Ухвала

від 25.06.2014 по справі 22-ц/796/8423/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Усика Г.І., Саліхова В.В.

при секретарі: Алейнікову М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року за заявою ОСОБА_2 про роз'яснення рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_2 через свого представника звернулась до суду із заявою, у відповідності до якої просила роз'яснити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування поданої заяви посилалась на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року проведено поділ майна подружжя, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0, 2010 га, кадастровий номер: 3223185102:02:001:0015, що розташована в с. Козіївка, Обухівський район Київської області, за кожним. З метою реалізації даного рішення, виникла необхідність роз'яснити рішення суду щодо поділу вказаного майна з врахуванням поліпшень на ньому, а саме фундаменту будинку та будівельних матеріалів, оскільки під час судового розгляду даної справи було проведено ряд експертиз, якими була встановлена вартість земельної ділянки з урахуванням наявних поліпшень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року заяву ОСОБА_2 про роз'яснення рішення задоволено.

Роз'яснено абзац 2 резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0, 2010 га, кадастровий номер:3223185102:02:001:0015, що розташована в с. Козіївка, Обухівський район Київської області, з врахуванням поліпшень на ній, а саме з фундаментом будинку та будівельними матеріалами.

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/8423/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Саадулаєв А.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. Роз'яснено абзац 3 резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0, 2010 га, кадастровий номер:3223185102:02:001:0015, що розташована в с. Козіївка, Обухівський район Київської області, з врахуванням поліпшень на ній, а саме з фундаментом будинку та будівельними матеріалами.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення рішення. Зазначає, що роз'яснюючи ухвалене ним рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 та фактично прийняв рішення відносно майна, яке не було предметом заявленого позову. На переконанням відповідача, оскаржувана ухвала не вирішує питання незрозумілості рішення суду для осіб, які брали участь у справі, як це передбачено ст. 221 ЦПК України.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_7 заперечувала проти апеляційної скарги, вважала, що ухвала судом постановлена відповідно до вимог процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 2010 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185105:02:001:0015, що розташована в АДРЕСА_2.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 2010 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185105:02:001:0015, що розташована в АДРЕСА_2.

В іншій частині позову відмовлено.

У квітні 2014 року ОСОБА_2 через свого представника звернулась до суду із заявою, у відповідності до якої просила роз'яснити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року заяву ОСОБА_2 про роз'яснення рішення задоволено.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про роз'яснення рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи були проведені експертизи, якими була встановлена вартість земельної ділянки, розташованої в с. Козіївка, Обухівський район, Київська область, з урахуванням поліпшень на ній, а саме, з урахуванням вартості фундаменту будинку та будівельних матеріалів, а тому резолютивну частину рішення необхідно розуміти, як порядок поділу майна, що є спільною сумісною власністю, з врахуванням поліпшень, які знаходяться на земельній ділянці, яка була предметом поділу.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Частиною 2 статті 218 ЦПК України передбачено, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009р. №14 зазначено, що відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у томі числі роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Проте, роз'яснюючи ухвалене у справі рішення, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та фактично ухвалив рішення відносно майна, яке не було предметом заявлених позовних вимог. А ні позовна заява (т.1, а.с.1-4), а ні заява про зміну предмету позову від 21.06.2012 (т.1, а.с.204-206) не містить вимог щодо поділу майна подружжя, а саме фундаменту будинку та будівельних матеріалів, розташованих на спірній земельній ділянці. В рамках даної судової справи зустрічний позов не розглядався.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постановивши ухвалу про роз'яснення рішення, суд вийшов за межі позовних вимог та вніс нові дані в судове рішення, чим грубо порушив вимоги ст.ст. 11,221 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно наданих в судовому засіданні сторонами пояснень, питання щодо поділу майна подружжя, а саме поліпшень на вищезазначеній земельній ділянці ( розташованих фундаменту будинку та будівельних матеріалів), вирішується судом в окремому провадженні.

За таких обставин ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року не можна визнати законною та обґрунтованою. Зазначена ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд відповідно до вимог ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Г.І. Усик

В.В. Саліхов