Рішення

від 02.07.2014 по справі 922/1973/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р.Справа № 922/1973/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, м. Київ 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків до ТОВ "Сім", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 155251,21 грн. за участю :

прокурора: Волик О.Г., посв.№012011 від 30.10.2012 р.

представника позивача-1: Кероп'ян С.Є., за дов. від 28.11.2013 р.

представника позивача-2: Кероп'ян С.Є., за дов. від 08.01.2014 р.

представника відповідача: не з'явився

за відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не проводилась

ВСТАНОВИВ:

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (перший позивач), Квартино-експлуатаційного відділу м. Харків (другий позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сім" (відповідач) на користь другого позивача заборгованості у розмірі 148 377,44 грн., з яких: орендна плата - 124 405,90 грн., витрати за комунальні послуги - 23971,54 грн., а також пені в розмірі 6873,77 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 01/2008/КЕВ від 25.05.2008 р. щодо здійснення плати за оренду нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 22 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до слухання у відкритому судовому засіданні на 10 червня 2014 року.

В судовому засіданні прокурор та представники позивачів пояснювали, що відповідач здійснив оплату суми основної заборгованості (орендної плати та комунальних послуг) за договором оренди, у зв'язку з чим прокурор та позивачі просили суд задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача пені.

В судове засідання 02 липня 2014 року відповідач свого уповноваженого представника не направив, причин неявки в судове засідання не повідомив.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, відповідно до яких розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду, судом встановлено, що всі учасники судового процесу є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи.

Так, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Протоколи судових засідань також відображають явку у судові засідання учасників судового процесу.

Окрім того, про обізнаність учасників судового процесу про розгляд даної справи свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 40-42,59-63).

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 02 липня 2014 року учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25 травня 2008 року між другим позивачем (як орендодавцем) та відповідачем (як орендарем) було укладено договір оренди № 01/2008/КЕВ (далі - "договір оренди").

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - не житлові приміщення в будівлі № 44 загальною площею 762,0 кв.м., військового містечка № 36 (у подальшому - "майно"), що знаходиться на балансі та обліковується в КЕВ м. Харків, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Володарського, 46, вартість якого визначена за незалежною оцінкою станом на 26.11.2007 р. та становить згідно акту оцінки 1202500 грн.

Згідно п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 договору оренди сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць розрахунку (січень 2008 р.) встановлена за домовленістю сторін на рівні - 10760,00 грн. за результатами конкурсу з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої ПКМУ від 04.10.95 № 786 (із змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2008 року) - 10759,59 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору оренди).

Договором оренди (п. 3.3) сторони погодили, що орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок КЕВ м. Харкова в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.11 договору оренди понад орендну плату за нерухоме майно орендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати на його утримання. Обов'язково встановивити прилади обліку тепло-, електро-, водопостачання і заключити прямі договору з постачальними організаціями.

Прокурор та позивачі станом на момент звернення з позовом до суду стверджували, що заборгованість відповідача за вказаним договором оренди з оплати орендної плати за період з 15.12.2013 р. по 15.04.2014 р. складає 148377,44 грн.

20 травня 2014 року Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (перший позивач), Квартино-експлуатаційного відділу м. Харків (другий позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у даній справі про стягнення, зокрема, вказаної заборгованості.

Під час розгляду даної справи, судом встановлено, що 11 квітня 2014 року відповідач на виконання своїх грошових зобов'язань за договором оренди сплатив другому позивачу за орендну плату та комунальні платежі 3 308,20 грн., а 28 квітня 2014 року - 25341,16 грн (банківські виписки (а.с. 48-49).

Таким чином, станом на момент звернення Харківським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (перший позивач), Квартино-експлуатаційного відділу м. Харків (другий позивач) з позовом у даній справі до суду заборгованість відповідача за договором оренди становила 119728,08 грн.

Як свідчать матеріали справи, 25 травня 2014 року відповідач сплатив за орендну плату та експлуатаційні витрати 120149,37 грн.

З наведеного вбачається, що відповідач переплатив 421,09 грн., які відповідно до довідки другого позивача (а.с. 68) були внесені на рахунок оплати орендної плати за договором оренди за травень 2014 року.

На підставі п. 3.5 договору оренди відповідачу було нараховано пеню в розмірі 6873,77 грн. за порушення останнім строків виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Матеріали справи свідчать, що частина заборгованості, яка є предметом розгляду у даній справі (в розмірі 28649,36 грн.) була сплачена відповідачем другому позивачу на виконання умов договору оренди ще до звернення до суду з позовом у даній справі.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення 28649,36 грн. є необґрунтованими, а від так не підлягають задоволенню.

Частина заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 119728,08 грн. була сплачена відповідачем після звернення прокурора з позовом у даній справі.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З приводу вказаної підстави припинення провадження у справі Пленум Вищого господарського суду України у своїй Постанові від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 4.4) роз'яснив, під припиненням існування предмета спору слід розуміти, наприклад, сплату суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо.

Припинення провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України можливе, якщо між сторонами у зв'язку з припиненням існування предмета спору не залишилося неврегульованих питань.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що предмет спору (частина заявленої у позові до стягнення заборгованості в розмірі 119728,08 грн.) припинив своє існування під час розгляду даної справи.

Наявні в матеріалах справи докази та надані прокурором та представниками позивачів в судовому засіданні пояснення свідчать, що між сторонами не залишилось неврегульованих питань з приводу повернення відповідачем позивачу відповідної заборгованості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 119728,08 грн. заборгованості за договором.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 3.5 договору оренди орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, виключаючи день оплати.

Суд, перевіривши здійснений другим позивачем розрахунок пені на предмет відповідності умовам договору оренди, вимогам чинного законодавства (зокрема, ст.ст. 253-255, ч. 3 статті 549 ЦК України, ч. 6 статті 231, ч. 6 статті 232 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") дійшов висновку, що відповідні позовні вимоги в цілому є законними та обґрунтованими, втім другий позивач невірно визначив період її нарахування (не враховано вимогу чинного законодавства щодо нарахування пені з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане належним чином), а також не вірно визначив розмір заборгованості, на який пеня може бути нарахована (не враховано здійснені відповідачем оплати), що призвело до завищення її загального розміру.

Так, пеня за прострочення грошових зобов'язань за договором оренди за березень 2013 року має нараховуватись за період з 16.03.2013 р. по 16.09.2013 р. на суму 358,27 грн. та становить 25,92 грн.; за січень 2014 року за період з 16.01.2014 р. по 01.05.2014 р. на суму 7362,72 грн. та становить 298,54 грн.; за лютий 2014 року за період з 16.02.2014 р. по 01.05.2014 р. на суму 16629,28 грн. та становить 490,68 грн.; за березень 2014 року за період з 16.03.2014 р. по 01.05.2014 р. на суму 16729,06 грн. та становить 326,79 грн.

Пеня за порушення строків оплати у червні 2013 року має обчислюватися з 16.06.2013 р. (а не з 10.06.2013 р., як визначив другий позивач). Втім, хоча початок періоду розрахунку пені другим позивачем визначено невірно, розмір пені (221,21 грн.) не перевищує розміру, здійсненого за вірним періодом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню на суму 4662,63 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2487,81 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 175, 231-232 ГК України, ст.ст. 253-255, 509, 526, 610, 612 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32-34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сім" (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 1, код ЄДРПОУ 14082243) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) 4662,63 грн. пені.

Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сім" (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 1, код ЄДРПОУ 14082243) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) 119728,08 грн. заборгованості за договором оренди - припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сім" (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 1, код ЄДРПОУ 14082243) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 2487,81 грн.судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1973/14