Ухвала

від 11.06.2014 по справі 11/796/48/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №11/796/2136/2013

Головуючий у І-й інст. ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м Києва у складі:

Головуючого ОСОБА_2 ,

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

представників потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

засуджених ОСОБА_19 , ОСОБА_20

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляції захисника ОСОБА_21 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_20 , прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та представників потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_19 , засудженого ОСОБА_19 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_19 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в

м. Черкаси, гр. України, освіта вища, одружений,

до затримання працював на посаді директора ТОВ

«Сан-2000», не судимий, зареєстрований за

адресою: АДРЕСА_1 та

проживав в АДРЕСА_2 засуджений: за ст.190 ч.4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

ОСОБА_20 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в

м. Апостолово Дніпропетровської області,

гр. України, освіта вища, заміжня, має

на утриманні двох малолітніх дітей 2006 р.н.

та 2010 р.н. до затримання працювала помічником

народного депутата Верховної ради України на

громадських засадах, не судима, зареєстрована та

проживала за адресою:

АДРЕСА_1

засуджена: за ст.190 ч.4 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю;

- за ст. 366 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточне покарання призначено у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що є її особистою власністю, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.

Цим вироком постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_19 на користь потерпілих: ОСОБА_13 714663, 00 грн.; ОСОБА_12 3573315, 00 грн.; ОСОБА_22 30352 500 грн.;

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_22 в частині стягнення з засудженого ОСОБА_19 3 787500,00 гривень по епізоду оформлення договору оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 залишено без розгляду.

Солідарно вироком стягнуто з засуджених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на користь потерпілого ОСОБА_22 2020000,00 грн., на користь потерпілої ОСОБА_14 1942132, 50 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Вироком також стягнуто із засудженого ОСОБА_19 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати в сумі 3657, 72 грн. з засудженої ОСОБА_20 2576 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вчинили шахрайство в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_20 також службове підроблення офіційного документу, за наступних обставин.

ОСОБА_19 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння шляхом шахрайства чужим майном - грошовими коштами, в травні 2006 року, більш точний час в ході досудового слідства не встановлений, перебуваючи в робочому кабінеті ОСОБА_22 по АДРЕСА_4 , дізнавшись, що останній має намір взяти в оренду земельну ділянку в м. Києві для будівництва торгівельно-розважального комплексу, ввів в оману ОСОБА_22 і повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що він знає громадян ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які являються орендарями земельної ділянки по АДРЕСА_5 , і які не проти уступити право оренди земельної ділянки за 460 000 доларів США та запропонував ОСОБА_22 передати грошові кошти нібито для використання їх на зазначені вище цілі, не маючи намірів в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов`язання, знаючи наперед, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 просять за дані послуги лише 160 000 доларів США.

ОСОБА_22 , будучи введеним в оману ОСОБА_19 щодо справжніх намірів останнього, який переконав його у ефективності своїх дій, сприймаючи наведені ним дані як правдиві, погодився на передачу грошових коштів та спрямування їх для забезпечення переуступки права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_5 , з подальшим будівництвом на ній торгівельно-розважального комплексу. В період з вересня 2006 року по березень 2007 року ОСОБА_22 в своєму робочому кабінеті по АДРЕСА_4 , добровільно передав останньому для вирішення питання переуступки права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_5 з подальшим будівництвом на ній торгівельно-розважального комплексу грошові кошти в сумі 460 000 доларів США.

Отримавши від ОСОБА_22 на вирішення вищевказаного питання 460 000 доларів США, ОСОБА_19 передав ОСОБА_25 та ОСОБА_26 лише 128 000 доларів США, а решту грошових коштів у сумі 332 000 доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом Національного Банку України складало 1 676 600,00 грн., шляхом зловживання довірою привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_22 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

ОСОБА_19 , діючи повторно в період з вересня по жовтень 2006 року запропонував ОСОБА_22 купити корпоративні права ТОВ «Рів`єра» вартістю 1 100 000 доларів США та запропонував свої послуги по юридичному супроводу та оформленню договору оренди, в якому буде дозволено будівництво ресторану, СТО та заправки - ТОВ «Рів`єра» на земельній ділянці в м. Києві по вул. Дніпровська Набережна, 12. При цьому, ОСОБА_19 повідомив ОСОБА_22 , що для повного вирішення даного питання йому необхідно передати грошові кошти в сумі 700 000 доларів США нібито для використання їх на зазначені вище цілі, заздалегідь не маючи намірів виконувати взяті на себе зобов`язання.

В період з грудня 2006 року по липень 2007 року ОСОБА_22 в своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, будучи введеним в оману ОСОБА_19 щодо його справжніх намірів, добровільно передав останньому для викупу корпоративних прав ТОВ «Рів`єра» вартістю 1 100 000 доларів США і надання послуг по юридичному супроводженню та оформленню договору оренди, в якому буде дозволено будівництво ресторану, СТО та заправки - ТОВ «Рів`єра», грошові кошти в сумі 700 000,00 доларів США.

ОСОБА_19 , заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_22 , свої зобов`язання щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_6 не виконав, отримані від ОСОБА_22 грошові кошти в сумі 700 000 доларів США, привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_22 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_27 , діючи повторно в січні 2007 року запропонував ОСОБА_22 оформити договір оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 , при цьому ввів в оману ОСОБА_22 , повідомивши йому, що він має можливість вирішити в Київській міській державній адміністрації питання щодо відведення вказаної ним земельної ділянки та може ефективно розмістити кошти шляхом використання їх для забезпечення підготовки і погодження проекту землевідводу; забезпечення підготовки проекту рішення Київської міської ради щодо укладання договору оренди земельної ділянки, забезпечення затвердження цього рішення КМДА та укладання договору оренди зазначеної земельної ділянки з метою подальшого будівництва та експлуатації торгівельно-офісного центру з автозаправним комплексом і отримання прибутків від цієї діяльності. При цьому, ОСОБА_19 повідомив ОСОБА_22 , шо для повного вирішення даного питання йому необхідно передати грошові кошти нібито для використання їх на зазначені вище цілі, не маючи намірів виконувати взяті на себе зобов`язання.

ОСОБА_22 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_19 , який переконав його у ефективності своїх дій, сприймаючи наведені дані як правдиві, 16.02.2007 добровільно погодився на передачу грошових коштів та спрямування їх для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 . з подальшою орендою та будівництвом на ній і підписав меморандум про співпрацю та взаєморозуміння. Відповідно до умов зазначеного меморандуму, ОСОБА_19 прийняв на себе зобов`язання забезпечити підготовку та погодження проекту землевідводу, проекту рішення Київської міської ради про його затвердження та укладання договору оренди, а також укладання договору оренди даної земельної ділянки для подальшого будівництва та експлуатації житлових багатоповерхових будинків. ОСОБА_22 у свою чергу прийняв на себе зобов`язання в повному обсязі та своєчасно виплати ОСОБА_19 грошові кошти у сумі 1, 200 000,00 доларів США. ОСОБА_19 , продовжуючи вводити в оману ОСОБА_22 повідомив останньому завідомо неправдиві відомості, що для виконання ним його зобов`язань по реалізації зазначеного проекту, йому першочергово необхідні грошові кошти у сумі 1 000 000 доларів США.

Після цього, ОСОБА_22 16.02.2007 у своєму робочому кабінеті по АДРЕСА_4 , передав ОСОБА_28 для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , грошові кошти в сумі 1 000 000,00 доларів США.

ОСОБА_19 , заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_22 , свої зобов`язання щодо забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 не виконав та грошові кошти отримані від ОСОБА_22 в сумі 1 000 000 доларів США, що в еквіваленті станом на 16.02.2007 відповідно до офіційного курсу Національного Банку України складало 5 050 000,00 грн. не повернув, привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_22 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_19 , в жовтні 2006 року запропонував ОСОБА_22 оформити договір оренди на земельну ділянку за адресою: м. Київ, Паркова дорога, при цьому повідомивши йому, що він має можливість вирішити в Київській міській державній адміністрації питання щодо відведення вказаної ним земельної ділянки та може ефективно розмістити кошти, шляхом використання їх для забезпечення наступного: підготовки і погодження проекту землевідводу, забезпечення підготовки проекту рішення Київської міської ради щодо укладання договору оренди даної земельної ділянки, забезпечення затвердження цього рішення КМДА та укладання договору оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, з метою подальшого будівництва та експлуатації офісного центру з паркінгом та укріпленням ухилу над Парковою дорогою на ділянці від Паркового мосту до музичної естакади і отримання прибутків від цієї діяльності. При цьому, ОСОБА_19 повідомив ОСОБА_22 , що для повного вирішення даного питання йому необхідно передати грошові кошти.

ОСОБА_22 , будучи введеним в оману ОСОБА_19 08.02.2007 добровільно погодився на передачу грошових коштів та спрямування їх для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, Паркова рога, з подальшою орендою та будівництвом на ній і підписав меморандум про співпрацю і взаєморозуміння. Відповідно до умов зазначеного меморандуму, ОСОБА_19 прийняв на себе зобов`язання у термін до червня-липня 2007 року забезпечити підготовку та погодження проекту землевідводу, проекту рішення Київської міської ради про його затвердження та складання договору оренди, а також укладання договору оренди строком на 10 років земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 для подальшого будівництва та експлуатації офісного центру з паркінгом та укріпленням ухилу над Парковою дорогою на ділянці від Паркового мосту до музичної естакади. ОСОБА_22 у свою чергу зобов`язався в повному обсязі та своєчасно виплатити ОСОБА_19 грошові кошти у сумі 2 000 000,00 доларів США.

В цей же день ОСОБА_22 у своєму робочому кабінеті по АДРЕСА_4 , будучи введеним в оману ОСОБА_19 , щодо його справжніх намірів, добровільно передав останньому для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, Паркова дорога, грошові кошти в сумі 1 100 000,00 доларів США.

ОСОБА_19 , заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_22 , свої зобов`язання щодо забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки розташованої за адресою: м. Київ, проспект Паркова дорога не виконав та отримані від ОСОБА_22 грошові кошти в сумі 1 100 000 доларів США, що станом на 08.02.2007 в еквіваленті, відповідно до офіційного курсу Національного Банку України, складало 5 555 000,00 грн. не повернув, привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_22 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_19 , в 2007 року, запропонував ОСОБА_22 придбати у ДП «Новатор» розташованого в с. Маломолинці, Хмельницькому районі, Хмельницької області, потужності по виробництву спирту (викупу цілісного майнового комплексу підприємства, оформлення права власності та запуску заводу), обіцяючи оформити купівлю - продаж активів за 400 000 доларів США.

Після цього, ОСОБА_22 протягом листопада 2007 року у своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві добровільно передав останньому для придбання у ДП «Новатор» потужностей по виробництву спирту, грошові кошти двома частинами в сумі 200 000,00 доларів США, шо в еквіваленті на листопад 2007 року, згідно з офіційним курсом Національного Банку України, складає 1 010 000,00 грн. та 1 000 000 грн., а всього загальну суму 2 010 000,00 грн.

Отримавши від ОСОБА_22 200 000 доларів США та 1 000 000 грн ОСОБА_19 вніс в актив товариства ДП «Новатор» лише 768 013 грн, а решту грошових коштів у сумі 1 241 987,00 грн. привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_19 , діючи повторно та за попередньою змовою з ОСОБА_20 у березні 2007 року запропонували ОСОБА_22 за його грошові кошти придбати земельну ділянку по АДРЕСА_8 з подальшою забудовою будинку та їх продажем за 400 000 доларів США. Знаючи про те, що дана земельна ділянка належить ОСОБА_20 і з 16.08.2006 знаходиться в іпотеці.

Після цього. ОСОБА_22 в березні 2007 року у своєму робочому кабінеті по АДРЕСА_4 , будучи введеним в оману ОСОБА_19 та ОСОБА_20 щодо їх справжніх намірів, добровільно передав останнім для придбання земельної ділянки по АДРЕСА_8 з подальшою забудовою будинку та їх продажу грошові кошти в сумі 400 000,00 доларів США.

ОСОБА_19 та ОСОБА_19 , заволодівши шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_22 , свої зобов`язання щодо придбання земельної ділянки по АДРЕСА_8 з подальшою забудовою будинку та їх продажу не виконали, отримані від ОСОБА_22 грошові кошти в сумі 400 000 доларів США, не повернули, привласнили собі та розпорядилися ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_19 та ОСОБА_19 , діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, у період часу з лютого 2009 року по квітень 2009 року під виглядом придбання квартири для ОСОБА_14 за вигідною ціною в житловому комплексі «Тріумф», розташованому по АДРЕСА_9 , заволоділи грошовими коштами останньої в сумі 267 000 доларів США. Так, в січні 2009 року ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , дізнавшись про те, що ОСОБА_14 , яка проживала з ними по сусідству в будинку АДРЕСА_10 та з якою вони підтримували дружні стосунки, має намір придбати квартиру, повідомили їй завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_19 має можливість вирішити в Київській міській державній адміністрації питання щодо придбання квартири в житловому комплексі «Тріумф» за ціною значно нижчою від ринкових, а саме за 217 000 доларів США, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання.

ОСОБА_14 , будучи введена в оману ОСОБА_19 та ОСОБА_20 щодо справжніх намірів останніх, які переконали її у ефективності своїх дій, та сприймаючи наведені дані як правдиві, на початку лютого 2009 року в приміщенні ТОВ «Альянс Шатро» по АДРЕСА_11 передала ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у якості завдатку для забезпечення укладення договору купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф» грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України становило 385 000,00 грн. ОСОБА_20 та ОСОБА_19 зі своєї сторони прийняли на себе зобов`язання придбати для ОСОБА_14 квартиру у зазначеному будинку і для створення враження у ОСОБА_14 правдивості своїх намірів, та з метою створення умов для заволодіння в подальшому шахрайським шляхом всієї суми у розмірі 217 000 доларів США, що належать ОСОБА_14 , ОСОБА_19 надав останній розписку про отримання переданих йому грошових коштів.

Після цього, ОСОБА_14 на початку березня 2009 року, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_20 та ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_1 . будучи введеною в оману останніми щодо їх справжніх намірів укласти для неї договір купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф», передала їм грошові кошти в сумі 167 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України складало 1 285 900,00 грн. Для створення враження у ОСОБА_14 правдивості своїх намірів, ОСОБА_19 надав останній розписку про отримання переданих йому грошових коштів.

Після цього у ОСОБА_19 та ОСОБА_20 виник злочинний умисел на подальше заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_14 під приводом купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф». З цією метою ОСОБА_19 та ОСОБА_20 повідомили ОСОБА_14 завідомо неправдиві відомості, а саме те, що для виконання ними зобов`язань щодо укладення для неї договору купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф» грошових коштів в сумі 217 000,00 доларів США недостатньо і що для реалізації зазначеного їм додатково необхідно передати 50 000,00 доларів США. ОСОБА_14 , будучи введеною в оману щодо реальних намірів ОСОБА_20 та ОСОБА_19 17.04.2009 перебуваючи в приміщенні ТОВ «Альянс Шатро» по АДРЕСА_11 , добровільно передала останнім, для придбання їй квартири в ЖК «Тріумф», грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України, становило 385 000,00 грн. У подальшому, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , олодівши шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_14 , ї зобов`язання щодо укладення для неї договору купівлі-продажу квартири в ЖК Тріумф» не виконали та грошові кошти отримані від ОСОБА_14 на загальну суму 055 900,00 грн, що являється особливо великими розміром, не повернули, а використали їх особистих цілях.

Крім того, ОСОБА_19 , діючи повторно, 16.03.2011, перебуваючи по АДРЕСА_4 , з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих ззмірах, будучи знайомим з ОСОБА_29 та користуючись його довірою, шляхом обману, зпросив в нього в борг 450 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного :урсу Національного Банку України становило 3 573 315,00 грн, обіцяючи повернути борг до 30 квітня 2011 року, заздалегідь не збираючись цього робити. Будучи введеним в оману, Лебі ОСОБА_30 в цей же день передав ОСОБА_19 450 000 доларів США, які ОСОБА_19 не повернув, розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_12 матеріальну Шкоду в особливо великих розмірах на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_19 , діючи повторно 16.03.2011, перебуваючи по АДРЕСА_4 , з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, знаючи ОСОБА_31 та користуючись його довірою, шляхом обману, попросив у нього в борг 90 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України становило 714 663,00 грн, обіцяючи повернути борг до 30 квітня 2011 року, заздалегідь не вбираючись цього робити. Будучи введеним в оману ОСОБА_13 в цей же день передав ОСОБА_19 90 000 доларів США, які ОСОБА_19 не повернув, розпорядився ними на іаласний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_13 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Наряду із зазначеним, ОСОБА_20 , будучи директором суб`єкта господарської діяльності - ТОВ «Рекламна агенція «РА» (код за СДРПОУ 32776487), являючись службовою особою, з метою одержання кредиту в сумі 170 000 доларів США у відділенні № 20 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», який ОСОБА_20 мала на меті використати для придбання житла на вторинному ринку нерухомості, вчинила службове підроблення.

Так, ОСОБА_20 з метою надання завідомо неправдивої інформації для одержання кредиту в сумі 170 000 доларів США у відділенні № 20 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» для придбання житла на вторинному ринку нерухомості, знаючи, що для отримання кредиту необхідно надати довідку про доходи отримані нею на посаді директора ТОВ «Рекламна агенція «РА» в період з грудня 2006 року по травень 2007 року, при невстановлених досудовим слідством обставинах особисто склала та в подальшому підписала і завірила відбитком печатки ТОВ «Рекламна агенція «РА» довідку про доходи для одержання кредиту вих. № 7/6 від 21.06.2007. При цьому, в довідку про доходи для одержання кредиту ОСОБА_20 внесла завідомо неправдиві відомості про те, що вона працює за сумісництвом у ТОВ «Рекламна Агенці «РА» на посаді директора і її заробітна платня за період з грудня 2006 року по березень 2007 року складала 4 800,00 грн. на місяць, а з квітня по травень 2007 року складала 5 500,00 грн, тобто разом 30 200 грн.

25.06.2007 ОСОБА_20 з метою одержання кредиту, надала до відділення № 20 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», розташованому по вул. Прорізна, 3 в м. Києві, довідку про доходи вих. № 7/6 від 21.06.2007, до якої було внесено завідомо неправдиві відомості, а також інші документи, необхідні для отримання кредиту.

На підставі наданих ОСОБА_20 документів, куди входила і підроблена довідка про її доходи, кредитним комітетом КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» був зроблений висновок про можливість надання ОСОБА_20 кредиту в сумі 170000 доларів США.

04.07.2007 ОСОБА_20 уклала з КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» відділенн№ 20 кредитний договір № 014/1179/74/1382 про надання кредиту строком на 240 місяців з 04.07.2007 по 04.07.2027 р. за яким отримала кредит в сумі 170 000 доларів США який використала за цільовим призначенням.

В апеляції зі змінами прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року скасувати в частині виправдання ОСОБА_19 за ч.4 ст. 190 КК України по епізоду заволодіння грошима ОСОБА_22 щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та в частині призначення покарання ОСОБА_20 .

Прокурор просить постановити новий вирок, в якому в мотивувальній частині зазначити, що суд кваліфікує дії засуджених за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

ОСОБА_19 визнати винним за ч.4 ст.190 КК України по епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_22 при оформленні договору оренди на земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_20 визнати винною за ч.4 ст. 190, ч.1 ст.366 КК України та призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 190 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 366 КК України 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки.

На підставі п. 2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_20 від призначеного покарання за ч.1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строку давності.

В обґрунтуванні апеляційних вимог прокурор вказує на те, що суд в мотивувальній та резолютивній частині вироку. визнає ОСОБА_20 винною та призначає їй покарання за ч.1 ст.366 КК України, проте не звертає уваги на те, що строки давності за ч.1 ст.366 КК України закінчились. Також посилається, що суд при виправдання ОСОБА_19 по епізоду заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_22 щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , в основу рішення поклав неправдиві показання засудженого ОСОБА_19 , проте, не давши при цьому належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_22 , показанням потерпілого ОСОБА_12 , меморандуму про співробітництво та взаєморозуміння між ОСОБА_22 та ОСОБА_19 , оригіналу кадастрової справи Д -2632 на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_3 , іншим доказам.

Крім того вказує, що суд призначаючи покарання ОСОБА_20 за ч.4 ст.190 КК України не врахував, що злочин інкримінований ОСОБА_20 за ч.4 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. Судом не було також враховано, і те що сума завданих збитків потерпілим не відшкодована, під час досудового та судового слідства ОСОБА_20 не намагалася відшкодувати збитки. Крім того, ОСОБА_20 вину у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 366, ч.4 ст.190 КК України не визнала.

Також апелянт зазначає, що суд посилаючись у вироку на відповідні статті кримінального кодексу України не вказує повну кваліфікацію дій ОСОБА_19 та ОСОБА_20 із зазначенням всіх кваліфікуючих ознак.

В апеляції потерпілі та їх представники просять скасувати вирок районного суду та постановити новий вирок яким ОСОБА_19 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, по всім епізодам обвинувачення, та призначити йому покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_20 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України та призначити їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є її особистою власністю та визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки. В обґрунтуванні апеляції посилаються на невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочинів та особам засуджених. Суд призначаючи міру покарання ОСОБА_19 і ОСОБА_20 не врахував суспільну небезпеку скоєного злочину та призначив їм надто м`яке покарання, яке суперечить тяжкості скоєних злочинів.

В апеляції захисник ОСОБА_21 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_20 просить вирок скасувати як незаконний, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.366 КК України. Захисник вважає, що вирок районного суду не відповідає фактичним обставинам справи, винесений однобічно та упереджено, з порушенням норм кримінального та кримінально-процесуального закону. В обґрунтуванні апеляції посилається, що судом не були допитані всі необхідні свідки, не були витребувані і досліджені необхідні документи та інші докази для підтвердження та спростування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Захисник вказує, що суд проігнорував обставини зміни показань потерпілих, нечіткі та непослідовні покази свідків, також суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_20 з`являється в показах потерпілих тільки через півроку після початку досудового слідства, судом не було з`ясовано обставини заволодіння коштами ОСОБА_32 . Захисникзазначає, що суд при винесенні обвинувального вироку взяв до уваги лише показання потерпілих при цьому проігнорував показання засуджених, порушив право ОСОБА_20 , на захист, так як відмови в задоволенні ряду клопотань. Захисник переконаний в порушенні судом таємниці наради суддів, оскільки переконаний внеможливості написання вироку за такий короткий термін, близько доби.

В апеляції засуджений ОСОБА_19 просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч. 1 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. В обґрунтуванні апеляційних вимог посилається на однобічність та неповноту досудового, судового слідства: не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові докази та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; не були з`ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого. Також вказує на те, що судом не були досліджені обставини зазначені в ухвалі суду, якою повернуто справу на додаткове розслідування. Посилається, що вирок суду постановлений в порушенні вимог кримінально-процесуального закону (порушено право на захист, порушено таємницю наради суддів)..

В апеляції захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_19 просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діях підзахисного складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Вказує на те, що вирок суду є необґрунтованим, незаконним, однобічним з порушенням вимог законодавства.

Захисник вважає, що всі докази у справ свідчать про цивільно-правовий характер стосунків між ОСОБА_33 та потерпілими. Також зазначає, що суд не взяв до уваги, що всі бізнес-проекти, які пропонував ОСОБА_19 ОСОБА_22 , перевірялись ОСОБА_12 та юристами і тільки після їх позитивних висновків ОСОБА_22 приймав рішення. Контролером реалізації всіх бізнес проектів також займався ОСОБА_12 , про що свідчить документи по всім об`єктам та фінансові звірки між ОСОБА_12 та ОСОБА_19 .

Крім того захисник посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував особу ОСОБА_19 , а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується має постійне місце реєстрації, виховує двох неповнолітніх дітей. Також згідно довідок, які знаходяться в матеріалах справи страждає на ішемічну хворобу серця, гіпертонію та інші хронічні захворювання.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілих та прокурора захисних ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_20 , посилаючись на необґрунтованість поданих апеляцій просить відмовити в їх задоволеннях.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, засуджений ОСОБА_19 просить залишити її без задоволення

В запереченнях потерпілі на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 просять її залишити без задоволення посилаючись на необґрунтованість поданої апеляції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав власну апеляцію та частково апеляцію потерпілих та їх представників, заперечив проти задоволення апеляцій захисників та засудженого ОСОБА_19 , потерпілих та їх представників, які підтримали власну апеляцію та прокурора, заперечивши вимоги апеляцій засудженого ОСОБА_19 та захисників, пояснення засуджених та їх захисників, які заперечували проти апеляції прокурора, потерпілих та їх представників, провівши судове слідство в частині допиту засуджених, потерпілих та часткового дослідження матеріалів кримінальної справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів дійшла наступних висновків

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, за обставин, викладених у вироку, є слушними, оскільки підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в суді першої інстанції доказами, в їх сукупності, як і винність ОСОБА_20 за ст. 366 ч.1 КК України.

Так, вина ОСОБА_19 у вчиненні шахрайства по епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_22 за отримання земельної ділянки по АДРЕСА_5 підтверджується: показами потерпілого ОСОБА_22 , за якими у середині 2006 року ОСОБА_19 видаючи себе за реального власника земельної ділянки по АДРЕСА_5 запропонував йому переоформити в оренду вказану земельну ділянку, повідомивши, що для громадяни ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , на яких формально було оформлено право оренди землі та право забудови і які відмовляться від своїх прав, необхідно буде передати 460000 доларів США. Повіривши у реальність пропозиції він, потерпілий, в період з вересня 2006 по березень 2007 року на своєму робочому місці по АДРЕСА_4 передав ОСОБА_19 460000 доларів США. Пізніше, до нього звернулися громадяни Гейвах та повідомили, що ОСОБА_19 не має ніякого відношення до земельної ділянки, за переоформлення прав на земельну ділянку та будівлю передав їм лише 128000 доларів США із обіцяних 160000 доларів США. За цих обстави він, потерпілий, змушений був доплатити громадянам Гейвах 32000 доларів США, так як без цього не можливо було вирішити питання підключення комунікації до будинку;

показами свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , за якими право забудови земельної ділянки по АДРЕСА_5 було отримано ОСОБА_25 в 2005 році. ОСОБА_19 , з яким вони познайомились в кінці 2005 року, запропонував їм профінансувати будівництво торгівельного комплексу та висловив пропозицію відступити йому права на оренду земельної ділянки за 160000 доларів США, які вони можуть вкласти в будівництво як свою частку та будуть виступати замовником будівництва ( ОСОБА_25 ). Було домовлено, що будівництво буде здійснено ТОВ «КБП Укрбудекспо» та буде закінчено до осені 2007 року. Із обіцяних коштів ОСОБА_19 передав їм лише 128000 доларів США, а до осені 2008 року будівництво було лише розпочато зведенням фундаменту та паркану. При цьому ОСОБА_33 відповідав їм, що не вистачає коштів та прохав про їх домовленості ні з ким не розмовляти, всі питання вирішувати з ним. Восени 2009 року вони, свідки, познайомились з ОСОБА_12 як з представником інвестора та почали з ним співпрацювати в питаннях будівництва та оренди земельної ділянки, а на початку 2011 році повідомили ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_19 не розрахувався з ними. При зустрічі з ОСОБА_12 та ОСОБА_22 вони повідомили про борги ОСОБА_19 перед ними, після чого ОСОБА_34 доплатив їм 32000 доларів США., а вони в свою чергу дізнались, що ОСОБА_19 отримав від ОСОБА_22 за право викупу оренди земельної ділянки 460000 доларів США.;

показами свідка ОСОБА_12 , за якими він на прохання ОСОБА_22 влітку 2006 року їздив оглядати земельну ділянку по АДРЕСА_12 , оскільки ОСОБА_19 повідомив потерпілому про можливість переоформлення оренди вказаної земельної ділянки з його, засудженого, друзів на ОСОБА_22 за 460000 доларів США. за умови, що буде укладено інвестиційну угоду, за якої замовником будівництва виступить ОСОБА_25 , забудовником буде компанія ОСОБА_19 , а інвестором - ОСОБА_22 . Вказані кошти були передані потерпілим ОСОБА_19 , але в 2011 році під час підключення комунікацій до будинку ОСОБА_25 відмовилась підписувати необхідні документи та повідомила, що ОСОБА_19 з нею розрахувався не повністю, передав лише 128000 доларів США з 160000 обіцяних, до земельної ділянки засуджений не має ніякого відношення та між ними немає ніяких дружніх стосунків.

Суд першої інстанції зазначені докази визнав за достовірні, такими, що підтверджують вину ОСОБА_19 у вчиненні шахрайства, та цілком обґрунтовано відхилив доводи засудженого про те, що даний епізод є лише бізнес проектом, в якому він не отримав відповідних дивідентів, оскільки наведені вище докази, зокрема покази свідків ОСОБА_35 , вказують на обман засудженого як по відношенню до них, так і по відношенню до потерпілого. При цьому суд першої інстанції досить ретельно мотивував свої висновки щодо доводів засудженого про неможливість виконання угоди з потерпілим з огляду на поведінку та дії гр.. ОСОБА_36 та ТОВ «КБП Укрбудекспо».

Підтверджена в судовому засіданні і вина ОСОБА_19 у заволодінні коштами потерпілого ОСОБА_22 по епізоду придбання корпоративних прав ТОВ «Рівєра». Зокрема, доказами цього є:

покази потерпілого ОСОБА_22 , за якими ОСОБА_19 , видаючи себе за добре знайомого головного равіна м. Києва та знайомства того з бувшими власниками ТОВ «Рівєра» запропонував потерпілому придбати корпоративні права товариства за 1100000 доларів США, які ОСОБА_22 передав ОСОБА_33 через ОСОБА_12 , та погодився, довіряючи ОСОБА_19 , на його послуги по юридичному супроводженню даної угоди та оформленню технічної документації по оренді земельної ділянки по АДРЕСА_6 з правом будівництва ресторану, СТО та заправки. За ці послуги ОСОБА_19 запросив 700000 доларів США, які він, потерпілий, передав засудженому трьома частинами: у грудні 2006 року 250000 доларів США; у березні 2007- 250000 доларів США та у липні 2007 року 200000 доларів США. Гроші передавались у службовому кабінеті потерпілого по АДРЕСА_4 в присутності ОСОБА_12 . Свої зобов`язання по оформленню земельної ділянки ОСОБА_19 не виконав, отримані кошти не повернув, ніяких домовленостей про те, що частину отриманих від потерпілого коштів ОСОБА_19 потратить на свої потреби між ними не було. Оформленням договору оренди земельної ділянки займався ОСОБА_37 та інші співробітники потерпілого;

показами свідка ОСОБА_12 , який підтвердив покази потерпілого ОСОБА_22 , зокрема щодо передачі ОСОБА_19 700000 доларів США, та обставин оформлення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_37 ;

показами свідка ОСОБА_37 , за якими потерпілий ОСОБА_22 у в кінці 2006 року познайомив його з ОСОБА_19 як з діловим партнером та чоловіком колишньої співробітниці ОСОБА_20 . Він, свідок, був присутнім при зустрічах потерпілого з ОСОБА_33 , на яких останній пропонував тому різні бізнес-проекти по оформленню в оренду земельних ділянок з подальшою їх забудовою. В кінці 2008 року він дізнався від потерпілого про те, що ОСОБА_19 не виконав своїх зобов`язань по оформленню договорів оренди земельних ділянок, а тому він, свідок, на прохання ОСОБА_22 став займатись оформленням договору оренди земельної ділянки для ТОВ «Рівєра».

Дані покази обґрунтовано визнані судом першої інстанції доказами вини шахрайства ОСОБА_19 , оскільки вони узгоджені між собою, є послідовними, підтверджуються документами по оформленню договору оренди, який був укладений в 2009 році, а не в обіцяний ОСОБА_19 строк березень 2007 року, тоді як доводи засудженого про неможливість виконання зобов`язань по оформленню договору оренди із-за невиконання, в свою чергу, зобов`язань громадянином ОСОБА_32 перед ним, засудженим, з цього ж питання, який отримав від засудженого 300000 доларів та обіцяв сприяти у оформленні договору оренди земельної ділянки, вірно були визнані такими, що не викликають довіри.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на те, що меморандум між засудженим та ОСОБА_32 про співпрацю по оформленню земельної ділянки по АДРЕСА_6 датований 29.12. 2006 року, тобто до підписання аналогічного меморандуму між ОСОБА_19 та потерпілим ОСОБА_22 . За цих умов ОСОБА_19 не міг передати ОСОБА_32 кошти, не отримавши їх від ОСОБА_22 . Крім цього в протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_32 , останній поясняв, що ОСОБА_19 звернувся до нього про допомогу в оформленні зазначеної земельної ділянки після того, як в нього виникли певні проблеми, при цьому стверджував, що надає йому власні кошти, будь яких комерційних проектів з потерпілим ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 він, Бейнарс, не мав (знайомство з останнім заперечували і зазначені потерпілі). Всього ж від ОСОБА_19 на оформлення двох земельних ділянок по АДРЕСА_6 для ТОВ «Рівєра», та по вул. Героїв Дніпра для ТОВ «САН -2000» він отримав 2400000 доларів США.

Вина ОСОБА_19 у заволодінні коштами потерпілого ОСОБА_22 по епізоду оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_7 підтверджена :

показами потерпілого ОСОБА_22 , за якими ОСОБА_19 в жовтні 2006 року запропонував йому оформити оренду земельної ділянки по Парковій дорозі з можливістю подальшої забудови багатоповерховим будинком, вартістю 2000000 доларів США На виконання даної домовленості між засудженим та його, потерпілого, донькою 06.02.2007 року було укладено меморандум про співпрацю та цього ж дня в присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_37 було передано засудженому 1000000 доларів США, а 16.02.2007 року було укладено подібний меморандум про співпрацю по оформленню земельної ділянки на АДРЕСА_7 та в присутності знову ж таки ОСОБА_12 та ОСОБА_37 було передано ОСОБА_19 1000000 доларів США., із 1200000 доларів, передбачених меморандумом. Взятих на себе зобов`язань засуджений не виконав.;

показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_37 , які підтвердили пояснення ОСОБА_22 щодо укладання меморандумів між потерпілим та засудженим. Та обставини передачі грошових коштів;

даними меморандумів про співпрацю по оформленню вказаних земельних ділянок, відповідно, від 06.02.2007 року та від 16.02.2007 року, за якими договір про оренду земельної ділянки по Парковій Дорозі в м. Києві повинен був готовий до липня 2007 року, а договір про оренду земельної ділянки по проспекту Перемоги ОСОБА_19 повинен був надати до травня 2007 року;

даними судово-почеркознавчої експертизи підписів на меморандумах, які належать засудженому;

даними розписки ОСОБА_19 від 20.08.2009 року про отримання коштів від потерпілого ОСОБА_22 .

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_19 у даних епізодах, за встановлених судом обставин вчинення злочину, на переконання колегії суддів відповідає фактичним обставинам справи, так як підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності, тоді як доводи засудженого про неможливість виконання своїх зобов`язань із-за обману його громадянином ОСОБА_32 є непереконливими, оскільки не підтверджуються зібраними у справі доказами та спростовуються як показами потерпілого, свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_32 (останній не вказував, що ОСОБА_33 звертався до нього з проханням допомогти в оформленні саме цих земельних ділянок), так і даними меморандуму між ОСОБА_32 та засудженим від 02.02.2007 року, предметом якого була співпраця по оформленню земельної ділянки але за іншою адресою - АДРЕСА_13 .

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_19 у вчиненні шахрайства при придбанні ОСОБА_22 у ДП «Новатор» потужностей по виробництву спирту. Доказами цього є:

покази потерпілого ОСОБА_22 , за якими пропозиція придбати вказаний об`єкт надійшла від ОСОБА_19 в середині 2007 року з переконаннями в короткий термін запустити виробництво та отримувати прибуток приблизно 30000 доларів США в місяць. При цьому потерпілому необхідно було передати ОСОБА_19 для викупу майнового комплексу, оформленню права власності та запуску виробництва лише 400000 доларів США, які необхідно було внести в статутний фонд ТОВ «Рекламна агенція «РА», власником якого була ОСОБА_20 , для подальшого оформлення підприємства, яке брав на себе засуджений. Вказані кошти потерпілий передав засудженому у своєму кабінеті по АДРЕСА_4 в присутності ОСОБА_12 двома частинами: на початку листопада 2007 року 200000 доларів США, в кінці листопада 1000000 гривень, що відповідало 200000 доларам США. У 2009 році йому, потерпілому, стало відомо, що ОСОБА_19 до статутного фонду ТОВ «Агенція «РА» вніс лише 768013 гривень та не оформив права власності на підприємство, не запустив виробництво;

показами ОСОБА_12 , який підтвердив факт передачі потерпілим коштів засудженому для придбання виробництва спирту в Хмельницькій області та зазначив, що вказане підприємство не було оформлено до 2011 року та виробництво спирту не було налагоджено. У 2009 році він, свідок, був призначений директором ТОВ «Рекламне агенства «РА» та виявив факт внесення на рахунки товариства лише 768013 гривень в якості статутного фонду, які були спрямовані через біржу для купівлі ДП «Новатор»;

даними реєстру платежів ТОВ «Рекламна агенція «РА» та документів товарної біржі «Подільська», які містять дані про перерахування вказаних коштів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на досліджених судом матеріалах справи, тоді як доводи засудженого про використання отриманих від ОСОБА_22 коштів в сумі 400000 доларів США лише на виконання взятих на себе зобов`язань не підтверджується жодними доказами.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо винності засуджених у вчиненні шахрайства вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб по факту заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_14 в сумі 267000 доларів США. Такий висновок підтверджується показами потерпілої ОСОБА_14 , які остання надала як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду кримінальної справи, за якими засуджені, її сусіди, які справляли враження заможніх людей, дізнавшись у січні 2009 року про її бажання придбати квартиру, стали наполегливо пропонувати їй свої послуги по придбанню для неї квартири за зниженою ціною, зокрема в житловому масиві «Тріумф». Повіривши у правдивість намірів останніх, вона у лютому 2009 року в присутності сина та бухгалтера ОСОБА_39 передала ОСОБА_19 50000 доларів США , про що останній написав їй розписку, а в березні 2009 року будучи в квартирі засуджених по АДРЕСА_10 під розписку передала ОСОБА_19 в присутності свого сина 167000 доларів США. Пізніше вона на пропозицію ОСОБА_19 їздила на АДРЕСА_9 та разом з сином, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , яка говорила, що також має намір придбати квартиру в цьому будинку, переглядали квартири в ЖК «Тріумф». За деякий час вона передала ОСОБА_19 ще 50000 доларів США. Згодом у квітні 2009 року у приватного нотаріуса на пропозицію засуджених між нею та ОСОБА_33 було оформлено договір позики на 267000 доларів США, при цьому вона повернула ОСОБА_33 розписки про раніше передані кошти. Засуджені протягом півроку стверджували, що вона отримає квартиру, а потім почали уникати зустрічей з нею, коштів не повернули. Лише у 2001 році під час перебування у лікарні на її прохання ОСОБА_20 повернула їй частину з раніше отриманих коштів на придбання квартири.

Також вина засуджених за цим епізодом, зокрема, про обставини передачі грошових коштів потерпілою для придбання саме квартири, підтверджується: показами свідка ОСОБА_39 , бухгалтера ТОВ «Альянс Шатро», керівником якого була ОСОБА_14 , в присутності якої ОСОБА_14 передавала в приміщенні офісу кошти ОСОБА_19 , та з мобільного телефону якої ОСОБА_14 намагалась додзвонитися до ОСОБА_33 , оскільки ті на її дзвінки з власного телефону не відповідали, квартиру для останньої не придбали;

показами свідка ОСОБА_40 , сина потерпілої, за показами якого під час розмов з потерпілою щодо придбання квартири ОСОБА_20 переконувала, що квартиру можна буде придбати за ціною, значно нижчою від ринкової, оскільки у її чоловіка є впливові зв`язки в Київській міській державні адміністрації. В його присутності в офісі ТОВ «Альянс Шатро» мати передавала ОСОБА_19 50000 доларів США, пізніше 167000 доларів США в квартирі ОСОБА_33 , при цьому писалися розписки. На пропозицію ОСОБА_33 він їздив з матір`ю до ЖК «Тріумф» на оглядини кварти, при цьому ОСОБА_20 та ОСОБА_19 представляли людей, які також ходили по будинку як покупців квартир та чиновників ОСОБА_41 . Після цих оглядин ОСОБА_33 запропонував доплатити ще 50000 доларів США, що було зроблено в офісі матері. На прохання ОСОБА_33 між ним та потерпілою було укладено посвідчений нотаріусом договір позик, при цьому мати повернула ОСОБА_33 раніше отримані розписки. Після цього ОСОБА_33 стали говорити про різні перешкоди у оформлені квартири та стали уникати зустрічей з потерпілою, квартири для неї не придбали, кошти не повернули, стали навіть погрожувати;

показами ОСОБА_42 , нотаріуса, який посвідчив договір позики від 17.04.2009 року, за якими свідок зрозуміла, що перед укладенням даного договору ОСОБА_14 були передані ОСОБА_19 кошти на придбання нерухомості. Після підписання договору потерпіла передала ОСОБА_19 розписки;

даними договору безвідсоткової позики від 17.04.2009 року, за якими ОСОБА_19 повинен був повернути позику через 4 дні після підписання договору, чого ним не було зроблено, та даними розписок потерпілої про отримання від ОСОБА_20 25.08.2011р. та 23.08.2011р., відповідно, 1400 та 14375 доларів США у відшкодування раніше отриманих коштів на придбання квартири.

Дослідивши вказані докази суд першої інстанції дійшов правильного висновку, визнавши їх достовірними, та відхилив пояснення засуджених про те, що гроші у потерпілої були отримані лише як безвідсоткова позика та не були повернуті ними із-за скрутного становища, оскільки останні належним нічим не підтверджуються та є голослівними.

Знайшла своє підтвердження і вина засуджених у шахрайстві щодо потерпілого ОСОБА_22 у випадку заволодіння 400000 доларами США під виглядом придбання земельної ділянки по АДРЕСА_8 . Зокрема, доказами цього є: покази потерпілого ОСОБА_22 , за якими придбати вказану земельну ділянку йому запропонували засуджені разом, при цьому саме ОСОБА_20 переконувала його в тому, що купівля земельної ділянки та будівництво будинку на ній обійдеться потерпілому у 500000 доларів США, а за деякий час ОСОБА_19 повідомив йому, що він перерахував всі витрати і цей проект буде коштувати потерпілому лише 400000 доларів США. Погодившись на ці умови, він у березні 2007 року в присутності ОСОБА_12 передав ОСОБА_19 зазначену суму, але згодом дізнався, що вказана земельна ділянка з 2006 року належить ОСОБА_20 та знаходиться під іпотекою, була переоформлена на іншу особу. Пізніше, коли ОСОБА_19 на його вимогу в присутності ОСОБА_12 та ОСОБА_37 писав розписку про одержані від нього кошти, вказана сума була включена в загальну суму 2500000 доларів США;

показами свідків ОСОБА_12 , за якими ОСОБА_20 у березні 2007 року цікавилась можливістю позичити кошти у ОСОБА_22 для придбання у власність земельної ділянки в смт Козина та того ж місяця звернулась до потерпілого з цим питанням. ОСОБА_22 погодився на пропозицію ОСОБА_33 але гроші в сумі 400000 доларів США передавав ОСОБА_19 , так як уже мав з ним певні фінансові стосунки;

показами свідка ОСОБА_37 , за якими під час написання ОСОБА_19 розписки про отримані у потерпілого грошові кошти сума в 400000 доларів США за земельну ділянку та будівництва на ній будинку в смт Козин увійшла в загальну суму - 2500000 доларів США;

даними державного акту серії ЯЕ № 613609 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_8 , за якими вказана земельна на час звернення ОСОБА_20 до ОСОБА_22 з проханням позичити гроші для придбання земельної ділянки та будівництва на ній будинку вже належала на праві власності ОСОБА_20 згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2006 р.;

даними витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна за якими земельна ділянка по АДРЕСА_8 перебувала в іпотеці з 16.08.2006 року;

даними розписки від 20.08.2009 року, в якій ОСОБА_19 вказує, що отримав від ОСОБА_22 2500000 доларів США на строк до 31.08 2010 року.

Дослідивши вказані докази суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх допустимими та належними, та, відповідно, не погодився з доводами засуджених щодо непричетності ОСОБА_20 до отримання вказаних коштів від ОСОБА_22 та щодо отримання ОСОБА_19 лише 200000 доларів США, оскільки ці їх покази ніякими іншими доказами не підтверджені.

Обґрунтованими вважає колегія суддів висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_19 у шахрайському заволодінні коштами потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки такі висновки підтверджуються показами як самих потерпілих, так і частковими показами засудженого.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_12 показав, що 16 березня 2011 в приміщенні офісу по АДРЕСА_4 на прохання ОСОБА_19 позичити до 30 квітня 2011 року 540000 доларів США, які ніби то потрібні йому для погашення боргу перед ОСОБА_22 , позичив тому 450000 доларів США. При цьому засуджений написав йому відповідну розписку, а ще 90000 доларів США він рекомендував ОСОБА_19 позичити у ОСОБА_13 . Останній, будучи в офісі, позичив засудженому вказані кошти про що було виготовлено відповідну розписку. У визначений розпискою строк засуджений борг не повернув, пославшись на відсутність у нього коштів, а коли ж він, потерпілий поцікавився у ОСОБА_22 чи повертав ОСОБА_19 йому борг, то отримав негативну відповідь.

З показів потерпілого ОСОБА_13 встановлено, що на прохання ОСОБА_12 він у березні 2011 року будучи в приміщенні офісу позичив ОСОБА_19 90000 доларів США , які той мав ніби то повернути як борг ОСОБА_22 . ОСОБА_12 також того дня позичив засудженому грошові кошти. Про отримані гроші засудженим була написана розписка, але у зазначений в ній строк ОСОБА_19 борг не повернув. З дружиною ОСОБА_19 ОСОБА_20 він був добре знайомий, раніше працював разом з нею та з ОСОБА_22 у банку «Аваль».

Також вина ОСОБА_19 в цьому епізоді підтверджується: показами ОСОБА_22 , який підтвердив, що у травні 2011 року до нього звертались ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , цікавились чи повертав йому ОСОБА_19 у березні місяці борг, на що він відповів негативно, після чого дізнався про надання ними засудженому в борг відповідно 450000 та 90000 доларів США.;

даними розписок про отримання ОСОБА_19 у борг від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , відповідно, 450000 та 90000 доларів США;

даними судово-почеркознавчої експертизи № 355\тдд від 25.11.2011 року, яка підтвердила належність підпису на розписках засудженому ОСОБА_19 .

Сам ОСОБА_19 не заперечував факт написання розписок потерпілим, тоді як його пояснення щодо не отримання від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначених коштів ніякими іншими доказами не підтверджено.

Належним є і висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженої ОСОБА_20 у вчиненні службового підроблення. Такий висновок суду ґрунтується на показах свідків ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , за якими ОСОБА_20 при оформленні та отриманні 25.06.2007 року у Шевченківському відділенні №20 АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредиту в розмірі 170000 доларів США надала «Довідку про доходи для одержання кредиту» Вих.№ 7\6 від 21.06.2007 р. від імені Генерального директора ТОВ «Рекламна агенція «РА», згідно якої вона, працюючи за сумісництвом на посаді директора вказаного товариства з грудня 2006 року по травень 2007 року отримала заробітну плату та загальна сума її доходу останньої становила 30200 гривень;

даними інформації УПМ ДПА у м. Києві від 31.05.2011 року № 1596\9\26-418 та № 1597\9\26-418, відповідно яких ОСОБА_20 перебуваючи на посаді Генерального директора ТОВ «Рекламна агенція «РА» у період з грудня 2006 року по травень 2007 року доходів не отримувала;

даними статутних документів ТОВ «Рекламна агенція «РА» (ЄДРПОУ 32776487),за якими ОСОБА_20 в період грудня 2006 травень 2007 року перебувала на посаді Генерального директора ТОВ «Рекламна агенція «РА»;

даними оригіналу «Довідки про доходи для одержання кредиту» Вих.№ 7\6 від 21.06.2007, підпис на якій, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 25.07.2013, від імені Генерального директора товариства ОСОБА_20 виконано нею особисто.

За наведених доказів є слушним висновок суду першої інстанції, за яким він визнав доводи засудженої про її непричетність до виготовлення даної підробленої довідки таким, що не відповідає дійсності.

Викладені вище докази вини засуджених у вчиненні злочинів, передбачених ст.190 ч.4 КК України, а ОСОБА_20 ще й за ст.366 ч.1 КК України, спростовують доводи апеляцій захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_19 про відсутність в діях засуджених складу зазначених злочинів. При цьому доводи апеляцій захисників та засудженого про однобічність та неповноту досудового та судового слідства не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції були досліджені як докази, на яких орган досудового слідства обґрунтовував висунуте ОСОБА_20 та ОСОБА_19 обвинувачення, так і були перевірені доводи захисників та обвинувачених щодо відсутності в діях останніх складу злочинів, наявності між потерпілим ОСОБА_22 та ОСОБА_19 цивільно-правових відносин при отриманні коштів.

На перевірку доводів апеляції захисника ОСОБА_21 щодо неповноти досудового та судового слідства апеляційним судом було витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва та досліджено в судовому засіданні обвинувальний висновок щодо ОСОБА_32 , зміст якого підтвердив висновки суду першої інстанції про те, що притягнення ОСОБА_32 до кримінальної відповідальності за заявою ОСОБА_19 за фактом заволодіння грошовими коштами останнього, не має преюдиційного значення для вирішення питання по суті пред`явленого ОСОБА_19 обвинувачення в частині заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_22 . При цьому, даний висновок суд першої інстанції зробив на підставі дослідження не тільки показів потерпілих та свідків, але й шляхом аналізу даних, що містяться в меморандумах про співпрацю, укладених між засудженим ОСОБА_19 та потерпілим ОСОБА_22 , а також укладених між засудженим та ОСОБА_32 .

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції захисника ОСОБА_21 та засудженого ОСОБА_19 про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки доказів, які б підтвердили ці доводи ні захисник, ні засуджений апеляційному суду не надали. В матеріалах кримінальної справи даних, які б вказували на порушення судом вимог КПК України в частині постановлення судового рішення, колегія суддів не встановила.

Безпідставними на переконання колегії суддів є доводи апеляцій захисника ОСОБА_21 та засудженого ОСОБА_19 щодо порушення права засуджених на захист з посиланням на відмову суду в задоволенні клопотань сторони захисту про допит в якості свідків ряду осіб та не дослідження певних документів, оскільки з вироку суду та протоколу судового засідання вбачається, що суд розглянув справу з урахуванням положень ст.274 КПК України (ред.1960). При цьому досліджував не тільки докази, зібрані органом досудового слідства на підтримання обвинувачення, але й докази, які на переконання сторони захисту та обвинувачених вказували на відсутність у діях останніх складу злочину. Зокрема, судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_47 , ОСОБА_48 по епізоду заволодіння засудженими грошових коштів потерпілої ОСОБА_14 та надана відповідна оцінка їх показам.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_19 щодо не дослідження судом обставин, зазначених в постанові Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2012 року, якою кримінальна справа направлялась на проведення додаткового розслідування, є безпідставними, оскільки згадана ним постанова була скасована 29.01.2013 року апеляційною інстанцією, а кримінальна справа була спрямована на новий судовий розгляд.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції захисника ОСОБА_10 про існування у стосунках його підзахисного та потерпілого ОСОБА_22 цивільно-правових відносин, що виключає наявність в діях ОСОБА_19 складу злочину, оскільки ці доводи висувались захисником в суді першої інстанції, були ретельно перевірені в судовому засідання та були визнані такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на те, що всі дії, які вчинялись ОСОБА_19 у випадках отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_22 , від потерпілої ОСОБА_14 об`єктивно були спрямовані на заволодіння коштами без виконання взятих на себе зобов`язань. При цьому судом не було встановлено обставин, за якими засуджений реально вживав будь-яких заходів, спрямованих на повернення коштів потерпілим за умови невиконання ним своїх зобов`язань.

Не може колегія суддів погодитись з доводами апеляції потерпілих та прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_19 за епізодом шахрайського заволодіння коштами потерпілого при вирішенні питання отримання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Виправдавши ОСОБА_19 за даним епізодом суд першої інстанції виходив з того, що передбачені у меморандумі про співпрацю, укладеному між дочкою потерпілого ОСОБА_22 ОСОБА_49 та ОСОБА_19 та в додатку до меморандуму 29.01.2007 року, обов`язки по оформленню оренди земельної ділянки ОСОБА_19 виконані.

Такий висновок суду першої інстанції слід визнати об`єктивним, оскільки він підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, згідно зазначеного меморандуму ОСОБА_19 , отримавши 750000 доларів США від ОСОБА_22 , зобов`язувався за до 30 травня 2007 року надати договір оренди на земельну ділянку, оформлений на ТОВ «САН-2000».

Відповідно до статутних документів ТОВ «САН-2000» його засновниками є ОСОБА_19 ( 62,7 відсотків статутного воду) та ОСОБА_49 (37,3 відсотки статутного фонду), керівником товариства є ОСОБА_19 . Відповідно наявного у кримінальній справі рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року, останнім було задоволено позов ТОВ «САН-2000» та визнано таким, що є укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_14 між ТОВ «САН-2000» та Київською міською радою, зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради зареєструвати зазначений договір оренди в установленому порядку. 03.04.2009 року за № 78-6-00585 Київською міською радою було за реєстровано договір оренди зазначеної ділянки за ТОВ «САН-2000» на 10 років. Оплата оренди здійснювалась вказаним товариством у визначеному договором розмірі і заборгованість по оплаті оренди була відсутня станом на 11.03.2011 р.

Крім зазначеного вище, про виконання ОСОБА_19 своїх зобов`язань по меморандуму свідчать зібрані ним, як директором ТОВ «Сан-2000» протягом 2007-2008 років погодження на відведення земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ_3 , Київською міською санепідемстанцією, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради, Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», ДП «Інститут генерального плану міста Києва», ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних та підземних робіт».

Наведені обставини спростовують доводи апелянтів про направленість умислу ОСОБА_19 на заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_50 шахрайським шляхом під час їх отримання та про те, що отримуючи вказані кошти ОСОБА_19 не планував виконувати взяті на себе зобов`язання.

Судом першої інстанції даний епізод інкримінованої злочинної діяльності засудженому ретельно досліджений, а зроблені ним висновки належно мотивовані та дані відповіді на всі посилання сторони обвинувачення, потерпілих, зокрема, на рішення Вищого господарського суду України та на обізнаності ОСОБА_19 щодо неможливості будівництва на даній земельній ділянці. Підстав вважати, що судом при прийнятті рішення по цьому епізоду було враховано лише покази обвинуваченого, колегія суддів не встановила.

Не є обґрунтованими доводи апеляції прокурора щодо відсутності в мотивувальній частині вироку зазначення повної кваліфікації дій засуджених за ст. 190 ч.4 КК України, оскільки саме в мотивувальній частині вироку, зокрема на першому аркуші судом встановлено, що засуджені вчинили шахрайство в особливо великих розмірах, в тому числі за попередньою змовою групою осіб. На другому, третьому аркушах вироку судом зазначено, що ОСОБА_19 повторно вчиняє шахрайські дії.

Доводи апеляцій прокурора, потерпілих та їх представників про м`якість призначеного засудженим покарання не є переконливими, так як судом першої інстанції строки покарання засудженим визначено у відповідності до вимог ст.65 - 67 КК України. Суд врахував не тільки тяжкість вчинених ними злочинів, але й кількість злочинних епізодів, їх ролі у скоєних злочинах, дані які характеризують кожного з них, те що жоден з них раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, те, що вони є подружжям та мають на утриманні двох малолітніх дітей, стан здоров`я ОСОБА_20 . Враховано судом при вирішенні цього питання і те, що пом`якшуючих покарання обставин, як і обставин, що його обтяжують, у справі не встановлено.

Враховуючи ту обставину що ОСОБА_19 злочин, передбачений ст. 366 ч.1 КК України, є злочином невеликої тяжкості, згідно ст.12 КК України, та був скоєний в 2007 році, то на час постановлення вироку та на час набрання ним законної сили минули строки давності. Оскільки засуджена не визнавала вини у вчиненому злочині суд відповідно до вимог ст.49, 74 КК України повинен був звільнити її від відбування призначеного за ст.366 ч.1 КК України покарання. За наведеного доводи апеляції прокурора про неправильне застосування кримінального закону є слушними, а тому вирок щодо засудженої ОСОБА_20 в частині її засудження за ст.366 ч.1 КК України підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.365, 366, 379 КПК України (ред..1960 р.), розділом ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Апеляції захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , засудженого ОСОБА_19 потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та представників потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 залишити без задоволення.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_20 змінити.

ОСОБА_20 на підставі ст. 49, 74 КК України звільнити від кримінального покарання призначеного за ст. 366 ч.1 КК Україну у зв`язку з закінченням строків давності.

В іншій частині вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_19 та ОСОБА_20 залишити без змін.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4