Постанова

від 03.07.2014 по справі 910/2040/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 910/2040/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року у справі № 910/2040/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Сервіс-Плюс" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 15 840,63 грн. та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 3 654 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати одержаного товару за договором купівлі-продажу від 04.01.2011 року № 08-01.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 15 840,63 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 3 654 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Кропивна Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено, позов про стягнення 15 840 грн. боргу задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 15 840,63 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 1 584 грн., а в частині вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2 070 грн. відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2011 року між ТОВ "Буд-Сервіс-Плюс" (продавець) та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз", (покупець) було укладено договір № 08-01, за умовами якого продавець зобов'язується передавати, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах договору.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного договору покупець проводить оплату товару згідно з виставленим продавцем рахунком по факту отримання продукції, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 16 105,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 19.07.2011 року № 92б на суму 975,75 грн., від 19.07.2011 року № 93б на суму 3444,20 грн., від 19.07.2011 року № 94б на суму 865 грн., від 03.08.2011 року № 9б на суму 1579,35 грн., від 19.08.2011 року № 74б на суму 3600 грн., від 19.08.2011 року № 75б на суму 5064,25 грн., від 21.10.2011 року № 88б на суму 577,25 грн. та актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2013 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково у розмірі 265,17 грн. та має перед позивачем заборгованість у сумі 15 840,63 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця про стягнення із покупця заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язку з оплати одержаного за договором купівлі-продажу товару.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про задоволення позову про стягнення заборгованості, мотивовано доведеністю порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати одержаного за спірним договором товару. В той же час, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката та зменшуючи суму задоволених вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з розумно необхідного розміру суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу за такі послуги.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач у встановлений строк не оплатив позивачу поставлений за спірним договором товар згідно з видатковими накладними в розмірі 15 840,63 грн.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15 840,63 грн. відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Водночас, щодо тверджень відповідача про порушення судами норм процесуального законодавства при стягненні витрат на оплату послуг адвоката, слід зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката. При цьому згідно з нормами ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В розумінні наведених статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону.

Судами встановлено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 733), наявність доказів фактичного перерахування 3 654 грн. позивачем адвокатові за платіжним дорученням від 05.02.2014 року на підставі договору про надання правової допомоги від 04.02.2014 року № 1/2014.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено неспіврозмірність суми позову із витратами на оплату послуг адвоката, внаслідок чого задоволено відповідні вимоги позивача лише на суму 1584 грн., що становить 10% від суми позову.

Відтак, стягнення витрат на адвокатські послуги судом апеляційної інстанції здійснено з правильною оцінкою обставин справи та застосуванням норм процесуального права.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм та умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15 840,63 грн., а також витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 1 584 грн., відмовивши в решті вимог про стягнення таких витрат.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 121 1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року - без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

С.Могил