Рішення

від 01.07.2014 по справі 906/672/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2014 р. Справа № 906/672/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабич А.Л. - довіреність № 218/1 від 16.12.2014;

від відповідача: Беспризванний А.А. - довіреність №3346 від 18.06.2014

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м. Коростишів)

до Коростишівського районного відділу УМВС України в Житомирській області (м.Коростишів, Житомирська область)

про стягнення 40640,87 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 40640,87 грн., з яких 29040,00 грн. основного боргу, 7396,04грн. - 16% річних, 2032,80грн. - 7% штрафу та 2172,03грн. пені.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 33-34). Щодо наявності заборгованості у заявленій позивачем сумі не заперечував, однак просив суд зменшити пеню, 7% штрафу та 16% річних у зв'язку з тим, що Коростишівський районний відділ УМВС України в Житомирській області є неприбутковою бюджетною установою і фінансується виключно з державного бюджету України.

Представник позивача у задоволенні клопотання представника відповідача покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 16.09.2012 між Коростишівським районним відділом УМВС України в Житомирській області (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (підрядник, позивач) було укладено Договір №19/12-ПКД на виготовлення проектно-кошторисної документації та газопостачання теплогенераторних Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області м. Коростишів, вул. Р. Люксембург, 7 (далі - Договір (а.с. 7-8)).

У відповідності до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався на свій ризик, в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, протягом 2012 року виготовити проектно-кошторисну документацію на газопостачання теплогенераторних Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області м. Коростишів, вул. Р. Люксембург, 7, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

За умовами п. 1.2. Договору, прийняття виконаних робіт шляхом підписання акта здачі-приймання робіт та протоколу домовленості про договірну ціну. Зазначений акт та протокол є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Вартість робіт, передбачених п. 1.1. даного Договору, визначена кошторисом на проектні роботи становить 29040,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 4840,00грн. (п. 2.1. Договору).

Як зазначив позивач у позовній заяві, взяті на себе зобов'язання він виконав належним чином та у повній мірі у встановлений договором строк, натомість відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та станом на час звернення з позовом до суду заборгував за Договором 29040,00грн.

Посилаючись на п. 7.3., п. 7.4. Договору та ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 7396,04грн. - 16% річних, 2032,80грн. - 7% штрафу та 2172,03грн. пені.

Відповідач щодо викладених у позовній заяві обставин та наявності боргу в заявленій позивачем сумі не заперечив, про що також зазначив його представник у судовому засіданні. Доказів на підтвердження здійснення додаткових розрахунків відповідачем не надано. Згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 33-34), у зв'язку з тяжким фінансовим станом, що виник через неналежне фінансування органів внутрішніх справ, просив суд в частині стягнення пені, штрафу та 16% річних відмовити.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ґрунтує свої вимоги на Договорі №19/12-ПКД на виготовлення проектно-кошторисної документації на газопостачання теплогенераторних Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області м. Коростишів, вул. Р. Люксембург, 7 (а.с. 7-8), який за своїм змістом є договором підряду.

Як передбачено частиною 1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Так, згідно п. п. 4.1. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі Акту здачі-прийняття робіт протягом семи банківських днів з моменту його підписання. Розрахунок вартості робіт обумовлюється в Додатку №2 (Кошторис).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно підписаного сторонами Акту здачі-прийняття робіт від 17.09.2012 (а.с. 11) позивачем було виготовлено, а відповідачем прийнято проектно-кошторисну документацію на газопостачання теплогенераторних Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області м. Коростишів, вул. Р. Люксембург, 7 на загальну суму 29040,00грн.

Підтверджено також і те, що у визначені Договором строки (п.4.1. Договору) відповідач свого обов'язку по оплаті не виконав, внаслідок чого станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість останнього склала 29040,00грн. і на час розгляду справи не змінилася. Вказана сума боргу вбачається з довідки позивача (а.с .26) та підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 33-34).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані положення кореспондуються зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29040,00грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених до стягнення 7396,04грн. 16% річних, 2032,80грн. 7% штрафу та 2172,03грн. пені, слід зазначити наступне.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.3. Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати за виконані роботи по даному Договору, замовник сплачує підряднику, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 16 відсотків річних, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому, за порушення строків оплати виконаних робіт понад 30 днів, замовник сплачує також штраф у розмірі 7% від суми боргу (п. 7.4).

З розрахунку позивача (а.с. 3) вбачається, що пеня останнім нарахована за період з 27.09.2012 по 27.03.2013 на суму боргу у розмірі 29040,00грн., що складає 2172,03грн.

Однак, при здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, її обґрунтовано заявлена сума складає 2168,90грн., а 3,13грн. пені заявлено до стягнення безпідставно.

У зв'язку з тим, що прострочення внесення відповідачем платежів склало понад 30 календарних днів, позивач, керуючись п. 7.4. Договору, обгрунтовано заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7% від суми прострочення, що складає 2032,80грн. Даний розрахунок позивача є вірним, а вимога такою, що з-аявлена правомірно.

Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 16% річних (а.с. 3), суд дійшов висновку, що їх нарахування, зважаючи на п.7.3. Договору, за період з 27.09.2012 по 30.04.2014 в сумі 7396,04грн. є обґрунтованим, а розрахунок - вірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи на суму 40637,74 грн., з яких 29040,00 грн. основного боргу, 7396,04грн. - 16% річних, 2032,80грн. - 7% штрафу та 2168,90грн. пені. У стягненні 3,13грн. пені слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, згідно якого відповідач просить зменшити пеню, штраф та 16% річних, перш за все слід зауважити, що суд наділений правом зменшувати лише штрафні санкції, до яких 16% річних не відносяться.

Так, ст.83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи, що позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, що нараховані до стягнення штрафні санкції є надміру великими порівняно із сумою основної заборгованості і при цьому за порушення строку сплати грошових зобов'язань, крім пені та штрафу, до стягнення з відповідача заявлено інфляційні та 16 % річних, а також те, що Коростишівський РВ УМВС України в Житомирській області є неприбутковою бюджетною установою, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, враховуючи інтереси обох сторін, вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені до 50%, що становить 1084,45грн., штрафу - до 10%, що складає 203,28грн.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 50%, що становить 1084,45грн., штрафу - до 10%, що становить 203,28грн.

3. Стягнути з Коростишівського районного відділу УМВС України в Житомирській області (12501, Житомирська обл., Коростишівський м. Коростишів, вул. Р. Люксембург, 7, ід. код 08672101):

на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська обл., Коростишівський р-н., м. Коростишів, вул. Більшовицька, буд. 55, код 20413052):

- 29040,00грн. основного боргу;

- 7396,04грн. 16% річних;

- 1084,45грн. пені;

- 203,28грн. штрафу;

- 1826,86грн. судового збору.

4. У стягненні 3,13грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.07.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи