ПДВ № 100300477, видане ТОВ "Регіон Дорбуд" 07.09.2010. Таким чином, це підприємство не мало права виписувати податкові накладні в квітні 2012 року та травні 2012 року. Крім того, перевіркою зроблено висновок, що позивачем в порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 ПК України занизило ПДВ в червні 2012 на 122233, 00 грн. Як свідчать матеріали справи, фактично, попередньою перевіркою позивача (акт від 27.07.2012 № 66/22-11/32025623) про результати позапланової виїзної перевірки з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з КП "Альянс" і БВП "Строітель-Плюс" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012) вже було встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6, статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємство занизило ПДВ у вересні та листопаді 2011 року.

Отже, порушення визначене в акті перевірки від 17.01.2013 № 22/16/32025623 є повторним порушенням, яке було визначено з ПДВ протягом 1095 календарних днів, і сума штрафних санкцій повинна складати 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання - 61116, 5 грн., що на 30558, 25 грн. більше, ніж було застосовано в податковому повідомленні - рішенні від 31.01.2013 № 0000351600. Відповідно до вимог пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Таким чином, додатково було винесено податкове повідомлення - рішення від 25.02.2013 № 0000531600 на суму 30558, 12 грн.

Відповідачем, під час розгляду справи судом першої інстанції було зазначено, що право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету. За своєю правовою природою ПДВ це непрямий податок, який нараховується та сплачується платником податків відповідно механізму його справляння. При цьому, відповідно до правила першої події, при здійсненні оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях, у платника одного податків виникають податкові зобов'язання, а у іншого платника податків право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. За таких обставин, відповідач вважав, що передумовою віднесення до податкового кредиту, відємного значення, бюджетного відшкодування є зобов'язання декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань за правилом першої подій. Враховуючи вищевикладене, спочатку йде нарахування податкового зобов'язання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь-якої умови позбавляє виникнення права на бюджетне відшкодування.

Суд першої інстанції вірно погодився з позицією відповідача оскільки, визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території Українисумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 98 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм ПК України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

При аналізі податкової звітності з податку на додану вартість за квітень та травень 2012 року встановлено, що податкові накладні по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Регіон Дорбуд" не брали участь у формуванні податкового кредиту за вищезазначені періоди. Також, при проведенні аналізу податкової звітності наданої позивачем до податкової за червень 2012 року встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні виписані постачальником ТОВ "Регіон Дорбуд" на загальну суму 733 400 грн. (в т.ч. сума ПДВ 122 233, 33 грн.) з яких: виписані у квітні 2012 на суму 79 999, 98 грн., виписані у травні 2012 на суму 42233, 33 грн. Ці дані віднесені до реєстру отриманих податкових накладних у червні 2012 року.

Як підтверджено доказами по справі, згідно із "Системою автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту" вбачається розбіжність між даними податкового зобов'язання ТОВ "Регіон Дорбуд" та податкового кредиту позивача на суму 79999,98 грн. в квітні 2012 та у сумі ПДВ 42233, 33 грн. в травні 2012 року. Згідно із обліковими даними ТОВ "Регіон Дорбуд" (ЄДРПОУ 37253046) анульовано свідоцтво платника платника ПДВ 08.12.2011 (відповідно до п.п. п. 184.1 - ст. 184). Так, втрата контрагентом позивача статусу платника ПДВ позбавляє його права виписувати та видавати податкові накладні. Отже, податкові накладні виписані ТОВ "Регіон Дорбуд" у квітні 2012 року та тарвні 2012 року вважаються недійсними та не дають право позивачу на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по декларації за червень 2012 року у розмірі 122 233 грн.

Крім того, згідно із п. 1 "Порядку заповнення податкової накладної" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, у перевіряємому періоді позивачем було укладено договори поставок від 10.04.2012 № 004/05 з ТОВ "Регіон Дорбуд" на придбання фарби розмічальної, сольвенту та склокульок. Дані документальної позапланової невиїзної прерівки позивача свідчать про те, що позивачем в порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 ПК України занизило ПДВ в червні 2012 року на 122233, 00 грн.

При укладенні вказаних правочинів з ТОВ "Регіон Дорбуд" позивачем не було отримано належних відомостей щодо державної реєстрації контрагента та свідоцтва платника ПДВ.

Отже, як свідчать матеріали справи та надані документальні докази, з метою здійснення господарських відносин із постачальником ТОВ "Регіон Дорбуд" позивач не вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації зазначеного товариства як платника ПДВ.

Тобто, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій зазначений постачальник у встановленому порядку не був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, та не мав свідоцтва платника ПДВ з 08.12.2011. Втрата ТОВ "Регіон Дорбуд" статусу платника податку на додану вартість позбавляє його права виписувати, видавати податкові накладні. Отже, підприємство не мало належним чином оформлених податкових накладних, одержаних від такого постачальника та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами. Акт перевірки зазначені факти не спростовує.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки безпосередній контрагент позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних не мав свідоцтва платника податку на додану вартість (не знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), тому невідображення або несплата контрагентом податкових зобов'язань є підставою для визнання недійсними виписаних цим контрагентом податкових накладних, тому позивач не правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Факт здійснення господарських операцій не відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, так само як і реальність господарських операцій.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Підпунктом 54.3 ст. 54 ПК України (в редакції дійсної на момент проведення перевірки) встановлено, в яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 9 ч.1 та ч.2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України " - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України " до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай